Перші війни козацькі з Польщею. Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний.
Після заведення реєстру приказало польське правительство, щоби всі люди, селяни чи міщани що козакували, а не вписані до реєстру, вертали до своїх обовязків. Одначе сі нереєстрові т.
зв. „своєвільні" козаки не слухали сих приказів, збиралися на раду, вибирали собі свою „старшину війсьха запорожсь- кого“ (гетьмана, полковників, сотників і т. п.), рішали на раді всякі справи і дальше ходили на Турків і Татар. Невписаних у реєстр польсі ка влада приневолювала вертати до роботи, в підданство, а неслухняних карали. Ce дало повід до війни, що зразу почалися боротьбою із старостами і панами, а перегодом перейшли в боротьбу всего українського народу за самостійність своєї землі. Одначе сі перші козачі війни скінчилися нещасливо для них, бо козаки не мали ще потрібної до такої боротьби сили.В тих війнах виступали козаки в обороні своїх прав проти заведеного нового ладу на Україні. Але коли ввійшли в звязь з духовенством і освіченими верствами народу, стали себе вважати також оборонцями руської, праве славної віри й української народности. Тоді для українського народу руська віра і народність вважалися за одно. Хто був православної віри, сего вважали „Русином*1, а хто римської, латинської ріри, сего вважали „Поляком**. А що зна- тнійші українські пани приймали тоді римський обряд і покидали українську народність, отже український нарід думав, що й через унію треба буде виречися своєї народности. Тому то український нарід ставав в обороні православної віри проти унії, а сю оборону приняли на себе козаки.
Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний (гл. обр. 16.)став особливо горячим оборонцем православної віри. Він був дрібного шляхетського роду з Галичини (зпід Самбора над горішнім Дністром),учився в Острож- ській Академії, а після того став козацьким гетьманом. На його просьбу царгородський патріярх відновив митрополію в Києві, знесену з заведеннєм унії, а на се згодився також польський король, бо потребував козацької помочи в війні з Турками та з Московщиною і тому признав Сагайдачному владу також над Київщиною.
Сагайдачний писався отже гетьманом Запорожського війська. З козацьким військом став Конашевич-Сагайдачний у великій пригоді Польщі у бійні з Московщиною, але найбільше слави принесла йому і козакам боротьба з Турками. Козаки заганялися на чайках аж під Царгород і на побереже Малої Азії, палили турецькі передмістя і кораСлі та вертали з богатою добичю і визволяли з турецької неволі полонених.Роздратований козацькими наїздами «урецький султан вирушив на Польщу з 300 тисячним військом і лише поміч Сагайдачного спасла Польщу від грізної небезпеки, так що й Поляки вважали Сагайдач- ночо своїм спасителем. Турецький султан посунувся аж під Хотин (над середнім Дністром), щоби знищити Польщу і загорнути Україну під свою владу, і тут стрінувся з 35 тисячним польським і 40 тисячним козацьким військом. Головно великому розумови і хоробрости Сагайдачного й козаків треба приписати славну побіду над страшною турецькою перемогою. Але тяжко ранений Сагайдачний вернув з боєвища до Києва і там небавом помер. Перед смертю записав він половину свого майна на Львівське Ставро- пигійське братство, котрого членом вписався він з усім військом, а другу на Київську Могилянську Академію.
19.