Перемога над московським військом під Клюшином (1610) та оволодіння Смоленськом (1611)
Козацькі воєнні дії на території Московії відбувалися на тлі того, що облога Смоленська затягнулася на понад півтора роки. За цей час у війні з Москвою відбулося чимало знакових подій.
Після того, як другий Самозванець був змушений відійти з Тушино, московські бояри, які його підтримували, спорядили у січні 1610 р. до королівського обозу посольство з 233-х осіб. Воно уклало з королем угоду про обрання королевича Владислава на царя. І хоча це було обставлено багатьма умовами, у сухому залишку домовленість означала згоду на приєднання Московії до Речі Посполитої.4 липня 1610р. польний гетьман Станіслав Жолкевський здобув блискучу перемогу під Клюшиним над московським військом, очолюваним трьома воєводами Дмитром Шуйським, Андрієм Голіциним та Данилом Me- зецьким, яке йшло на допомогу Смоленську. Цю битву вважають найславет- нішою звитягою Речі Посполитої у війнах з Московією. Московити мали як мінімум чотириразову перевагу. їхнє військо налічувало до 20 тис. чол. та ще шведські корпуси Якоба де ла Гарді та Е. Горна, укомплектовані шведами та найманцями з німецьких земель, Англії, Шотландії, Франції. С. Жолкев- ський мав при собі 4,8 тис. кінноти та піхоти й до 4 тис. українських козаків.
Польний гетьман хотів заскочити противника зненацька і в такий спосіб врівноважити його чисельну перевагу. Задля цього 3 липня військо мало здійснити швидкий марш під Клюшин. Але перехід зайняв біля 12 годин, і московити мали змогу підготувати оборону. Перші атаки С. Жол- кевського на московські позиції не принесли успіху. Але потім на правому фланзі полку А. Казановського вдалося потіснити й охопити московитів. Одночасно по центру ударили гусарські хоругви й зуміли протаранити противника. У його лавах почалася паніка. Незабаром успіх прийшов і на лівому фланзі, де не допоміг запеклий опір іноземних найманців. Однак частина їх засіла в таборі, а тому доля битви ще не була вирішена.
Проте тут у гру увійшов фактор невиплаченої найманців платні: ті просто відмовилися воювати, а частина взагалі перейшла на бік С. Жолкевського. Побачивши це, Дмитро Шуйський разом з іншими очільниками кинулися втікати.Перемога над московитами була повною, а шлях на Москву відкритий. Звістка про це спровокувала боярський переворот, який позбавив влади Василя Шуйського й віддав ту в руки семи головних бояр. Коли С. Жолкев- ський підійшов до Москви, вже ці бояри, наслідуючи бояр з табору другого Самозванця, погодилися визнати королевича Владислава московським царем. Угода була підписана 27 серпня 1610 р. Після підписання бояри та кілька тисяч мешканців Москви склали присягу на вірність Владиславу. С. Жолкевський зайняв Кремль та послав своїх людей відбирати присягу по інших московських містах. Василя Шуйського та його братів бояри видали польному гетьманові, а той перепровадив полонеників до Варшави. У вересні до Зигмунда III під Смоленськ прибуло посольство від бояр, щоб той прислав Владислава до Москви, обставивши це 12-ма умовами, серед яких значився вихід військ Речі Посполитої з Московії, охрещення Владислава на православ’я та пошлюблення ним православної дівиці.
У червні 1611 р. упав Смоленськ, що справило велике враження на Московію. Але зроблену військовими справу знову загубила політика. Замість того, щоб іти на Москву й поставити остаточну крапку у війні, Зиґ- мунд III зробив прямо протилежне - відійшов до Польщі, де саме збирався сейм. Стратегія короля полягала в тому, щоб самому зайняти царський трон. Тому Московія несподівано отримала перепочинок, що призвело до початку антипольського повстання. Польській залозі в Кремлі вдалося розбити перше ополчення на чолі з Прокопом Ляпуновим та Іваном Заруцьким (хоча довелося спалити частину Москви). Але друге, яке в кінці 1611 р. 5*
O' ∞
«Братня» навала. Війни Росії проти України XII-XXI ст.
С. Богушович, Битва при Кпушино
формувалося в Нижньому Новгороді під орудою князя Дмитра Пожар- ського та Кузьми Мініна, влітку підійшло до Кремля, а 1-3 вересня розбило під Москвою військо литовського гетьмана Я. К. Ходкевича, яке поспішало з провіантом та зброєю. При Я. К. Ходкевичу перебувало й 3 тис. українських козаків під орудою полковників Наливайка та Фастівця.
Лише в жовтні Зиґмунд III маючи 15-20 тис. війська наблизився до Москви. На той час становище польської залоги в Кремлі, яка налічувала
2.5- 3 тис. вояків, стало безнадійним. їм протистояло військо чисельністю
10.5- 12,5 тис. чол. Почався страшенний голод. Полковник Джозеф Буд- зило наводив потім моторошні факти. За його словами, обложені «коли вже трав, мишей, псів, котів, черв яків не стало, в ’язнів поїли, трупи, викопуючи з землі виїли, піхота сама себе почала їсти і людей, хапаючи, поїла. Трушчовський, поручник піхотний з ’їв двох своїх синів, один гайдук також сина з ’їв; інший - матір; товариш один з ’їв свого слугу; син батькові, батько синові не подарував, пан слузі, слуга панові не був безпечним, хто кого міг, той того з ’їв, зборовший позбувся хворого». За таких нелюдських обставин залога, так і не дочекавшись підмоги (король уже був під Волоколамськом), 6 листопада капітулювала. Після цього бояри зламали слово щодо царювання королевича Владислава. Зиґмунд III політично програв і, не маючи при собі достатньо сил, щоб надолужити на військовій ниві, відійшов від Москви. На початку 1613 р. новим царем було обрано Михайла Романова. Перегодом московське військо на чолі з Дмитром Черкаським та Михайлом Бутурліним розпочало рейд під Смоленськ. Упали Вязьма, Дорогобуж, Біла. Але Смоленськ тримався.
3.4.