<<
>>

Найближчі сусіди

Наша столиця — Київ — багатонаціональний, бага­токонфесійний мегаполіс.

Київ був центром багатьох цивілізацій впродовж сво­єї історії, економічним, політичним, культурним, різних цивілізацій.

І, на жаль, як сьогодні з'ясувалося, став од­ним із центрів війни проти західних впливів при імпе­раторі Миколі І. Після розгрому Польського повстання 1830 року, знищення фактично Варшави, заснували тут у «верхньому місті», яке від часів Батия не існувало просто, від XIII до XIX століття! 600 років не існувало, у ті століття Київ — це тільки Поділ, Києво-Поділ. Це треба розуміти: заснували практично місто, спочатку університет поста­вили для війни з польськими впливами. Паустовського відкриваємо й читаємо.

Причому з польськими впливами аж до самої Польщі.

Це все була така лінія «фронту»: Київ — Варшава, війна з польськими впливами. І ця війна велася так само як вона ведеться сьогодні проти українського народу і проти європейських впливів. Це війна на знищення в Польщі до Першої світової війни, і ця війна сьогодні на наших очах. А схема по якій працюють — одна і та сама, це просто калька, просто перенесли з того століття до нашого.

Якщо ми зачепили історію Польщі, потрібно зрозумі­ти чим був для слов'янського і західного світу розподіл Польщі.

Користуючись термінами одного виродка всесвіт­нього, це була найбільша геополітична катастрофа сво­го часу. 1772 рік — це перший розподіл Польщі, потім було ще два. Він відбувся, тому що система вичерпалася, грубо кажучи. Треба почитати «Боже ігрище» Нормана Дейвіса, там все це описано, егоїзм шляхти в першу чер­гу. Вона була єдиним політичним класом, на той момент

Три поділи Польщі (1772,1793,1795 рр.)

практично князі-бояри всі вимерли в природній спосіб, перехресні шлюби «спрацювали». Шляхта мала дві орі­єнтації тоді: самостійницька і проросійська.

Закінчилося все врешті-решт катастрофою — частина пішла в емігра­цію, а частина інкорпорувалася. У цьому сенсі царат дуже мудро вчинив: вони включили шляхту в імперське дво­рянство, заснували навіть спеціальний орден для поля­ків — як для цивільних, так і для військових — Святого Станіслава.

Але вони навіть після другого розділу Польщі в 1793...

При Катерині Великій в 1795 р. відбувся вже третій розділ.

Після цього, одначе, не приборкали повністю Польщу, і було повстання 1830—1831 рр.[8], а потім 1863-го. Тобто це була визвольна війна, а не повстання.

Це була визвольна війна польського народу, в якій, на жаль, українці не взяли участі, хоча гасло «за вашу і нашу свободу!» було сформульоване, воно й сьогодні увійшло в наше життя. Але сталося те, що сталося. На жаль.

У1917-му році Російська імперія розвалюється.

Так, ще до завершення війни. Створюється Тим­часовий уряд, Росія — офіційно республіка з 1 вересня.

11 листопада 1918-го — офіційне завершення війни.

Далі в нас конференція у Версалі, де визначаються нові кордони, і Польща визнається незалежною держа­вою з умовою забезпечення прав національних меншин. Вибори; політичну владу перебирає радикально-націона­лістичний «Табір великої Польщі» Романа Дмовського[9] — антисемітський, навіть фашистський. Міжвоєнна політи­ка польських урядів, усіх, — душити інородців. В першу чергу «під роздачу» потрапили євреї та німці, а також ру­сини.

Багато німців взагалі витіснили з країни.

Когось витісняли, когось душили, національна по­літика міжвоєнних урядів Речі Посполитої полягала в придушенні національних меншин.

При тому, що Франція і Британія цього очікували, але вони з цим майже не боролися.

їм було це все байдуже, «перехрестилися», віддали й — до побачення, робіть що хочете. Вони навіть не ви­словлювали того, що називається в сучасній дипломатії «глибоким занепокоєнням». Це, своєю чергою, коли ти починаєш когось душити, ті, яких душать, розділяють­ся на три частини: одна іде в зарубу — будемо боротися; друга — пристосовується, третя — системно «інфільтру­ється».

