МІНІСТЕРСТВО ГРАФА Д. А. ТОЛСТОГО. (Допис до „Правди). Кам’янець-Подільський 27 квітня (9 мая) 1880

Наша верховна державна комісія надрукувала нам на’ Великдень таку крашанку, з которою вже цілий тиждень- носимся й доволі натішитися нею не можемо. Як раз на Великдень наш міністр освіти народньої, граф Дмитро Ан- дріевич Толстой, подав прозьбу в „отставку".

У всій російській державі від Білого до Чорного моря, від Урала до Дуная вся скільки небудь просвітна частина товариства зітхнула вільніше, неначе камінь· хто її звалив з грудей. І в Москві, і в Варшаві, і в Петербурзі, і в Одесі, і в Казані, і в Вільні вся інт.еліґенція в оден голос могла, тільки сказати „Слава Тобі Господи" і перехрестилася тричі великим хрестом. Одна з столичних газет виголосила, що в Росії було три великі „освобожденія": свобода кріпаків від панщини 1861 р. „Свобода Слов’ян" від турецького ярма 1878 р. і свобода дітей від графа Толстого 1886 р. Така загальна радість, таке значіння важної політичної і суспільної зміни, зв’язаної з лицем одного чоловіка, хочби і міністра, незрозуміле буде для Вас, жителів- конституційної держави, де товариство саме заправляє своїми ділами і саме орудує у своїх потребах; та не забувайте, що у нас зовсім інше, що від особи, і тільки від особи правителя у нас залежить все і всюди і що. з відставкою гр. Толстого ■ всі педагоги, всі батьки малих дітей, всі скільки небудь- думаючі люди зачинають сподіватися, що діти їх може- вийдуть людьми корисними для себе і для товариства, і не будуть заганяні або в пропащий пролетаріат, або в нігілізм, або в Сибір і на шибеницю. Щоб пояснити це, а постараюсь розказати Вам хоч в загальних рисах ту систему виховання, котру представляв собою віддалений міністр, і ті результати його системи, котрих нещасними жертвами були діти російських підданих за останні 14 літ.

Гр. Д. А. Толстой був назначений міністром освіти 1866 року після Головнина. Головнин оставив після себе пам’ять розумного і чесного педагога, котрий старався дати просвіті напрямок прогресивний, зміряючий до того, щоб діти і молодята отримували як мога найбільше науки правдивої і корисної для життя і для прогресу свого товариства і своєї держави.

Він дав ліберальний університетський устав, обдуманий так, щоб молоді,. здібні сиди могли зайняти професорські місця та щоб і старі нездібні -або ліниві професори не займали посади після.того, як вислужать емеритуру і як не отримають ²∕₃ голосів університетської ради в свідоцтво того, що вони справді можуть ще приносити користь. Гімназії Головнин організував так, що дав велику силу гімназіальним радам: рада могла подавати кураторам свої педагогічні уваги, рада заправляла гімназіями і контролювала учителів, вона ж дивилась за моральністю питомців; в гімназії були введені реальні науки, усилена математика, звернена особлива увага на історію, географію, філологію і літературу. Тільки що взявся Головнин після того завести порядок в народні школи, як його змінено. Настала бо вже тоді в Росії тяжка пора реакції. Серед російського товариства були дуже ще ■сильні старі безумні і забиті елементи прежнього часу: пани, що,жалували панщини, чиновники, котрим суд, свобідні- ший друк і пробудившийся лібералізм в товаристві не давали спокійно красти казну і гнести народ, старі військові служаки, котрі до старости прожили, знаючи тільки дві аксіоми: „не разсуждать!“ і „в зуби",—всі ці елементи не знали зразу, що почіти серед ліберальних реформ нового царствования, зложили руки і думали, що осталось тільки ждати смертної години; але поволі вони охолонули ■зо страху, полічили нових людей і догадались, що не все для їх ще страчено; з одної сторони почали вони без пе- рестанку лякати центральний уряд марою революції, з

другої пробуджувати в масах, непривикших ще до спокійного пересвідченого думання, фалшивий патріотизм, котрому неначе грозить новий порядок атеїзмом, комунізмом, сепаратизмом, нігілізмом і всіми другими „ізмами", які тільки можна було придумати. Тактика удалась — товариство російське стало на сторону реакції, уряд злякався революції і почалось ламання власних реформ там, де сила річей позволяла хоч щонебудь в них зламати.

