Із «Ординації Війська Запорозького, заведеної польським урядом» 1638 р.

Оскільки козацька сваволя так розгнуздалася, що для прибор­кання її довелося рушити наші війська й битися з козаками, і розгро­мити й уразити їх , тому на вічні часи позбавляємо козаків старшинс­тва, всяких старовинних судових установ, права, доходів та інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від наших предків і тепер через заколоти утрачених, і бажаємо тих, кого в живих зберегло воєнне щастя, мати в ста­ні простого народу, оберненого в хлопів.

Реєстровим же козакам, число яких Річ Посполита визначила на сво­їй службі тільки 6 тисяч і які змирилися перед нами і Річчю Посполитою, ми встановлюємо таку військову організацію, згідно з постановою цього сейму.

На місце старшого, який більше не буде [вибиратись] з-поміж коза­ків, ми будемо ставити старшого комісара, від сейму до сейму, за рекомен­дацією гетьманів, - людину, яка була б народжена в шляхетському стані, у лицарській справі досвідчена, підтримувала б у війську лад, запобігала б усяким бунтам, була б справедлива до вбогих людей і з розпорядження ге­тьмана приходила б у той час і на призначене місце, де потребуватиме Річ Посполита. Він має бути приведений до присяги .

Цьому комісарові мусять коритися осавули, полковники, сотники, як і все військо. Усі вони, також полковники з комісаром, мусять залежати від гетьмана, більше того, й осавулами мусять бути шляхтичі . Сотники й отамани можуть обиратися з самих козаків, добре заслужених перед на­ми й Річчю Посполитою, і людей лицарських. Резиденція комісара мусить бути в Трахтемирі . Полковники мусять перебувати кожний при своє­му полку.

Полки зі своїми полковниками повинні ходити по черзі на Запорож­жя для охорони тих місць і щоб перешкодити татарським переходам через Дніпро. Треба невпинно стежити, щоб козацька вольниця не ховалась на островах і звідти не чинила б походів на море. Разом з тим жоден козак не повинен наважуватись ходити на Запорожжя без паспорта комісара: спійманий комендантом козацьким, він підлягає смертній карі.

При виході українського війська в поле повинен також одночасно виходити й комісар з двома полками за межі волості і там, розташу­вавшись коло Чорного шляху, чинити опір татарським роз’їздам. У разі ве­ликої небезпеки він мусить з’єднати все військо й піти з ним туди, куди направить його гетьманський наказ . Попереджаємо також про те, щоб перебуваючи на службі в Речі Посполитої козаки не терпіли від ста­рост і українських підстарост безсудних вироків. Так само козаки не по­винні втручатися ні в які справи, що їх не стосуються .

Призначаємо також іменем нашим і Речі Посполитої комісарів для визначення осілості козаків, якою повинні користуватися козаки на вічні часи з тим, щоб не було щорічних приписок на шкоду Речі Поспо­литій і зменшення доходів з наших маєтків .

Козаки реєстрові ніким не повинні бути обтяжені як щодо земель, так і особисто . Попереджаємо й про те, що козаки в далеких україн­ських місцевостях (крім Черкас, Чигирина, Корсуня ) і в інших містах на самій Україні не проживали .

Історія України в документах і матеріалах / М. Н. Петровський,

B. К. Путілов ; АН УРСР. Ін-т історії України. - К. : Вид-во АН УРСР, 1941. - Т. 3: Визвольна боротьба українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії: (1569-1654 pp.). -

C. 96-98.