Масштаби «інфільтрації» були такі: у Львові було близько 200 тисяч родин змішаних польсько-українських

Велика четвірка (зліва направо): Девід Ллойд Джордж, Вітторіо Емануеле Орландо, Жорж Клемансо і Вудро Вілсон у Версалі. Суспільне надбання

шлюбів. Один із польських публіцистів висловився в та­кий спосіб: лінія протистояння між поляками та україн­цями в Галичині проходила посеред подружнього ліжка. Поза тим, почали виростати екстремістські групи з обох боків, з українського боку це Крайова екзекутива ОУН[10]. А до будь-якої терористичної нелегальної структури завжди інфільтрується агентура таємної служби — усю­ди, завжди, у всіх країнах. Те саме було з Крайовою екзеку- тивою ОУН. Те саме було і з німцями, були реальні факти утисків на національному ґрунті. І це, між іншим, давало Адольфу Гітлеру аргументи.

У тому числі конкретно в Гданську.

І безумовно ця політика була не тільки антинімець- кою, антиукраїнською, а була й антиєврейською. Одна з найбільш радикально налаштованих антиєврей- ських держав — це міжвоєнна Польща. Підкреслюю, в міжвоєнний період, тобто національна трагедія Польщі в 1939 році, окупація, значною мірою була наслідком того, що радикальний націоналізм, який би я навіть наз­вав взагалі фашистським, став причиною державного краху Польщі в 1939 році і її окупації двома тоталітарни-

Територія Польщі між двома світовими війнами. Суспільне надбання

ми режимами, що мало абсолютно трагічні на­слідки для польського народу.

Це Польща, а Чехо- словаччина, в якій був Масарик, у якій все було інакше, там було бага­то німецьких сімей, вони були частиною міської культури, як я розумію, а чехи були більше сільським народом?

Я не спеціаліст по Чехії, тим більше по Чехословаччині.

Томаш Масарик[11] на мій «хлопський розум» це те саме, що Вацлав Гавел.

Країні двічі повезло.

Так, пощастило. Масарик пішов проти європейського тренду, європейський тренд — це фашизація в абсолют­ній більшості європейських країн: Португалія, Іспанія, Італія, Угорщина, Румунія, тоталітарний Радянський Союз. Масарик пішов проти європейського тренду, і тому він був приречений.

Але йому вдалося модернізувати країну.

Наскільки я розумію, не модернізувати, а гуманізува­ти країну і народ.

Подєбрадський замок. Чехія

Створити фактично нову мову.

Я не фахівець. Можу сказати тільки, що українці в Чехії були, у порівнянні з Польщею або Радянським Союзом, просто «фаворизовані». В Подєбрадах[12] — Сіль­ськогосподарська академія з 1922 року, значна частина діячів колишнього УНР, українське видавництво, газети, школи. «Фаворизували» українців, у хорошому сенсі цьо­го слова.

З моєї точки зору Чехословаччина тоді була єди­ною країною — це фактичний приклад, якою могла б бути Європи, якби там не відбулася ця «фашизація». «Фашизація» не відбулася у Франції, у Британії і в Чехо- словаччині.

Були паростки. Освальд Мослі[13] в Британії, «Бри­танський союз фашистів» — це від 250 тис. до 500 тис. членів. Франція, як військова потуга, згнила до кінця, внаслідок колосальних втрат у Першій світовій.

До речі, в мене питання по Першій світовій. Чи могла не відбутися Перша світова війна? Ну, не вистрелив би Гаврило Принцип.

Я не знаю, це колосальне питання. Я 125 разів читав шедевр із шедеврів Барбару Такман «Серпневі гармати». Всі європейські монархи в 1912-му році зібралися, вони всі були родичі. Є фотографія спільна, де всі вони разом. Вони зібралися в Лондоні на похорон королеви Вікторії, але сталося те, що сталося.

Угорщина — держава, яка фактично була части­ною двоєдиної монархії, яка потім програла війну разом з Австрією, і якось вийшло, що вона весь час обирає у сві­тових війнах не той бік.

І в теперішній війні країна під керівництвом Орбана обрала не той бік.,

Що було з цією нацією, після того, як вона стала окре­мою державою у 1918-му році? У неї забрали землю, відда­ли Чехословаччині.

Карта Австро-Угорської імперії.

Суспільне надбання

І Румунії. Там конфлікт був навколо Трансільванії. Як завжди буває в таких випадках, гору взяли радикали, і головним з них був адмірал Міклош Горті[14].

Який став адміралом за Австро-Угорщини.

Це взагалі смішна історія, бо ніхто ніяк не міг зрозу­міти, бо Угорщина — це країна суходільна, флоту немає, а адмірал є! Чому адмірал? Бо в них все так.

Як відбулося підписання капітуляції, коли там були йугорці теж, й американці не розуміли, хто здається?

