національно-визвольний рух НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
При вивченні цієї теми зверніть увагу на особливості боротьби за Українську Державу в західноукраїнських землях. По-перше, національне питання з самого початку тут набуло основної ваги, а соціальні проблеми мали другорядне значення.
Боротьба йшла передусім за територію, за національну, а не соціальну ідею. По- друге, конституційні традиції і організованість в колишній Австро- Угорщині не призвели в Західній Україні до такого безладдя і хаосу, як на ході. Однак, незважаючи па вказані вите особливості, для перемоги національно-визвольного руху просто не вистачало сил, він с’іирався переважно на 3,5 млн. галицьких українців. Сподівані я на допомогу зі Сходу та від Антанти виявилися марними. Неі.уло реалізоване й зобов’язання Австро-Угорщини перед делеідцією УHP у Бресті про створення з Галичини і Північної Буковини окремого українського автономного краю.Передчуваючи близький розпад Австро-Угорщини, українські оріднізації вже у вересні 1918 р. створили у Львові Військовйії Комітет для організації переобрання влади. 18жовт- ня парламентарії, керівники політичних партій, церковні ієрархи Східно Галичини та Буковини утворили Українську Народну Раду, aS Мала діяти як представницький орган. Рада, спираючись на право самовизначення народів, проголосила Українську Держаїу на території Галичини, Північної Буковини й Закарпаття. Головою Ради обрали Є. Петрушевича. 1 листопада 1918 р. Військовий Комітет зайняв важливі урядові установи у Львові. Tt саме було зроблено в повітових містах Галичини. Після цьо о німецькі й угорські військові частини залишили Галичину.9 листопада була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Одночасно створений і перший уряд - Де] кавний Секретаріат на чолі з К. Левицьким. Держава ЗУНР, раховуючи Буковину й Закарпаття, охоплювала 70 тис. км- території з 6 млн. населення. Однак невдовзі Буковину захопили |Ѵмуни.
Закарпаття лишалося далі під Угорщиною, а західну ча< гину Галичини окупували поляки.Українській державності чинили відчайдушний опір поляки Східної Галичини. Між українськими і польськими загонами розгорнулись запеклі бої. 22 листопада українські загони змушені були залишити Львів. Уряд ЗУНР переїхав до Тернополя.
22-26 листопада на підконтрольних ЗУНР територіях пройшли вибори до Української Народної Ради, яка складалась із 150 депутатів. Президентом республіки став голова Ради Є. Петрушевич. Оперативно були створені місцеві органи управління.
Щойно створена держава відразу приступила до будівництва збройних сил. Оголошувалась загальна мобілізація, до служби залучалися колишні офіцери царської армії, німецькі та австрійські військові спеціалісти. Формуванням Української Галицької армії протягом кінця 1918 - початку 1919 рр. керували генерал російської армії М. Омельянович-Павленко та полковник С. Мишковський як начальник штабу. До весни в Українській Галицькій армії (УГА) налічувалося понад 100 тис. осіб, у т.ч. 40 тис. боєздатних.
Народна Рада гарантувала рівні вибори, права усім громадянам держави, широкі гарантії прав меншин, включаючи надання їм 30% місць у майбутньому парламенті. В УГА було утворено тисячний загін, що складався винятково з євреїв. Розв’язувалося й земельне питання. Поміщицьке землеволодіння ліквідувалося, земля розподілялась між малоземельними та безземельними селянами. Акт злуки УНРта ЗУНР 22січня 1919 р. суттєво не вплинув настановите ЗУНР, яка зберігала цілковиту автономію внутрішньої та зовнішньої політики. Хіба що назву ЗУНР було змінено на Західну Область Української Народної Республіки.
ЗУНР намагалася здобути визнання інших держав, закінчити війну з Польщею. Вона утворила свої посольства у Відні, Берліні, Будапешті, Празі. Місії ЗУНР існували в Італії, США, Канаді, Бразилії. В 1919 р. країни Антанти прийняли рішення про підтримку польської окупації Галичини. Польська армія під командування Й. Геллера, яка створювалась Антантою для боротьби з Червоною Армією, була кинута у травні 1919 р.
проти ЗУНР. Міжнародний тиск, а також нестача зброї змусили УГА і уряд ЗУНР відступити протягом 16-18липня 1919р.зар. Збруч. Галичину окупувала Польща.Поразкою закінчився національно-визвольний рух і в Буковині та Закарпатті. На Буковині після розвалу Австро-Угорщини виникла восени 1918 р. як українська влада - Український Крайовий Комітет, так і румунська Національна Рада. Викликані з Румунії війська швидко придушили паростки української влади і встановили в Буковині панування Румунії. Проти окупації румунами Буковини протестували представники ЗУНР, УНР і УСРР.
Українське населення краю продовжувало боротьбу в 1919 р., коли вибухнуло Хотинське повстання. У ніч на 28 січня місцеві підпільники і бессарабські партизани захопили міст через Дністер, розгромили румунський гарнізон, що базувався у Хотині і створили в місті українську владу - Хотинську Директорію. Але румунські війська невдовзі перейшли в наступ і після запеклого бою знову оволоділи Хотином. Загони повстанців змушені були перейти через Дністер на територію України.
Закарпаття після падіння Австро-Угорщини опинилось у складі Угорської держави. Але в березні 1919 р. там відбулась угорська революція, і Закарпаття отримало територіальну автономію. Однак, контрольовані національними партіями “руські народні ради” в Ужгороді, Хусті та Пряшеві 8 травня прийняли постанови про приєднання до Чехо-Словацької держави. В кінці липня 1919 р. чеські війська зайняли Закарпаття. Таким чином, в той час, як у Східній Україні ще точилася громадянська війна, західні українські землі, залишені без допомоги, були поділені між Польщею, Чехо- словаччиною та Румунією, при сприянні з боку Антанти.
(J) ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Які були особливості національно-визвольного руху в західноукраїнських землях?
2. Проаналізуйте перші кроки діяльності уряду ЗУНР. Чим викликана війна ЗУНРз Польщею?
3. Чому національно-визвольна боротьба 1918- 1919рр. в Галичині, Буковині та Закарпатті зазнала поразки?