МОГИЛЬНИКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПОХОВАЛЬНОГО ОБРЯДУ РАЙКОВЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Л.П. Михайлина (Київ)

Могильники є одною із сталих консервативних складових, що визначають загальні риси культури¹, а матеріали їхнього дослідження важливі не тільки для відтворення поховального обряду і релігійних вірувань, а й несуть інформацію про рівень соціального, економічного і культурного розвитку населення.

У порівнянні з іншими категоріями пам'яток, могильники райковецької культури вивчені менше. Значною мірою це пояснюється поганим їхнім збереженням. Через незначну глибину ґрунтових могильників і невисокі насипи курганних вони легко руйнуються оранкою та іншими видами земляних робіт. Крім того, навіть спеціальні пошуки ґрунтових (безкурганних) могильників не завжди дають позитивні результати, і в більшості такі могильники виявлені за випадкових обставин. Легше виявити курганні могильники, але за умови, що ділянки, на яких вони знаходяться, не перебувають під ріллею і не розорювалися.

Одним з добре вивчених є безкурганний могильник райковецької культури на Верхньому Пруті, розташований у західній частині селища Х ст., що примикало до городища Ревне ІБ.

Територія могильника вкрита лісом і не розорювалась. Завдяки цій обставині він досить добре зберігся, лише деякі його поховання порушені кореневою системою дерев.

На могильнику відкрито площу близько 500 м², що дозволило дослідити 53 ямних безкурганних поховань (рис. 1, А), культове місце і місце спалення померлих (рис. 1, Б). Поховання здійснені в круглих (90,6%), рідше - овальних (9,4%) ямах, влаштованих у верхньому гумусному шарі, через що їхні обриси чітко прослідковуються лише в нижній частині. Вони мають плоске або округле дно в більшості випадків (74%) на глибині 0,3-0,4 м, і розширені до верху стінки.

Основну кількість складають круглі могильні ями діаметром 0,3-0,5 м (71%), хоча іноді зустрічаються ями значно більшого діаметру. Прикладом можуть бути поховання № 21 і 41, діаметр яких сягає 0,7 м, а в одному випадку (поховання № 53) - 1,6 м.

У всіх могильних ямах виявлені залишки поховального вогнища у вигляді темної землі, перемішаної з вугіллям, попелом і перепаленими кістками. Поховання містять як велике скупчення перепалених кісток, так і незначну їхню кількість або кістковий попіл.

У більшості поховань (39 поховань - 73%) виявлено уламки ліпного і гончарного посуду, значна частина яких має сліди вторинного випалу, а іноді ошлакована. Серед поховань з керамікою переважають такі, в яких виявлена лише гончарна кераміка (43%). В дев'яти випадках знайдена тільки ліпна кераміка (23,07%), а в шести похованнях, що складають 15,38%, ліпний і гончарний посуд співіснує (з перевагою останнього). В семи похованнях через сильне ошлакування або погане збереження визначити належність кераміки до ліпної або гончарної неможливо. Такі поховання складають 17,94%.

Крім кераміки, в заповненні могильних ям часто зустрічаються дрібні шматки обпаленої глини (71,7% всіх поховань). Іноді в могильних ямах знаходились поодинокі камені (поховання № 2, 3, 7), що складає 20,8% всіх поховань. У похованнях № 7, 12 виявлено ошлаковане залізо (3,8% всіх поховань), а в похованнях № 5, 7, 13 (5,7%) - оплавлене скло.

Аналогічні 20 ямних поховань досліджено на зруйнованому оранкою могильнику біля відомого святилища у Шумську². Поховання здійснені у ямках діаметром 0,3-0,4 м і глибиною 0,1 м. Вони містили рештки кремації та фрагменти кераміки.

На могильнику № 1 у Великій Андрусівці³ виявлено як ямні, так і урнові поховання. Ямні (№ 14, 18-20, 22, 24), що складали незначну частину поховань, простежені у вигляді скупчення фрагментів ліпного та гончарного керамічного посуду та кальцинованих людських кісток діаметром 0,15-0,25 м, заглиблених на 0,35-0,45 м від сучасної поверхні. У похованні № 24 виявлено конусоподібне скупчення кальцинованих кісток завтовшки 0,25 м, що містило фрагменти черепів дорослої людини і дитини.

Переважну більшість на могильнику у Великій Андрусівці складали урнові поховання, в яких рештки кремації знаходилися у ліпних і гончарних горщиках або їхніх нижніх частинах. Як правило, кожне поховання складалося з одної урни. Лише у похованнях № 7 і 15 виявлено відповідно дві та чотири урни, причому в одній з урн у кожному похованні містилися кістки дитини. Урнові поховання, як і ямні, у більшості своїй не супроводжувалися поховальним інвентарем. Лише три поховання складають виключення. У похованні № 16 виявлено астрагал з просвердленим отвором, бронзове дротяне кільце і оплавлені скляні намистини, у похованні № 23 - оплавлені скляні намистини і бронзове кільце, у похованні № 24 - 3 астрагали і 2 дротяних бронзових кільця.

Значно рідше зустрічаються урнові ґрунтові (безкурганні) могильники. Два урнових поховання виявлені у с. Звиняч. Рештки кремації містилися у ліпних горщиках, прикрашених по вінчику ямками⁴. Одне поховання в урні виявлено на краю внутрішнього майдану городища Бабка⁵.

Другий тип поховальних пам'яток райковецької культури складають курганні могильники, відмінність яких від попередніх полягає у наявності ґрунтового насипу над місцем поховання. В залежності від розташування решток кремації, а також наявності внутрішніх конструкцій, курганні поховання поділяються на ряд видів.

До першого виду відносяться поховання, в яких рештки кремації знаходяться в ґрунтових ямках. Понад 80 курганів налічує Чорнівський могильник (рис. 2), розташований у верхів'ях лівої притоки Пруту - р. Мошків⁶. Могильник розташований у лісі і не піддавався оранці та іншим руйнуванням. Кургани являють собою невисокі (0,2-0,5 м) насипи круглої або овальної форми, діаметр яких не перевищував 5,0 м. Біля підніжжя курганів навіть до розкопок прослідковувались заплилі ровики.

Під ґрунтовими насипами всіх десяти розкопаних курганів на попередньо знівельованому стародавньому горизонті знаходились залишки вогнища у вигляді шару вугілля та попелу (рис.

У чотирьох курганах (№ 1, 3, 8, 10) на стародавньому горизонті, у поховальних ямках і ритуальних ровиках виявлені фрагменти ліпного та гончарного посуду, частина якого обпалена вдруге. В деяких курганах зустрічаються окремі необроблені камені, в тому числі правильної прямокутної форми, а в кургані № 3 знайдено фрагмент видовженого залізного предмета⁸. Взагалі ж поховальний інвентар досить бідний.

Другий вид складають поховання на давньому горизонті. Вони досліджені на могильнику біля с. Головно на Волині. Під насипом одного із досліджених курганів на давньому горизонті виявлено прошарок вугілля і золи у вигляді плями діаметром 5,0 м

Рис. 1. Ревне І. Ґрунтовий могильник. А - план могильника. 1 - поховання; 2 - контури валу; 3 - стовпові ямки; 4 - не розкопана площа під деревами; 5 - ровик. Б - місце тілоспалення. 1 - каміння; 2 - обпалена глина; 3 - глина; 4 - вугілля; 5 - шлаки; 6 - суглинок; 7 - сіре заповнення; 8 - темне заповнення; 9 - дерн.

із рештками кремації⁹. Тілопальне поховання на горизонті виявлено також в одному із 26 досліджених курганів біля Коростеня¹⁰.

До третього виду віднесено підкурганні урнові поховання. Вони виявлені на могильнику у с. Лозниця на Житомирщині, де розкопано 17 курганів. Під ґрунтовими насипами виявлено кострища, а в насипах - урни з перепаленими кісточками¹¹.

Четвертий вид представлений похованнями, оточеними кільцевою дерев’яною огорожею. Таким виявилося поховання у кургані № 2 могильника Головно (рис. 3, 4)¹². Тут, під курганним насипом на давньому горизонті простежена пляма вугілля і золи діаметром 13 м, що містила перепалені людські кісточки. Дана пляма по колу була оточена горизонтальними деревинами, скріпленими вертикальними стовпами. Значно частіше дерев’яні оградки зустрічаються у курганних могильниках боршевської культури, де під курганними насипами простежено сліди огорожі у вигляді вертикальних дерев’яних стовпів, розташованих по колу¹³.

П’ятий вид складають поховання, що знаходяться у дерев’яних конструкціях прямокутної форми під курганним насипом. Дерев’яні конструкції виявлені під час дослідження трьох курганів на могильнику у Межирічках на Волині¹⁴. На горизонті під насипом кургану № 1 (рис. 3, 1) виявлено рештки кострища. На ньому стояли 4 камені, між якими знаходилися обгорілі деревини, що утворювали прямокутник розмірами 3,2?3,6 м. У його південно-західній частині знаходилися кальциновані кісточки та уламки кераміки. Аналогічна ситуація простежена у курганах № 2 (рис. 3, 2) і № 3, де виявлено обгорілі деревини, що утворювали прямокутники розмірами відповідно 2,6?1,8 м і 4,4?4,4 м. У центральній частині обох камер виявлені рештки кремації й уламки гончарного посуду. Прямокутна дерев’яна конструкція розмірами 1,6?0,8 м із рештками тілоспалення виявлена в одному із досліджених курганів у Великих Горбашах (рис. 3, 3) на Житомирщині. Вона орієнтована полінії схід-захід, акістки черепаконцентрувалися у західній її частині¹⁵. Очевидно, до цього ж виду слід віднести поховання, досліджене на могильнику у Миляновичах¹⁶. На давньому горизонті центральної частини кургану виявлено рештки кострища діаметром 0,5 м, що складалося з вугликів, попелу і містило кальциновані кісточки. Поховання знаходилося в середині орієнтованого по лінії схід-захід прямокутника розмірами 2,8?2,0 м, утвореного канавкою шириною 0,1-0,3 м і глибиною 0,10-0,15 м.

Поховання у прямокутних дерев’яних конструкціях добре відомі в могильниках боршевської культури, де вони зафіксовані у 78% курганів¹⁷. Дерев’яні поховальні камери зустрічаються самостійно або знаходяться в середині кільцевої огорожі у вигляді вертикальних дерев’яних стовпів. Розміри поховальних камер 1,3-2,45?0,75-1,45. Вони являли собою прямокутні зруби в 2-4 вінця, зверху перекривалися дошками і мали глинобитну або дощату підлогу.

Аналогічні прямокутні дерев’яні поховальні камери виявлені на двох слов’янських курганних могильниках у Румунії. На могильнику Сомешень під курганними насипами на незначній глибині від давньої поверхні виявлено прямокутні або квадратні (один випадок) зруби з дерев’яною підлогою, орієнтовані по лінії схід-захід¹⁸. Краще з восьми розкопаних зберігся курган № 1 (рис. 4, А). Перепалені людські кісточки лежали двома купками безпосередньо на дерев’яній підлозі і належали не одній особі, а принаймні двом - одне чоловіку, а друге молодій жінці¹⁹. Тут же знаходився поховальний інвентар, що складався з решток двох дерев’яних відер і шести ранньогончарних горщиків, орнаментованих хвилястими і прямими горизонтальними лініями. В одному із скупчень кальцинованих кісток виявлено декілька срібних предметів від поясного набору. Всі предмети без слідів дії вогню і були принесені на місце поховання після спалення тіла покійного на стороні. У двох курганах могильника Сомешень виявлено вертикальні стовпи дерев’яної огорожі, що оточувала місце поховання.

На другому могильнику у Румунії біля с. Нушфалеу досліджено 3 кургани²⁰. Під насипами курганів на давньому горизонті або у незначних заглибленнях виявлено перегнилі рештки

Рис. 2. Чорнівський могильник. Загальний план і досліджені кургани. а - вугілля; б - кальциновані кістки; в - попелясте заповнення; г - глина; д - дерн; е - контури насипу; є - сірий ґрунт; ж - темний ґрунт.

Рис. 3. Курганні поховання райковецької культури з прямокутними дерев’яними зрубними конструкціями під насипом (1-3 - за Русанова, 1959; 1961) та дерев’яною огорожею по колу (4 - за Кухаренко, 1961). 1 - Межирічки, курган № 1; 2 - Межирічки, курган № 2; 3 - Великі Горбаші, курган № 1; 4 - Головно, курган № 2. а - вугілля; б - зола; в - обгоріле дерево; г - каміння; д - скупчення черепків; е - насип кургану; є - перепалені кістки; ж - вугільна пляма.

прямокутних зрубів, що мали дерев'яну підлогу. На підлозі виявлено рештки поховання у вигляді кальцинованих кісток і поховальний інвентар, що складався з ритуально розбитого керамічного посуду, залізних деталей дерев'яних відер, ножів тощо. Кращою збереженістю відзначається поховальна камера кургану № 2 (рис. 4, Б). Зруб був орієнтований по лінії схід- захід і мав прямокутну форму розмірами 2,20?1,20 м. Його основу складали колоди товщиною 0,17 м, що пересікалися у кутах. На цьому зрубному «фундаменті» були поставлені дощаті

Рис. 4. Кургани з похованнями у дерев ’яних зрубах. А - курган № 1 у с. Сомешени (Румунія) (за Макря,

1958). 1 - план кургану; 2 - поховання з кургану. Б - курган № 2 у с. Нушфалеу (Румунія) (за Комша,

1959). 1 - план кургану; 2 - профіль кургану; 3 - реконструкція дерев ’яної зрубної поховальної камери (за М.Комшею).

стіни висотою 0,55 м. Зверху зруб перекривався дощатим плоским дахом²¹. У ґрунтових насипах курганів вище поховальної камери зустрічаються напівобгорілі людські кісточки, що, на думку М. Комші, належали людям, залежним від похованих у дерев’яних камерах²². Під курганними насипами виявлені також невеликі вогнища, які призначалися не для спалення тіла покійного, а використовувалися під час поховального обряду з ритуальною метою.

Попри значне розмаїття типів і видів могильників райковецької культури, вони відзначаються стійкістю поховального обряду. У ґрунтових (безкурганних) і курганних могильниках виявлені виключно тілоспалення на стороні - в спеціально відведеному для всіх місці з наступним захороненням решток кремації. Спільне місце спалення виявлене в північно-східній частині Ревнянського могильника²³. Воно являло собою глинобитне коритовидне заглиблення шириною 1,1 м, витягнуте по лінії схід-захід на 2,65 м (рис. 1, Б). Його глибина від давньої поверхні 0,35 м. Плоске дно заглиблення та його вертикальні стінки сильно випалені. На дні виявлені рештки поховального вогнища: перепалені кістки, розкидані по всій площі ями (особливо в її західній частині), а також обпалене каміння, уламки ліпного і гончарного слов’янського посуду IX-X ст. Перепалене каміння, фрагменти кераміки, перепалені кістки, перемішані з чорною, насиченою вугіллям землею, складали шар на дні ями товщиною 0,2 м, який зверху був перекритий жовтою з вугликами глиною завтовшки 0,15 м.