Це під час Другої Світовій було, але проблема не в цьо­му. Проблема в тому, що Угорщина є такою внаслідок іс­торичних обставин її виникнення, коли давні племена, що були на цій території, перейшли до римської провін­ції Паннонія, там «корпускулязувалися», якщо можна так сказати. Утворили таку собі мініцивілізацію. Вони просто замкнені в собі, тому що їхня мова не є романська, тобто не латинського походження.

Вони зараз не вчать англійську.

З якоїсь «дурі» їх прийняли і до НАТО, і до Європейського союзу, хоча вони так само як і Туреччина цілком іррелевантні до того, що називають «європей­ськими цінностями». Ми перескакуємо, але провідні в англосаксонському світі еліти зрозуміли, що Угорщина і Туреччина — це абсолютно чужородні тіла у європей­ському, власне, тілі.

Але вони встигли не взяти Туреччину в Євросоюз.

Принципово різні цінності. Якщо ви утворюєте союз чи якийсь альянс, то він має бути утворений на фунда­менті спільних цінностей, а не швидкоплинних інтересів тої чи іншої політичної групи. Умовно кажучи, дві тися­чі років функціонує умовний альянс християнських дер­жав, в основі якого цінності, що існують впродовж тисячі років. Єврейські громади по всьому світу утворюють го­ризонтальну мережу.

Тому, що в основі — цінності, вони комусь подобаються, комусь не подобаються, але вони існують. А у випадку з Угорщиною — що? Що Угорщина корисного принесла європейській цивілізації? Кубік-

$ Е А ;!

Карта Балканських країн.

Суспільне надбання

Рубіка? «Чардаш» Вітторіо Монті? Так він італієць. Франц Легар, Ференц Фар кош і Бела Барток? Гуляш? Бограч? Більш-менш все, що можна пригадати. Це «поліп» на тілі Європейського Союзу, Північноатлантичного альянсу. Нові переможці цієї світової війни це розуміють і хотіли б позбиватися «поліпа», але без хірургії тут ніяк.

Румунія навпаки, двічі зробила правильний вибір в останній моменту світових війнах.

Гогенцоллерни-Зигмарингени[15], це династія така, ні­мецького походження.

Але в них з німцями була спільна династія, а виступили вони в Першій світовій на боці Антанти.

Родинні стосунки, шукайте відповіді там.

Румунія виграла з тієї точки зору, що не втратила багато населення, виграла територіально й один раз, і другий, я думаю, що вона виграє і третій раз, бо вона за­йняла дуже проукраїнську позицію зараз.

Вона зайняла позицію на боці переможців — тепер немає значення, проукраїнська чи антиукраїнська. Існує одна коаліція і існує псевдокоаліція друга. Одна коалі­ція — ми розуміємо, друга — це Москва, Тегеран, Пхеньян. Пекін, Берлін, Париж, Будапешт — імпліцитно, тобто при­ховано, в тіні. Частково тут, частково там, вони грають свою гру. За кожним президентом і прем’єр-міністром стоїть якийсь клан, вони розуміють свій профіт економіч­ний і політичний, перспективний, головне — треба бути з переможцем. Як казав мені один відомий діяч: «про­фесіонал завжди залишається з переможцем»! А в нас? Сьогодні ти його бачиш у Ющенка, завтра в Януковича, післязавтра він у Тимошенко, потім у Порошенка, далі він «гауляйтер» московський. Одне лайно — що в голові, що в душі, що в серці.

Я не думаю, що цікаво далі говорити про Румунію. Але. є республіки, які увійшли в Югославію ще тоді, у 1918-му році,у першу Югославію фактично.

Королівство сербів, словенців і хорватів. Так назива­лося то державне утворення, склепане з колишніх воло­дінь Габсбургів.

Це була дуже цікава держава, вона теж мала короля Олександра, чому її зліпили, всі розуміли...

Я не фахівець, я не знаю. Треба питати «широко ві­домого письменника», бійця АТО, тепер війни, Сергія Лещенка, позивний «Сайгон», який завершив навчання в Дніпропетровському університеті, у нього спеціалізація «балканістика».

Ми знаємо, що було далі. Ми знаємо, що одна частина Югославії прийняла німців дуже дружньо —хорвати.

Там була своя різанина, я не розбираюсь в тому, не до мене питання.

Я зовсім не розумію, чому італійці разом з німцями знищували словенців настільки, що це найбільш постраж­дала нація після євреїв.

4.

<< | >>
Источник: 10 розмов про історію України та світу I Данило Яневський, Олександр Красовицький; худож.-оформлювач М. Мендор. — Харків: Фоліо,2021. — 235 с. — (Великий наук, проект).. 2021

Еще по теме Найближчі сусіди: