Найближчі сусіди
Наша столиця — Київ — багатонаціональний, багатоконфесійний мегаполіс.
Київ був центром багатьох цивілізацій впродовж своєї історії, економічним, політичним, культурним, різних цивілізацій.
І, на жаль, як сьогодні з'ясувалося, став одним із центрів війни проти західних впливів при імператорі Миколі І. Після розгрому Польського повстання 1830 року, знищення фактично Варшави, заснували тут у «верхньому місті», яке від часів Батия не існувало просто, від XIII до XIX століття! 600 років не існувало, у ті століття Київ — це тільки Поділ, Києво-Поділ. Це треба розуміти: заснували практично місто, спочатку університет поставили для війни з польськими впливами. Паустовського відкриваємо й читаємо.Причому з польськими впливами аж до самої Польщі.
Це все була така лінія «фронту»: Київ — Варшава, війна з польськими впливами. І ця війна велася так само як вона ведеться сьогодні проти українського народу і проти європейських впливів. Це війна на знищення в Польщі до Першої світової війни, і ця війна сьогодні на наших очах. А схема по якій працюють — одна і та сама, це просто калька, просто перенесли з того століття до нашого.
Якщо ми зачепили історію Польщі, потрібно зрозуміти чим був для слов'янського і західного світу розподіл Польщі.
Користуючись термінами одного виродка всесвітнього, це була найбільша геополітична катастрофа свого часу. 1772 рік — це перший розподіл Польщі, потім було ще два. Він відбувся, тому що система вичерпалася, грубо кажучи. Треба почитати «Боже ігрище» Нормана Дейвіса, там все це описано, егоїзм шляхти в першу чергу. Вона була єдиним політичним класом, на той момент
Три поділи Польщі (1772,1793,1795 рр.)
практично князі-бояри всі вимерли в природній спосіб, перехресні шлюби «спрацювали». Шляхта мала дві орієнтації тоді: самостійницька і проросійська.
Закінчилося все врешті-решт катастрофою — частина пішла в еміграцію, а частина інкорпорувалася. У цьому сенсі царат дуже мудро вчинив: вони включили шляхту в імперське дворянство, заснували навіть спеціальний орден для поляків — як для цивільних, так і для військових — Святого Станіслава.Але вони навіть після другого розділу Польщі в 1793...
При Катерині Великій в 1795 р. відбувся вже третій розділ.
Після цього, одначе, не приборкали повністю Польщу, і було повстання 1830—1831 рр.[8], а потім 1863-го. Тобто це була визвольна війна, а не повстання.
Це була визвольна війна польського народу, в якій, на жаль, українці не взяли участі, хоча гасло «за вашу і нашу свободу!» було сформульоване, воно й сьогодні увійшло в наше життя. Але сталося те, що сталося. На жаль.
У1917-му році Російська імперія розвалюється.
Так, ще до завершення війни. Створюється Тимчасовий уряд, Росія — офіційно республіка з 1 вересня.
11 листопада 1918-го — офіційне завершення війни.
Далі в нас конференція у Версалі, де визначаються нові кордони, і Польща визнається незалежною державою з умовою забезпечення прав національних меншин. Вибори; політичну владу перебирає радикально-націоналістичний «Табір великої Польщі» Романа Дмовського[9] — антисемітський, навіть фашистський. Міжвоєнна політика польських урядів, усіх, — душити інородців. В першу чергу «під роздачу» потрапили євреї та німці, а також русини.
Багато німців взагалі витіснили з країни.
Когось витісняли, когось душили, національна політика міжвоєнних урядів Речі Посполитої полягала в придушенні національних меншин.
При тому, що Франція і Британія цього очікували, але вони з цим майже не боролися.
їм було це все байдуже, «перехрестилися», віддали й — до побачення, робіть що хочете. Вони навіть не висловлювали того, що називається в сучасній дипломатії «глибоким занепокоєнням». Це, своєю чергою, коли ти починаєш когось душити, ті, яких душать, розділяються на три частини: одна іде в зарубу — будемо боротися; друга — пристосовується, третя — системно «інфільтрується».