Наявність спеціально відведеного для всієї общини місця кремації померлих²⁴ є характерною для могильників з обрядом тілоспалення на стороні²⁵. Такі «крематорії» відомі з часів пшеворської культури²⁶.

Могильники райковецької культури своїм корінням сягають слов’янських старожитностей попереднього часу. Так, безкурганні могильники характерні для празької²⁷ і пеньківської²⁸ культур, а курганні - лише для празької²⁹

Існування у райковецькій культурі двох одночасних типів поховальних пам’яток - ґрунтових (безкурганних) і курганних, і єдиного обряду тілоспалення на стороні, що мав різні варіанти, свідчить, з одного боку, про єдність слов’янського населення VIII-X ст. між Дніпром і Карпатами та його спорідненість із всім слов’янським світом, а з іншого - про регіональні особливості та належність пам’яток різним східнослов’янським племінним угрупованням, що мешкали на досліджуваній території. Разом з тим, існування на мікрорегіональному рівні і навіть на одному могильнику різних типів і варіантів поховань потребує додаткових пояснень, які варто відкласти до відкриття і дослідження нових поховальних пам’яток.

¹ СмирновА.П. К вопросу об археологической культуре // СА. - 1964. - № 1. - С. 3.

² Русанова И.П. Славянские древности VI-IX вв. между Днепром и Западным Бугом // САИ. - 1973. - Вып. Е1-25. - С. 37.

³ Березовець Д.Т. Могильники уличів у долині р. Тясмину // Слов’яно-руські старожитності. - К., 1969.- С. 60-66.

⁴ Баран В.Д. Ранні слов’яни між Дністром і Прип’яттю. - К.: Наук. думка, 1972. - С. 166-167.

⁵ Кухаренко Ю.В. Средневековые памятники Полесья // САИ. - 1961. - Вып. Е1-57. - С. 35; Русанова И.П. Славянские древности VI-IX вв. между Днепром и Западным Бугом. - С. 43.

⁶ Русанова И.П. Изучение славянских поселений у с. Черновка // АО 1979 г. - М., 1980. - С. 331; Михайлина Л.П. Населення Верхнього Попруття VIII-X ст. - Чернівці: Рута, 1997. - С. 73-75; Михайлина Л.П., Тимощук Б.А. Славянские памятники бассейна Верхнего Прута VIII-X вв. // Славяне на Днестре и Дунае. - К., 1983. - С. 216-217; Тимощук Б.А., Русанова И.П., Михайлина Л.П. Итоги изучения славянских памятников Северной Буковины V-X вв. // СА. - 1981. - № 2. - С. 73-74.

⁷ Тимощук Б.А., Русанова И.П., Михайлина Л.П. Итоги изучения славянских памятников Северной Буковины V-X вв. - С. 89; Михайлина Л.П. Населення Верхнього Попруття VIII-X ст. - С. 73-74.

⁸ ТимощукБ.А., РусановаИ.П., МихайлинаЛ.П. Итоги изучения славянских памятников Северной Буковины V-X вв. - С. 89.

⁹ Кухаренко Ю.В. Средневековые памятники Полесья. - С. 32; Русанова И.П. Славянские древности VI-IX вв. между Днепром и Западным Бугом - С. 45.

¹⁰ Русанова И.П. Славянские древности VI-IX вв. между Днепром и Западным Бугом. - С. 39.

¹¹ Там само.

¹² Кухаренко Ю.В. Средневековые памятники Полесья. - С. 32, табл. 13: 2; Русанова И.П. Славянские древности VI-IX вв. между Днепром и Западным Бугом. - С. 45.

¹³ Москаленко А.Н. К вопросу о погребальном обряде древнерусского населения среднего и верхнего Дона // Древние славяне и их соседи. - М., 1970. - С. 109; Москаленко А.Н. Славяне на Дону. (Боршевская культура). - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1981. - С. 117, рис. 23.

