Підсилення владиЛитви над Україною і загарбання західного Поділля Польщею

Після загарбання Галичини в 1387 р. польські пани почали зазіхати на самостійність Литви, намагаючись перетворити всі її землі в провінції Польщі. Однак, здійснити це польським панам не вдалось, бо в Литві вибухло повстання, очолене двою­рідним братом Ягайла Вітовтом.

При Вітовті Литва дуже зміцніла. Щоб посилити свою владу, Вітовт ліквідував удільні князівства, з яких складалася Литов­ська держава. Князі були усунені з своїх місць, а їх володіння були перетворені в області, якими почали правити великокня­зівські намісники з бояр, більш залежні від великого князя, ніж князі.

Ліквідація великих удільних князівств сприяла політичній централізації Литовської держави. Економічна й політична міць великого князя, що захопив у свої руки величезні володіння удільних князів і доходи з них, значно зросла. Замість майже незалежних і вічно бунтуючих удільних князів, в областях си­діли тепер великокнязівські намісники з бояр, що здійснювали волю великого князя.

Ліквідацію удільних князівств використало для свого еконо­мічного й політичного піднесення насамперед велике боярство, особливо литовське (яке безпосередньо оточувало Вітовта), ідо певної міри купецтво. Великі литовські бояри-пани почали за­ймати головні місця в великокнязівській раді замість удільних князів. Вони ж стали діставати найвищі державні посади і най­більші земельні володіння.

Зміцнивши Литву, Вітовт захопив Смоленське князівство. Одночасно Вітовт прагнув заволодіти чорноморським узбереж­жям, яке було під владою Золотої Орди. В 1399 р. на р. Вор­склі стався бій між Вітовтом і ханом Золотої Орди Тімур-Кут- луком. Вітовт був розбитий татарами. Не зважаючи на це, він на початку XV ст.

Одночасно Вітовт зміцнював владу Литви над руськими (укра­їнськими, білоруськими і великоруськими) ¹) землями.

Він роздавав литовським панам-католикам маєтки і посади намісників у руських землях. В 1413 р. Ягайло і Вітовт, з на­годи підтвердження польсько-литовської унії в місті Городлі (за якою визнавалось, що Литва й після смерті Вітовта матиме свого князя), видали грамоту, що наділяла литовських феода- лів-католиків особливими правами і закривала руським право­славним феодалам доступ на вищі державні посади. Крім цього, Вітовт надавав привілеї в деяких українських містах католи­цькому, польсько-німецькому міщанству. Він також сприяв орга­нізації католицьких єпіскопських кафедр на Україні (Луцьк, Кам’янець-Подільський) і робив спробу відірвати православну церкву України й Білорусії від московської митрополії та здій­снити унію православної церкви з католицькою. При Вітовті посилюється пригноблення українських народних мас як феода­лами, так і великокнязівською владою. ^ι

Після смерті Вітовта (в 1430 р.) при активній підтримці ру­ських феодалів, незадоволених посиленням влади Литви, ве­ликим князем литовським був обраний князь Свідрігайло (брат Ягайла), який вороже ставився до польсько-литовської унії. Литовські пани погодилися на обрання Свідрігайла, бо поляки хотіли знищити самостійність Литви.

Слідом за цим польські пани захопили в 1430 р. західне Поділля (Кам’янець), а потім, у 1431 р., вторглися на Волинь і почали спустошувати її. Між Свідрігайлом і Польщею поча­лась війна.

Українське населення Волині й Поділля піднялось на боротьбу проти загарбників.

') Крім Смоленська, під владою Литви були й інші великоруські князів­ства, розташовані в північній частині Чернігово-Сіверської землі (Брянськ, Трубчевськ).

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ВЛАДОЮ ЛИТВИ І ПОЛЬЩІ ВІД XIV ст.

віри, кажучи, що вони готові вмерти або знайти іншого князя, але не будуть підкорятися литвинові-католику. Проте, Казімір не скасував свого рішення. Гаштовт з литовським військом знову рушив на Україну і взяв Київ силою.

Таким чином, Волинь і Київщина були остаточно перетво­рені в провінції Литви. При ліквідації Волинського і Київського князівств Казімір видав волинським і київським феодалам нові привілеї, які стверджували їх права і вольності. Одночасно він видав привілеї феодалам земель Полоцької, Вітебської і Смо­ленської. Ці привілеї повинні були примирити руських феода­лів з посиленням влади Литви.

Однак, політика Казіміра лише частково досягла своєї мети. Руські бояри і далі були невдоволені пануванням литовських панів. Особливо не мирилися з своїм становищем руські князі, як ті, що втратили свої князівства, так і ті, над якими ця за­гроза нависла. Відносини між литовсько-католицькими і русько- православними феодалами ускладнились» ще тим, що в кінці XV ст. литовський уряд посилив намагання здійснити унію пра­вославної церкви з католицькою.