Масштаби «інфільтрації» були такі: у Львові було близько 200 тисяч родин змішаних польсько-українських
Велика четвірка (зліва направо): Девід Ллойд Джордж, Вітторіо Емануеле Орландо, Жорж Клемансо і Вудро Вілсон у Версалі. Суспільне надбання
шлюбів. Один із польських публіцистів висловився в такий спосіб: лінія протистояння між поляками та українцями в Галичині проходила посеред подружнього ліжка. Поза тим, почали виростати екстремістські групи з обох боків, з українського боку це Крайова екзекутива ОУН[10]. А до будь-якої терористичної нелегальної структури завжди інфільтрується агентура таємної служби — усюди, завжди, у всіх країнах. Те саме було з Крайовою екзеку- тивою ОУН. Те саме було і з німцями, були реальні факти утисків на національному ґрунті. І це, між іншим, давало Адольфу Гітлеру аргументи.
У тому числі конкретно в Гданську.
І безумовно ця політика була не тільки антинімець- кою, антиукраїнською, а була й антиєврейською. Одна з найбільш радикально налаштованих антиєврей- ських держав — це міжвоєнна Польща. Підкреслюю, в міжвоєнний період, тобто національна трагедія Польщі в 1939 році, окупація, значною мірою була наслідком того, що радикальний націоналізм, який би я навіть назвав взагалі фашистським, став причиною державного краху Польщі в 1939 році і її окупації двома тоталітарни-
Територія Польщі між двома світовими війнами. Суспільне надбання
ми режимами, що мало абсолютно трагічні наслідки для польського народу.
Це Польща, а Чехо- словаччина, в якій був Масарик, у якій все було інакше, там було багато німецьких сімей, вони були частиною міської культури, як я розумію, а чехи були більше сільським народом?
Я не спеціаліст по Чехії, тим більше по Чехословаччині.
Томаш Масарик[11] на мій «хлопський розум» це те саме, що Вацлав Гавел.Країні двічі повезло.
Так, пощастило. Масарик пішов проти європейського тренду, європейський тренд — це фашизація в абсолютній більшості європейських країн: Португалія, Іспанія, Італія, Угорщина, Румунія, тоталітарний Радянський Союз. Масарик пішов проти європейського тренду, і тому він був приречений.
Але йому вдалося модернізувати країну.
Наскільки я розумію, не модернізувати, а гуманізувати країну і народ.
Подєбрадський замок. Чехія
Створити фактично нову мову.
Я не фахівець. Можу сказати тільки, що українці в Чехії були, у порівнянні з Польщею або Радянським Союзом, просто «фаворизовані». В Подєбрадах[12] — Сільськогосподарська академія з 1922 року, значна частина діячів колишнього УНР, українське видавництво, газети, школи. «Фаворизували» українців, у хорошому сенсі цього слова.
З моєї точки зору Чехословаччина тоді була єдиною країною — це фактичний приклад, якою могла б бути Європи, якби там не відбулася ця «фашизація». «Фашизація» не відбулася у Франції, у Британії і в Чехо- словаччині.
Були паростки. Освальд Мослі[13] в Британії, «Британський союз фашистів» — це від 250 тис. до 500 тис. членів. Франція, як військова потуга, згнила до кінця, внаслідок колосальних втрат у Першій світовій.
До речі, в мене питання по Першій світовій. Чи могла не відбутися Перша світова війна? Ну, не вистрелив би Гаврило Принцип.
Я не знаю, це колосальне питання. Я 125 разів читав шедевр із шедеврів Барбару Такман «Серпневі гармати». Всі європейські монархи в 1912-му році зібралися, вони всі були родичі. Є фотографія спільна, де всі вони разом. Вони зібралися в Лондоні на похорон королеви Вікторії, але сталося те, що сталося.
Угорщина — держава, яка фактично була частиною двоєдиної монархії, яка потім програла війну разом з Австрією, і якось вийшло, що вона весь час обирає у світових війнах не той бік.
І в теперішній війні країна під керівництвом Орбана обрала не той бік.,
Що було з цією нацією, після того, як вона стала окремою державою у 1918-му році? У неї забрали землю, віддали Чехословаччині.
Карта Австро-Угорської імперії.
Суспільне надбання
І Румунії. Там конфлікт був навколо Трансільванії. Як завжди буває в таких випадках, гору взяли радикали, і головним з них був адмірал Міклош Горті[14].
Який став адміралом за Австро-Угорщини.
Це взагалі смішна історія, бо ніхто ніяк не міг зрозуміти, бо Угорщина — це країна суходільна, флоту немає, а адмірал є! Чому адмірал? Бо в них все так.
Як відбулося підписання капітуляції, коли там були йугорці теж, й американці не розуміли, хто здається?