¹⁴ Русанова И.П. Отчет о работе Правобережного отряда Черниговской экспедиции ИИМК АН СССР за 1959 г. // Науковий архів ІА аН УРСР. - 3344. - С. 15-16, рис. 9; Русанова И.П. Славянские древности VI-IX вв. между Днепром и Западным Бугом. - С. 39.

¹⁵ Русанова И.П. Отчет о работе Древлянского отряда Днепровской экспедиции Института археологии АН СССР за 1961 год. // НА іА НАН України, 1961/23. - С. 11-12, рис. 15; Русанова И.П. Славянские древности VI-IX вв. между Днепром и Западным Бугом. - С. 41

¹⁶ Русанова И.П. Славянские древности VI-IX вв. между Днепром и Западным Бугом. - С. 44-45.

¹⁷ Москаленко А.Н. К вопросу о погребальном обряде древнерусского населения среднего и верхнего Дона. - С. 109; Москаленко А.Н. Славяне на Дону. - С. 115-120.

¹⁸МакряМ. Славянский могильник в Сомешени // Dacia. - 1958. - NS II. - S. 352-368;MacreaM. §antierul arheologic §omeseni-Cluj // Materiale §i cercetari arheologice. - 1959. - VI. - P. 515-522.

¹⁹ Макря М. Славянский могильник в Сомешени. - С. 362.

²⁰ Комша М. Курганный могильник с трупосожжением в Нушфалэу // Dacia. - 1959. - NS III. - S. 525-534.

²¹ Там само. - Рис. 3-4.

²² Там само. - С. 530.

²³ Михайлина Л.П., Русанова И.П. Славянский могильник Х в. на Верхнем Пруте // АО 19Ί9 г. - М., 1980. - С. 305; МихайлинаЛ.П., ТимощукБ.А. Славянские памятники бассейна Верхнего Прута VIII-X вв. - С. 217-218; Тимощук Б.А., Русанова И.П., Михайлина Л.П. Итоги изучения славянских памятников Северной Буковины V-X вв. - С. 8Ί-88, рис. 6, 3.

²⁴Моця А.П. Трупосожжение и трупоположение у славян Среднего Поднепровья. Причины смены погребального обряда // Славяне и Русь. - К., 19Ί9. - С. 120.

²⁵ Березовець Д.Т До питання про літописних сіверян // Археологія. - 1953. - Т 8. - С. 36; Ефименко П.П., Третьяков П.Н. Древнерусские поселения на Дону // МИА. - 1948. - № 8. - С. 82; Москаленко А.Н. Славяне на Дону. - С. 123; Русанова И.П. Славянские древности VI-IX вв. между Днепром и Западным Бугом. - С. 3Ί; Поболь Л.Д. О новых археологических памятниках БССР VI-IX вв. // Славяните и средиземноморският свят VI-XI вв. - София, 19Ί3. - С. 223; ДимитровД.И. Древнеболгарские некрополи в Варненском округе // Славяните и средиземноморският свят VI-XI век. - София, 19Ί3. - С. Ί6.

²⁶ Козак Д.Н. Пшеворська культура у Верхньому Подністров'ї і Західному Побужжі. - К.: Наук. думка, 1984. - С. 14.

^2Ί Баран В.Д. Ранні слов'яни між Дністром і Прип'яттю. - С. 31-32; Русанова И.П. Славянские древности VI-IX вв. между Днепром и Западным Бугом. - С. 43.

²⁸ Березовець Д.Т. Могильники уличів у долині р. Тясмину. - С. 69.

²⁹ Русанова И.П. Славянские древности VI-IX вв. между Днепром и Западным Бугом. - С. 43­44; Приходнюк О.М. Слов'яни на Поділлі (VI-VII ст.н.е.). - К.: Наук. думка. - С. 41; Тимощук Б.О. Слов'яни Північної Буковини V-IX ст. - К.: Наук. думка. - С. 94-95.