Св. Володимир. Християнство на Україні.

Син Святослава а св. Ольги внук, Володимир, був також вельми емкий і войовничий князь. Побідами розширив він Українську державу на схід і захід і прилучив до неї також східну часть нинїшної Галичини з містом Червенем, що звала ся длятого Червоною Русю.

Доси Українці були поганами, не вірили в одного правди­вого Бога, а кланяли ся всяким богам, найбільш Перунови, грізному богови громів і блискавиць. Сонце називали Даж- богом. В Київі стояв деревляний бовван (фігура) Перуна із срібною головою і золотими вусами і йому приношено кріваві жертви (коний, волів, а деколи й людий). Українцї-погани вірили, що жите по смерти буде такесаме, як і на землі. Рай уявляли вони квітчастим садом, в якім одначе могли жити ли­ше вільні люди. Тимто давні Українці воліли радше пожити смерти, як дістати ся в неволю, в полон, бо вірили що невіль­ник і по смерти буде невільником.

Але та поганська віра не могла довго остояти ся на Укра­їні. Христіянська віра проникла на Україну з грецькими пере­селенцями і купцями уже в 9-ім столїтю, за князя Ігоря була уже в Київі христіянська церква св. Ілії, а за христіянської кня­гині Ольги число Христіян значно зросло. Отже внук її князь Володимир з поради старших людий і своїх бояр вислав, як оповідає літописець, послів по ріжних краях, щоби розвідали яка віра найліпша. Найбільш до вподоби припала княжим послам грецька служба Божа в Царгородї.

Небавом після того випала війна України з Греками і Во­лодимир обляг місто Корсунь, а підчас облоги зложив обітни­цю, що охрестить ся, наколи здобуде місто. Колиж повело ся йому здобути Корсунь, післав він просити грецьких цісарів, щоби віддали за него сестру Анну, а він готов охрестити ся. Урадовані цісарі прислали свою сестру до Корсуня і священи­ків, котрі охрестили князя, його синів і дружину.

Вернувши до Київа, приказав Володимир Київлянам зі­брати ся на березі Дніпра, це їх священики охрестили, а те са­ме стало ся по волі князя і по инших містах. Нарід повинував, ся але в многих сторонах довго ще держав ся давної поганської віри.

Памятник св. Володимира в Київі.

Після хрещеня, жорстокий спершу і войовничий Володи­мир став, як запевняє літописець, смирним і милосердним, ста­вив церкви (н. пр. в Київі Десятинну, на котру віддав десяту часть (десятину деяких своїх доходів), роздавав милостиню убогим, а недужим казав розвозити поживу по домах і щедро гостив бенкетами свою дружину. Тим то нарід зложив про князя Володимира богато переказів і пісень, звеличав його “Красним Сонцем”, в історії названо його Великим, а церква по смерти (1015 р.) зачислила його до святих, та дала йому імя Рівноапостольного (обходить його память 28 липня).