Меседж 1а «Крим завжди був російською територією»
Сергій Громенко
Всупереч поширеним міфам, ані Крим загалом, ані жодна його частина окремо не входила до складу Русі, тож виводити від неї історію «споконвічного володіння» півостровом безглуздо.
Лише навесні 1783 року відбулися ліквідація Кримського ханства та анексія Петербургом його території, після чого півострів пробув у складі Російської імперії повних 134 роки - до весни 1917-го. Потім почалася революційна крутанина 1917-1920 рр., під час якої Крим побував під контролем різних «червоних» і «білих» російських урядів. А протягом року, з весни 1918-го до весни 1919-го, півострів окуповували по черзі німецька та французька армії. До складу радянської Росії формально Крим входив упродовж 34 років - до 1954-го, але знову з перервою на німецьку окупацію з осені 1941-го до весни 1944-го.Тож сумарно Петербург і Москва володіли Кримом з 1783-го до 1954-го, тобто 171 рік, а фактично, з урахуванням часу окупацій, на 3,5 року менше. Отже, з трьох тисячоліть писемної історії Криму (IX ст. до н. е. - XXI ст.) його фактична належність Росії тривала 168 років, або 5,6 % писемної кримської історії.
3 000 років
5,6 %
Тому «російський Крим» має не надто поважний вигляд на тлі існування того ж Кримського ханату (1441-1783) - 342 роки, або 11,4 %.
Постійне слов'янське населення на півострові з'явилося не раніше ніж у XIII столітті, до анексії Криму Російською імперією 1783 року було ледь помітним, а враховуючи ще, що й не всі слов'яни були росіяни, то казати про «споконвічно російську землю» означає суперечити базовим фактам.
Майже упродовж сторіччя з моменту анексії (1783-1860-ті рр.) Крим був «Сходом у мініатюрі» - типовою південною тюрко-мусульманською провінцією Росії, у якій росіяни становили лише незначний відсоток населення. «Титульний народ» імперії був репрезентований здебільшого чиновниками та солдатами (до 1830-х рр.), а пізніше - ще й земельною аристократією.
Кримські ж татари, як і належить корінному народові, становили значну більшість населення, попри недружню владу й поступову еміграцію.Лише після невдалої для Росії Кримської війни уряд серйозно взявся до місцевого населення, практично змусивши його масово перебратися до Османської імперії. У 1860-х рр. склалася парадоксальна ситуація: у діаспорі опинилося більше кримських татар, ніж лишилося на батьківщині. Водночас зросла кількість російських переселенців. Але тільки на початку ХХ століття (не раніше від 1901 р.) частка росіян у Криму перевищила частку кримських татар. І навіть при цьому аж до депортації кримськотатарського народу (1944 р.) росіяни не становили абсолютної більшості на півострові, як це є нині.
100
Росіяни
Кримські татари
75
50
25
1793 1795 1816 1835 1850 1858 1864 1897 1917 1920 1926 1934 1937 1939 1959 1970 1979 1989 2001 2014
Отже, росіяни в Криму стали більшістю лише внаслідок адміністративного тиску імперського й радянського урядів на кримських татар (від маніпуляцій зі статистикою до депортації-геноциду), а не шляхом своєї «споконвічності», а з трьох тисячоліть писемної історії Криму (IX ст. до н. е. - XXI ст.) росіяни на півострові становлять відносну етнічну більшість лише 4 %, а абсолютну - 2,5 % усієї кримської історії.