Наступ російських військ. Зайняття Галичини та Буковини
В міру проведення загальної мобілізації до західних кордонів ішли військові ешелони, переповнені запасними. На початку серпня концентрація військ на фронтах ще не була закінчена, — цілі корпуси були в дорозі.
З перших же днів виявилась непідготовленість залізниць до військових перевозок. Не зважаючи на це, царське командування, виконуючи настирливі вимоги англо-французьких імперіалістів, видало наказ розпочати воєнні дії. Не чекаючи повної готовості армій, царське командування вирішило перейти в наступ з тим, щоб відтягти частину німецьких військ з західного фронту і цим полегшити становище англо-французьких військ, які відступали до Парижа.4—6 серпня російські армії перейшли кордон Східної Прусії. Почались запеклі бої.
Завдяки героізмові солдатів тут відразу ж були здобуті значні перемоги, і воєнні дії перейшли вглиб території противника.
Проте, з перших же боїв перед солдатськими масами розкрилась непідготовленість царизму до війни, плутанина в штабах, бездарність генералів і продажність їх, відсутність погодженості між командуючими армій, нездатність вищого командування закріпити воєнні успіхи. Це неминуче вело до поразок. Поразкою кінчилося і вторгнення російських армій у Східну Прусію.
Одночасно з наступом у Східній Прусії російське командування розпочало наступ і на південно-західному фронті проти Австро-Угорщини. 5 серпня VIII російська армія генерала О. Бру- сілова перейшла кордон у південній частині Галичини. На північ від неї перейшла кордон III армія генерала М. Рузського. У великих боях, що відбувались 17—18 серпня на річці Золота Липа, російські війська розгромили заслін австро-угорських армій і примусили їх панічно відступити. Вторгнення австрійських армій у польські губернії успіху не мало. У перших же боях російські війська розбили австрійську армію.
21 серпня російські війська взяли Львів і Галич, в Буковині зайняли м.
Чернівці. Австрійські війська відкинуті були на річку Сан і відступили до схилів Карпат. 15 вересня російські армії обложили першокласну фортецю Перемишль з стотисячним її гарнізоном. Вся східна і частина західної Галичини і майже вся Буковина були в руках російських військ.Російський царизм вів війська в Галичину і Буковину під лозунгом „визволення Червоної Русі". Селянство цих українських земель прагнуло повернути загарбані в нього польськими та румунськими поміщиками землі, ліси та пасовиська і сподівалося, що з приходом російських військ настане визволення спід австро-поль- ського національного гніту. Але марні були його сподівання. З перших же днів царизм показав, що він і тут стоятиме на сторожі інтересів поміщиків. Всіляко оберігав він шляхетські маєтки і жорстоко придушував найменші спроби з боку селян відібрати поміщицькі землі. Царські генерали ретельно оберігали навіть маєтки тієї частини поміщиків-поляків, яка втекла з австрійськими військами.
Метою російського царизму було захопити ці українські землі і остаточно придушити національно-визвольну боротьбу українського народу. І в цьому йому всемірно допомагали в Галичині „москвофіли" та поміщики-поляки.
Зайняті Галичину та.Буковину царизм перетворив у воєнне генерал-губернаторство, на чолі якого поставив генерала графа Ю. Бобринського. В адміністративному відношенні їх було поділено на губернії та'повіти. На чолі губернії з широкими повноваженнями стояв губернатор, а в повіті—повітовий начальник. В Львові утворено було градоначальство. Своєю грабіжницькою політикою в Галичині та Буковині царизм ще більше посилив ненависть до себе широких народних мас.
3.