2. Перша п’ятирічка розвитку народного господарства

Борючись за дальшу індустріалізацію країни, робітничий клас виявляв величезний героізм, перемагаючи об’єктивні труднощі соціалістичного будівництва і знищуючи опір ворогів соціалізму.

„Основне завдання п’ятирічки,—говорив пізніше тов. Сталін на об’єднаному пленумі ЦК і ЦКК ВКП(б) 7 січня 1933 р.,—по­лягало в тому, щоб створити в нашій країні таку індустрію, яка була б здатна переозброїти і реорганізувати не тільки проми­словість в цілому, але й транспорт, але й сільське господар­ство— на базі соціалізму.

„Основне завдання п’ятирічки полягало в тому, щоб пере­вести дрібне і роздроблене сільське господарство на рейки крупного колективного господарства, забезпечити тим самим економічну базу соціалізму на селі і ліквідувати таким чином можливість відновлення капіталізму в CPCP^a (Й. Сталін, Питання ленінізму, вид. XI, сс. 333—334).

Після партійної конференції п’ятирічний план став бойовою програмою для всіх партійних, господарських, професійних та інших радянських організацій.

П’ятирічний план намічав розширення старих і створення нових заводів, які б виробляли устаткування для металургійної,, паливної, автотракторної, текстильної і інших галузей промис­ловості. В народне господарство протягом п’ятирічки намічено було вкласти 64,6 млрд. крб., з них у промисловість разом з електрифікацією — 19,5 млрд. крб., в сільське господарство — 23,2 млрд. крб., у транспорт — 10 млрд. крб. і т. д. Про масштаби капіталовкладень можна судити, якщо згадати, що за 1924— 1928 рр. всі капіталовкладення в народне господарство стано­вили 26,5 млрд.

Будівництво нових гігантів соціалістичної індустрії стало в центрі уваги всього радянського народу, всіх радянських рес­публік, що входять до складу CPCP. Сотні тисяч робітників а усіх кінців Радянського Союзу йшли на новобудови. Участь у соціалістичному будівництві відсталих народностей, віками пригноблюваних царизмом, ламала старий дореволюційний побут цих народів.

По-новому стали вивчати багатства Радянської країни. Сотні геологічних експедицій розшукували І вивчали підземні багат­ства. Соціалістичний план розв’язував завдання, поставлене ще Леніним, про раціональне розміщення промисловості з точки зору близькості сировини і найменшої втрати праці при пере­ході від обробки сировини до всіх послідовних стадій обробки напівфабрикатів, аж до одержання 'готового продукту.

Стали створюватись нові промислові райони. Посилено роз­роблялись кам’яновугільні багатства Кузбаса, який перетворився в другу вугільну базу Радянського Союзу. Розгорталося роз­роблення мінеральних багатств за полярним колом (Хібіногорськ),. починалося будівництво Уралмашзаводу, будувалися Березни- ківський і Солікамський хімічні комбінати, Магнітогорський металургійний завод. Приступали до будівництва Сталінград- ського тракторного заводу. У Москві, Нижньому Новгороді (тепер Горький) і Ярославлі будувались автомобільні заводи.

На Україні посилено велось будівництво Дніпрельстану, по­чиналось будівництво Харківського тракторного заводу, Запо- ріжсталі, Криворізького металургічного заводу. Переустаткову­вались заводи Харкова, Дніпропетровська, Києва, Миколаєва. У Донбасі почалось будівництво на Краматорському і Горлів- ському металургійних заводах. Ішла реконструкція Луганського паровозобудівного заводу, який був наново переустаткований. Після переустаткування він почав випускати більше паровозів, ніж уся паровозобудівна промисловість дореволюційної Росії. Будувались нові доменні печі і розроблялися нові шахти.

В країні розгорнулось соціалістичне змагання між окремими будівництвами, заводами, фабриками, бригадами і цілими рес­публіками. Застрільником соціалістичного змагання був Ленін­ський комсомол.

