Після падіння російського царату в березні 1917 р. у Києві виник керівний орган українського національного руху - Центральна Рада.
Її лідери, видатні українські діячі - професор Михайло Грушевський, письменник Володимир Винниченко, літературознавець Сергій Ефремов та ін. - визначили метою своєї діяльності автономію України у складі Росії.
Незважаючи на протидію російського Тимчасового уряду, національна ідея здобула значну підтримку серед населення України. У червні 1917 р. Центральна Рада проголосила автономію українських земель. Петроградський уряд був змушений визнати створений Центральною Радою Генеральний Секретаріат чинним органом виконавчої влади в Україні.Навесні 1917р. розпочалося й відродження українських збройних сил. У Києві було створено 1-й Український полк ім. Б. Хмельницького, на фронті розпочалася українізація частин російської армії, на селі виникали загони Вільного козацтва. В українських частинах вживалася термінологія козацької доби: батальйон іменувався куренем, рота - сотнею, відділ - чотою. Офіцерів називали старшинами, а вояків - козаками. На зміну офіцерським званням російської армії, повернулися козацькі назви військових рангів на кшталт «хорунжий», «сотник» тощо. Надзвичайно популярною в українському війську стала назва «гайдамаків». «Багато слово це говорить українському серцю. В ХѴШ-му столітті гайдамаками пани [називали] українських кріпосних селян, які складали на манер козаків дружини для боротьби зі своїми грабіжниками за землю і волю... - писав український часопис. - Тепер же, коли Україна повернула собі свободу, завела свою армію - гайдамаками вона стала називати солдатів українських військ... Гайдамаки - це українська революційна армія, підпорядкована Центральній Раді. Гайдамаки - наша гордість і надія, вони наші діти, сини і брати».
Після більшовицького перевороту в листопаді 1917 р., Російська держава фактично розпалася на окремі державні утворення. Український уряд не визнав більшовицький режим легітимним.
20 листопада 1917 р. Центральна Рада оголосила про створення Української Народної Республіки (УНР). Щоправда, Україна й надалі залишалася у складі російської держави: «Віднині Україна стає Українською Народною Республікою. Не відділяючись від республіки Російської і зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб вся республіка Російська стала федерацією рівних і вільних народів». В Україні проголошувалася свобода слова, друку, віросповідання, встановлювався 8-годинний робочий день, державний контроль над промисловістю, скасовувалася смертна кара тощо.Народження української республіки не було безболісним - як і решта земель колишньої царської імперії, Україна переживала гостру соціально-економічну кризу. До того ж, бурхливу діяльність у країні розгорнули соціалістичні партії екстремістського типу, серед яких провідну роль відігравали російські більшовики. Відверто демагогічні заклики до «поглиблення соціальної революції» знаходили дедалі більший відгук серед найбідніших прошарків населення, а особливо серед зрусифікованих робітників промислового Сходу й Півдня України. Більшовики мали на меті не допустити консолідації українців навколо змагань за відновлення Української держави. Події, які розгортатимуться у листопаді 1917 р. - на початку 1918 рр., до болю нагадують прикінцевий етап визрівання російсько-української війни 2014 р.
5.1.