Гетьман Зиновій Богдан Хмельницький.
Нові козацькі повстання. Польща скоро забула поміч Сагайдачного в війні з Московщиною і Туреччиною. Почалося знов гнобленнє українського населення, а се викликувало нові козацькі повстання.
Українські селяни гляділи отже опіки в козаччині та втікали на Січ. Під охороною козаччини українське населеннє виступало щораз сміливійше проти панів. Польський уряд уважав отже Запороже головним огнищем, звідки виходила понука до нових повстань. Щоби здержати сей рух, обмежено козацький реєстер на шість тисяч а всі инші мали вертати до плуга.Одначе рука призвичаєна до шаблі не могла вложи- тися до плуга, население щораз ворушилося і ждало лише слушного часу. Треба було лише іскри, щоби повстаннє по всій Україні розгорілося широким по- ломінем.
Війна Хмельницького з Польщею. З незвичайною рішучостю і неперечним талантом ухопив у свої руки народний рух, викликаний загальним невдоволеннєм, чигиринський сотник'), 3 и но в і й Богдан Хмельницький, (гл. об. 17.) що мав великий вплив на козаків. Родом з заможної козацької семї, Хмельницький вчився в київській братській школі і навчився польського та латинського, але опісля також турецького і француського язика. В походах проти Турків здобув собі велике поважаннє у козаків. Покривджений польським підстаростою, що забрав йому хутір Суботів і на смерть побив його сина, звернувся до суду і до короля, котрого влада була вельми слаба в Польщі. Але не найшов справедливости, а король сказав йому: „Ви лицарські люди і носите шаблі, хтож вас спиняє, постояти за себе? А я все був і буду до вас прихильним4[II]. Він подався на Запороже і звідтам дали йому поміч; хан татарський прислав значне військо, а населенно горнулося до Хмельницького, котрого козаки окликнули гетьманом. У степах над річкою Жовті Води (на захід Дніпрових порогів) і біля Kopcy н я розбив Хмельницький польське військо і взяв у полон обох польських гетьманів Потоцького і Калиновського.
З Б і- лої Церкви видав до народу грамоти (універсали), котрими обіцював усім таку свободу, 'яку.мали козаки. На сей поклик Хмельницького зірвався український нарід до боротьби за волю, а население Волині, Поділля й Галичини прилучилося до походу Хмельницького. Під Пилявцями (на Волині) пішло- в ростіч друге польське військо, заскочене Хмельницьким. Тепер рушив він з козаками й Татарами на захід, обляг Львів, і взяв тут значний окуп, щоби заплатити за поміч Татарам, та посунувся до границь Польщі під Замоете. Звідсіля вислав послів на сойм до Варшави і домагався вибору на короля Яна Казимира (бо саме годі умер був його брат, король Владислав).По виборі Яна Казимира королем вернув Хмельницький до Киева, де його висше духовенство і население повитало народнім лицарем і величало „рус- ким Мойсеєм". Небавом король вирядив послів на Україну, щоби скласти умову з Хмельницьким. Але з того нічого не вийшло, бо польські посли як дав- нійше вимагали реєстру, а не вписані до реєстру мали вернути до крепацтва. Війна почалася отже наново, бо тепер стало зрозумілим, що розходиться о свободу всього українського народу. Хмельницький виступив у похід з кримським ханом Іслам Гиреєм і обляг Збараж, де зачинився жорстокий ворог козаків й українського населення, князь Єрема Ви ш- невецький. Король Ян Казимир зібрав нове військо і пустився на відсіч обложенців, але Хмельницький розбив його військо під Зборовом і мало що не захопив у полон самого короля. Але татарський хан, перекуплений Поляками, зрадив Хмельницького, так що він був приневолений підписати т. зв. Зборі вський договір. Реєстр збільшено на 40 тисяч, а всі инші.мали вернути в крепацтво. Ce викликало велике невдоволення на Україні, бо Хмельницький обіцяв вернути волю і права всему українському на- родови. В широких верствах народних почалася во- рохобня. котру Хмельницький присмирив покаранням смертю кількох завзятих полковників. Повага Хмельницького і козаків почала занепадати в широких верствах народних, а дальша війна тратила значіння всенародным боротьби.
Простий нарід почав громадно переселятися за Дніпро в Слобідську Укра- ї н у (між Донцем і Доном). Хмельницький був отже приневолений вести нову війну з Польщею, бо сойм не хотів згодитися навіть на услівя Зборівського договору, котрий по думці панів давав за богато волі козакам.Розрив з Польщею і злука України з Московщиною. Хмельницький впевнився, що в боротьбі з Польщею годі йому опира гися на самім українськім народі Тому признав зверхність турецького султана, а сей велів татарському канови дати помогу Хмельницькому. Одначе в бою під Берестечком, за Бродами на Волині, Хмельницький у бою з Поляками потерпів пораження, бо хан знов зрадив його, а навіть захопив його в полон. По повороті з татарського полону Хмельницький був приневолений заключити з Польщею договір у Білій Церкві (над річкою Рось), котрим обмежено реєстер на 20 тисяч козаків. Війна йшла отже дальше а Хмельнияький заходився приєднати до помочи Швецію, Молдавію, Семигород і Московщину, а на останку звернувся о поміч до московського цяря. Цар згодився на се з услівям, що Хмельницький піддасть Україну під його зверхність.
У Переяславі (на південний схід Киева) заключено 1654 р. угоду. На Переяславській раді Хмельницький і козаки присягли вірність цареви, а цар мав опісля умовитися з козацькими послами що до козацьких прав, свобід і ладу на Україні. Хмельницький і козацька старшина домагалися, щоби Україна була самостійною державою під управою гетьмана, старшини і козацької ради, під зверхністю царя. Але цар не згодився на повну самоуправу України і на самостійну владу гетьмана, а прислав до Києва свого воєводу, щоби наглядав за гетьманом. Хмельницький не BMin покористуватися тою силою, яку йому дав нари, а український нарід не мав ще потрібної до того осві ги, щоби досягнути.лету своїх змагань; ум’в збурити ненависний йому лад, але не знав, як уладити независиму Україну і зробити її власною державою. Хмельницький побачив се на останку, що не всп;в добре обезпечити самоуправи України тай лише три роки пережив Переяславську угоду. Він намагався втягнути инші сусідні держави до боротьби з Польщею і Московщиною і може булаб тим способом перервалася злука України з Московщиною та несподівано помер Хмелницький (в 1657 році в Суботові) і лишив справи неполаг'дженими і нерішеними.
20.