На будівництвах, фабриках і заводах ішла напружена бо­ротьба за виконання плану соціалістичного будівництва. Робіт­ники показували зразки трудового героізму, встановлюючи небачені досі рекорди по всіх видах будівних робіт. Будів­ництва і заводи переходили на роботу в дві і три зміни.

Виконання п’ятирічного плану відбувалось в умовах загост­реної класової боротьби в місті й на селі. Праві реставратори — Риков, Бухарін та ін. — на словах визнавали план побудови со­ціалізму, а на ділі намагались його зірвати. Група старих інже­нерів, зв’язана з іноземною буржуазією та іноземними розвід­ками, всіма способами шкодила справі індустріалізації країни. В Шахтинському районі Донбаса вони неправильно вели розробку шахт, щоб зменшити видобуток вугілля. Вони нищили машини, висаджували в повітря шахти, руйнували транспорт. Вони свідомо погіршували становище робітників. У 1928 р. ці шкідники були викриті і стали перед радянським судом.

„Шахтинський процес" показав радянському народові, що треба посилено готувати свої радянські кадри технічної інтелі­генції, здатної очолити соціалістичне будівництво. В технічні вузи щороку вливалися тисячі робітників і селян, які успішно опановували технічні знання. Одночасно використовувався до­свід іноземної техніки. З Європи і Америки запрошувались на роботу до CPCP видатні іноземні спеціалісти багатьох галузей народного господарства.

Створення потужної радянської промисловості стало перед­умовою розгортання колгоспного руху в країні.

Велику роль у соціалістичній перебудові сільського госпо­дарства відіграли MTC (машинно-тракторні станції). Вони ви­никли на базі досвіду роботи тракторних загонів і колон, що їх утворювали центри сільськогосподарської кооперації і радгоспи.

утворив 14 тракторних загонів з 68 тракторами, які обслугову­вали 1163 селянських господарства. Обробіток землі складними сільськогосподарськими машинами вимагав від селян об’єднання їх невеличких полів у суцільні масиви, що й було селянами зроблено. Наслідки року показали селянам вигідність колек­тивного господарювання. На підставі цього досвіду в 1929 р. була організована в цьому районі перша в Радянському Союзі MTC ім. Шевченка. В наступні роки було створено багато нових MTC.

Домни заводу ім. С. Орджонікідзе.

Машинно-тракторні сданції стали основною формою вироб­ничої допомоги колгоспам з боку пролетарської держави, що зміцнювало виробничу змичку пролетарського міста і села.

Куркульство вело шалену боротьбу проти колгоспного руху і проти заходів Радянського уряду. Воно саботувало хлібозаго­тівлі, відмовляючись продавати хліб Радянській державі. Кур­кулі вдавалися до терору, підпалюючи колгоспні будинки, вби­ваючи радянських працівників.

У боротьбі з куркульством партія спиралась на бідноту та середняцтво. Куркульство зміталося з шляху колгоспного руху.

У 1928/29 р. по всьому CPCP було, колективізовано 1040 тис. господарств..

На Україні в 1928 р. було 12 042 колгоспи, а в 1929 р. кол­госпів було ви

Одночасно на Україні розвивалося будівництво радгоспів. Засівна площа радгоспів з 591 тис. гектарів у 1926 р. зросла в 1929 р. до 707 тис. гектарів.

Говорячи про великий злам, що стався в країні в 1929 р., тов. Сталін писав: „...нам удалося повернути основні маси селян­ства в цілому ряді районів від _λ старого капіталістичного шляху розвитку, від якого виграє лише купка багатіїв-капіталістів, а величезна більшість селян змушена животіти в злиднях, — до нового, соціалістичного шляху розвитку" (И. C т а л і н, Питання ленінізму, вид. XI, с. 242).

Досягнення 1929 року вщент розбили всі „віщування" і спо­дівання опортуністів усяких мастей. Успіхи соціалістичного будівництва довели, що перший п’ятирічний план буде викона­ний за чотири роки. Мільйонним масам трудящих Радянської, країни стало ясно, що шлях, указаний тов. Сталіним, є єдино правильний шлях, який веде всі народи Союзу до щасливого, радісного життя.