Меседж 1б «Росія зрадила кримчан після розпаду СРСР, тому тепер виправляє помилку»
Сергій Громенко
Почнімо з історії, яка почалася ще до розпаду СРСР. 19 листопада 1990 року Леонід Кравчук і Борис Єльцин підписали в Києві договір між РРФСР та УРСР, стаття 6 якого засвідчувала взаємну повагу до наявних тоді кордонів, а отже і перебування Криму в складі України, а не Росії, бо саме така належність була зафіксована в чинних на той час обох республіканських конституціях.
Отже, 1991 року півострів нікуди не передавали, а кримчан не зраджували, адже на ту мить він уже майже чотири десятиліття перебував у складі України.Заяви російського парламенту в 1992-1996 рр. про «неукраїнський Крим» були лише односторонніми документами. У всіх двосторонніх угодах між Києвом і Москвою українська належність півострова не заперечувалася. Після укладення 1997 року «великого» Договору про дружбу, співробітництво й партнерство між Україною та Російською Федерацією, який набрав чинності 1999 року, офіційна Москва відмовилася від претензій на Кримський півострів. До 2013 року включно керівництво Росії публічно відхрещувалося від Криму й лише після усунення з посади Президента України Віктора Януковича взяло свої слова назад.
А найголовніше те, що більшість кримчан (54,2 %) на референдумі 1 грудня 1991 року проголосували на підтримку незалежності України, тим самим ле- гітимізуючи суверенітет нової держави й над територією півострова. Так що жодного «зранку прокинулися в іншій державі» не було.