Це під час Другої Світовій було, але проблема не в цьому. Проблема в тому, що Угорщина є такою внаслідок історичних обставин її виникнення, коли давні племена, що були на цій території, перейшли до римської провінції Паннонія, там «корпускулязувалися», якщо можна так сказати. Утворили таку собі мініцивілізацію. Вони просто замкнені в собі, тому що їхня мова не є романська, тобто не латинського походження.
Вони зараз не вчать англійську.
З якоїсь «дурі» їх прийняли і до НАТО, і до Європейського союзу, хоча вони так само як і Туреччина цілком іррелевантні до того, що називають «європейськими цінностями». Ми перескакуємо, але провідні в англосаксонському світі еліти зрозуміли, що Угорщина і Туреччина — це абсолютно чужородні тіла у європейському, власне, тілі.
Але вони встигли не взяти Туреччину в Євросоюз.
Принципово різні цінності. Якщо ви утворюєте союз чи якийсь альянс, то він має бути утворений на фундаменті спільних цінностей, а не швидкоплинних інтересів тої чи іншої політичної групи. Умовно кажучи, дві тисячі років функціонує умовний альянс християнських держав, в основі якого цінності, що існують впродовж тисячі років. Єврейські громади по всьому світу утворюють горизонтальну мережу.
Тому, що в основі — цінності, вони комусь подобаються, комусь не подобаються, але вони існують. А у випадку з Угорщиною — що? Що Угорщина корисного принесла європейській цивілізації? Кубік-
$ Е А ;!
Карта Балканських країн.
Суспільне надбання
Рубіка? «Чардаш» Вітторіо Монті? Так він італієць. Франц Легар, Ференц Фар кош і Бела Барток? Гуляш? Бограч? Більш-менш все, що можна пригадати. Це «поліп» на тілі Європейського Союзу, Північноатлантичного альянсу. Нові переможці цієї світової війни це розуміють і хотіли б позбиватися «поліпа», але без хірургії тут ніяк.
Румунія навпаки, двічі зробила правильний вибір в останній моменту світових війнах.
Гогенцоллерни-Зигмарингени[15], це династія така, німецького походження.
Але в них з німцями була спільна династія, а виступили вони в Першій світовій на боці Антанти.
Родинні стосунки, шукайте відповіді там.
Румунія виграла з тієї точки зору, що не втратила багато населення, виграла територіально й один раз, і другий, я думаю, що вона виграє і третій раз, бо вона зайняла дуже проукраїнську позицію зараз.
Вона зайняла позицію на боці переможців — тепер немає значення, проукраїнська чи антиукраїнська. Існує одна коаліція і існує псевдокоаліція друга. Одна коаліція — ми розуміємо, друга — це Москва, Тегеран, Пхеньян. Пекін, Берлін, Париж, Будапешт — імпліцитно, тобто приховано, в тіні. Частково тут, частково там, вони грають свою гру. За кожним президентом і прем’єр-міністром стоїть якийсь клан, вони розуміють свій профіт економічний і політичний, перспективний, головне — треба бути з переможцем. Як казав мені один відомий діяч: «професіонал завжди залишається з переможцем»! А в нас? Сьогодні ти його бачиш у Ющенка, завтра в Януковича, післязавтра він у Тимошенко, потім у Порошенка, далі він «гауляйтер» московський. Одне лайно — що в голові, що в душі, що в серці.
Я не думаю, що цікаво далі говорити про Румунію. Але. є республіки, які увійшли в Югославію ще тоді, у 1918-му році,у першу Югославію фактично.
Королівство сербів, словенців і хорватів. Так називалося то державне утворення, склепане з колишніх володінь Габсбургів.
Це була дуже цікава держава, вона теж мала короля Олександра, чому її зліпили, всі розуміли...
Я не фахівець, я не знаю. Треба питати «широко відомого письменника», бійця АТО, тепер війни, Сергія Лещенка, позивний «Сайгон», який завершив навчання в Дніпропетровському університеті, у нього спеціалізація «балканістика».
Ми знаємо, що було далі. Ми знаємо, що одна частина Югославії прийняла німців дуже дружньо —хорвати.
Там була своя різанина, я не розбираюсь в тому, не до мене питання.
Я зовсім не розумію, чому італійці разом з німцями знищували словенців настільки, що це найбільш постраждала нація після євреїв.
4.