Скоро діло дійшло 1 до реформ в міністерстві освіти і реакція тут.виразилась заміною Головнина гр. Толстим..

Граф Толстой одержав юридичне виховання і займав до того часу юридично-адміністративне місце. Він не був зовсім приготовлений до посади міністра освіти. Знав він тільки одно, що яко міністр освіти він повинен і хоче задержати пруд лібералізму, що він має відвернути молоді покоління від поступу, котрий йому, як і всім реакціонерам, здавався однозначним з революцією і твердо порішив виконати це діло, хочби прийшлося разом відвернути нарід від освідй. Ідеалом гр. Толстого був такий склад товариства, в котрому тільки аристократія мала би доступ.до вищої університетської освіти і через те до вищих посад,— всі ж інші верстви товариства повинні держатися невеликого засобу науки і мають займати або маленькі посади, або технічні обов’язки. Між тим погляд такий ■треба було провести в такий час коли вся публіка кинулась до. освіти, коли університети переповнялись слухачами, не містили їх, і треба було відкривати нові університети; коли гімназії настільки наповнялись хлопцями, що в десять літ треба було додати»до юо гімназій, що були в 18э0 p., ще 240 нових і ті не вистарчали; коли все товариство: купці, земства, городські ради, банки, пани, не дивлячись, сипали грішми на будування нових гімназій, на стипендії при університетах, на сільські школи і загалом на освіту. Оглянувши позицію, граф Толстой зрозумів, що цей пруд можна перебити тільки такою організацією середньої школи, котра'6 зробила її прохід трудним, або зовсім неможливим, щоб через гимназію мало хто, або ніхто не дійшов до університету, щоб в гімназії поставити науку так, щоб той, хто вступить до неї, учився багато, ⁱra не научився нічого корисногощля життя і, не мігши кінчити науки, стратив би час і сили надаремно; в такому разі всі люди не дуже багаті, а навірно і вся біднота боятимуться кошту даремного і будуть краще давати дітей, в ремеетво як в науку, між тим як для аристократії буде кілька дуже дорогих і дуже привилейованих шкіл, котрі забезпечуть кар’єру її дітей (школа правоведения, Але- ксандрівський ліцей, Катковськиії ліцей і т.

д.). Не знавши» яку програму середньої школи придумати пригідну для свого плану, граф Толстой обернувся за порадою в ту кузню» де з великою для себе славою „сих дел мастера" вже кілька літ кували на всю державу цілий арсенал реакційних страхів і реакційних „мероприятій" т. е. 'до редакції ^Московских Ведомостей". Тут п.п. Леонтьев і Катков і зфабрикували для п. міністра проект „клясичного виховання", котрий мінісі’р і провів в життя ручаючися, що сей проект вибавить державу від страшної неминучої- революції; він забув мабуть, що клясичне виховання отримали і гуманісти 16 віку '! члени французького конвенту 18 в.

Ми не будемо розбирати питання, чи клясицизм більше цивілізує товариство, чи реальні науки, чи клясицизм по- буджає до революції, чи піддержує абсолютну монархію» бо ці питання тут не можуть мати місця задля тої простої причини, тцо система графа Толстого була тільки по імени класицизмом, але клясичного виховання не давала. Хлопця від першої кляси садовили за латинську граматику і держали на ній 8 год; як в вищих клясах перекладали авторів грецьких, або латинських, то звертали увагу тільки на їх граматику і синтаксу; ні літератури, ні історії, ні старинностей, не то щоб загального поняття про дух і житія, грецьке і римське, в школі не було. Клясицизм весь, це була тільки граматика; та й то за 14 літ міністерство не спромоглося навіть на скількинебудь пригідну граматику — за всі 14 літ а і ω клясичного виховання був Кюнер—граматика латинська, написана для німців по німец· ки і переложена слово до слова по московськи. В сій граматиці дуже подрібно виложено все те, чим латинська мова відріжняється від німецької і нема ні слова про те, чим латинська мова відріжняється від московської; так наприклад у синтаксі ученик учився що utor, fungor, vescor випадають шостоі'о спадку (так як в московському) і не находив як по латині виражається семий спадок і т. д.— Кюнер сей мав справді метою не научити латинської мови, чи граматики, а забити непотрібною і трудною наукою час і голову—він дуже нагадував єзуїтського Альвара, над котрим колись ці св.

отці держали теж молодіж в своїх школах з такою ж метою і з таким же наслідком.

Твердо упершися на класицизмі, граф Толстой почав реформувати гімназії; значіння ради гімназіальної було усунено, вся власть перенесена в руки директора. Директори повинні були за всяку дрібницю: не по формі пошиту· одежу, непослух,' суперечки ■ з учителем, і т. д. виганяти питомців з гімназії; хто мав менше 10 літ, хоч би й одним місяцем, того не приймали до першої класи, хто мав більше 11, того теж не приймали; хто два рази не міг здержати іспиту, того виганяли і т. д. Секретні інструкції приказували, щоб іспити робити як можна найтрудніше, щоб тих, хто стає до іспиту, не бувши до гімназії не пускати нізащо і т. д. Результатом всього цього було те, що по докладним статистичним цифрам на 100 хлопців, що вступали щороку до 1-ої кляси, кінчали 8-му тільки 6, а 94 пропадали по дорозі;.їх виганяли з гімназії та тільки не зразу, а починаючи з 4 і до 8 кляси; іноді бувало так, що в цілій гімназії ніхто не кінчив її, а в 1874 році ΰ 15-ти гімназіях одеського округу не кінчив гімназії ні один пи- томець, на стільки куратор і директори щиро виповнили думку міністра! Опріч трудности науки, опріч безплодно- сти її, граф Толстой ввів в школу елемент поліційний; той тільки учитель вважався добрим і „благонадежним", котрий умів допекти ученикам, через сварку з котрим багато уче- ників можна було вигнати, котрий виповняв всі секретні прикази директора;—як тільки хто з учителів умів прив’язати до себе учеників, як умів він їх заохотити до науки не пришукуванням і не страхом, а розвитком, то такий ува-. жався - небезпечним і його виганяли з посади, „по' з пункту" т. е. не кажучи за що.' Нема ще року як один висо-

¹) Тут є якийсь перепуск. Ped. кий урядник приказав одному директорові гімназії вигнати з посади трьох дуже здібних і добрих учителів; ди·, ректор осмілився сказати, що їх жалко, бо вони дуже „талантливы", на це урядник розсердився і крикнув: „хіба ви не розумієте, що нам талантливих не треба!" При такому погляді міністерства діти приучались думати від першої кляси, що всяке начальство єсть їх ворог і що школа зроблена не на те, щоб давати науку, а на те, щоб мучити їх безвинно вісім літ.

Давши таке поняття пптомцям, через 4 або 5' літ їх десятками виганяли· з гімназії. В 14 або 16 літ вимучений хлопець, не знавши нічого опріч Кюнера, ні до якої праці не приспособлений, надрочений начальством, потративший літа здібні для науки, і дуже часто всі останні засоби своєї сім’ї, котрі вона поклала на його науку, виходив з гімназії на вулицю, не знав до чого взятися і робився нігілістом.—У всіх процесах політичних останнього часу більше ²∕₃ судившихся, це неукінчені гімназисти!

