Осінньо-зимова кампанія 1654—1655 рр. а її трагічні наслідки для козацької України

На чільне місце висуваються завдання, І спрямовані на відрив від Речі Посполитої * придунайських країн, запобіганню вкрай не­безпечному для України зближенню Польщі з Кримом та координації дій української та мос­ковської армій проти ворога Однак, незважаючи на зусилля української дипломатії, розвиток міжна­родних відносин складався несприятливо Володарі придунайських держав воліли залишитися у сфері інтересів Польщі Порта вирішила підтримати антиросійську позицію Криму Влітку 1654 р між Кримом і Річчю Посполитою укладається “Вічний договір” про взаємну допомогу, який був ратифіко­ваний 22 листопада новим ханом Мегмед-Гіреєм

Усвідомлюючи жахливу небезпеку удару ЗО— 40-тисячного польського війська із заходу та ЗО—40-тисячної орди з півдня, гетьман прагнув до­битися від Росії допомоги і перегляду нею плану дій, що відводив основну роль боротьбі за ОВОЛОДІННЯ Смоленськом і Білорусією Однак, зазнав невдачі, бо бюрократичний апарат Московії виявився неспромож­ним реально оцінити військово-політичну ситуацію й вчасно переорієнтуватися та надіслати військові сили Тому Б Хмельницький втратив кілька місяців часу, сприятливого для наступу проти ворога Цим скористалося польське командування, і в листопаді 30-тисячна армія вторглася у Брацлавщину На початок 1655 р 50 міст Подільського краю були повністю зруйновані, десятки тисяч подолян загину­ли у боротьбі

Після об’єднання на початку 1655 р з татарами польське командування продовжило наступ до Умані Лише дочекавшись нарешті 23 січня підходу 10— 12 тис московських вояків, Б Хмельницький ви­ступив у похід Увечері 29 січня неподалік Охмато- ва несподівано для себе він був атакований воро­гом, якому вдалося увірватися до табору й захопити 16 гармат Битва набрала затятого характеру Поля­ки були витиснуті з табору і до ранку ЗО січня українцями й росіянами зводяться неприступні укріплення (здебільшого з возів і саней, снігу й трупів)

Гетьман не втрачав надії вирватися із страшної па­стки (армія була оточена в лютий мороз, не маючи ні палива, ні води) 3 одного боку, готував полки для прориву під захистом табору, з другого — вступив у переговори з кримськими мурзами, аби нейтралізу­вати їх під час виходу з оточення ЗО січня відбувалася гарматна перестрілка, а українська піхота вела влуч­ний вогонь по жовнірах, завдаючи їм великих втрат Дійшовши згоди з татарами, ранком 1 лютого ук­раїнський табір почав просуватися до Охматова Всі спроби польської армії розірвати його чи спинити не мали успіху Українці і росіяни, відбивши всі при­ступи, пройшли через околиці Охматова й подалися до Букова Отже, кровопролитна битва не виявила пе­реможця, жодна з сторін не могла проводити наступальних операцій

Польсько-кримське військо відійшло на терени Брацлавщини, де C Потоцький дозволив союзникам як винагороду брати ясир До кінця березня край перетворився на руїну За допомогою жовнірів тата­рами було зруйновано близько 270 міст і сіл й 1 тис церков, вбито не менше 10 тис немовлят і взято в не­волю близько 200 тис осіб Цей жахливий фінал кампанії став важким ударом для гетьмана, котрий по­чинає втрачати надії на можливість одержання від Московії ефективної допомоги Довідавшись про відхід на початку квітня татар до Криму, він послав у Брацлавщину полки І Богуна та M Зеленського, які до середини травня звільнили її від поляків