Забивши середню школу, граф Толстой принявся за нижчу. Земства, уряд, городські думи, приватні люди давали великі гроші, будинки, дарову працю, книжки для того, щоб’завести народні школи.. Міністерство поставило діло так, що всі ці жертви забрало в свої 'руки; воно заборонило приватні школи, а гроші, що з публіки щедрою рукою, сипались на народню освіту, ужито так, що тільки за невелику частину їх відкриті були школи; більш як '∙^s∕_i всіх сум уживало міністерство на інспекцію шкіл. В нашому науковому окрузі, де єсть 7.000.000 сіль- ского люду, де уряд дає на сільські школи 150.000 на рік, де стільки ж дають сільські волості і ще далеко більше земства і городські думи, нема і 500 шкіл народніх, та за те на коікні два повіти (в окрузі 36 повітів) єсть по одному -інспекторові, що отримує на рік по 2.000 рублів, 2 директори, що мають по 3,000 і один. генеральний інспектор • 4,000 рубл., між тим як сільські учителі за свою тяжку працю отримують тільки· 150 рублів на рік. Для городів заведені осібні 2-клясні школи, котрі можна скінчити не раніше, як мавши 12 літ, але в тих школах не учать кля- сичних язиків і таким способом міністерство забезпечилось,

що діти міщан не підуть у гімназію, бо в.гімназію не приймуть того, хто має больш 11 літ.

В останні часи заходився граф Толстой переробити університети і проект його був вже поданий в „государ^ ственний совет" та тільки кінця сього діла граф не діждався.· В чому залежав цей проект ми добре не знаємо, знаємо тільки, що в йому були внески о знесенню університетської ради і о зміні її урядовим правлінням, об організації осібної поліції, котра б стерегла студентів, об тім, щоб прокуратор затверджував програми викладів і ще б міг виганяти професорів неблагонадежних с. т. таких, що не хочуть прийняти ролі поліціянтів над студентами, або не захочуть гнути науки на ті погляди, яких запотребував бй від них куратор і т. д.,

Звівши до купи всі результати нещасного міністерства, ми маємо головніші виводи:

1. граф Толстой зробив все, що міг, щоби відвернути

нарід від освіти;,

2. він тратив гроші, зложені на сільські школи, на

поліцію і інспекцію -і старався, щоб сільських шкіл було яко мога менше; -

3. він спорудив гімназії так, 'щоб в їх як можна найменше було науки і як можна більше праці — і щоб в результаті як можна менше людей кінчало гімназіальний курс;

4. від трудностей праці кожного году десятки питомців

стрілились, топились, вішались серед іспиту, сотні слабували і умирали від тифу, від анемії, від сухот і запалення мозку; *

5. десятки тисяч бідних сімей потратили останні за

соби па виховання дітей і не могли провести сього виховання; ’

6. цілі, покоління виховались в переконанню, що „начальство" єсть ворог горожан і безвинно тиранізує їх;

7. десятки тисяч людей потратили марно життя і остались або вічними пролетариями, або записались в нігілісти і понесли страшну кару на вигнанню, а дехто на шибениці.

Можна б багато дечого ще перелічити, але й так здається факти доволі^ за себе говорять.

Після всього сказаного не здивуєтесь, що ми святкуємо відставку міністра „як третю велику свободу Росії — свободу дітей від графа Толстого".

Д-ж-в. (Володимир Антонович).

Надруковано — „Правда* 1880 р., кн. I—III., -

<< | >>

↑

Источник: В. АНТОНОВИЧ. ТВОРИ. ТОМ І. У КИЄВІ - 1932. 1932

Еще по теме МІНІСТЕРСТВО ГРАФА Д. А. ТОЛСТОГО. (Допис до „Правди). Кам’янець-Подільський 27 квітня (9 мая) 1880:

- Давня історія України (до VI ст.) - Загальна історія України - Україна 1917-1921 рр - Україна за радянських часів - Україна у XVI - XVIII стст. - Україна у середні віки (VII-XV ст.) -

- Всеобщая история - История Древнего мира - История религий - История России - Історія України -