Меседж 2186 «Україна забороняє ‘георгіївські стрічки, але люди продовжують їх носити»
Яна Примаченко
Сама ідея «великої перемоги» - це ідея, сконструйована нещодавно. І вся символіка, з нею пов'язана, наприклад «георгіївські стрічки», - нещодавній винахід.
У нагородній системі СРСР ані георгіївської стрічки, ані відповідного їй ордена не існувало.
В роки Другої світової війни російську імперську символіку, зокрема й георгіївську стрічку, використовували Російська визвольна армія (рос. абревіатура - РОА) генерала А. Власова, козачі з'єднання отамана П. Краснова та інші російські колабораціоністи з нацистами. Орден Св. Георгія заснувала Катерина ІІ 1769 р. для нагородження вищих військових чинів. 1807 р. заснували його солдатський аналог - «Знак відзнаки воєнного ордена Святого Георгія», з 1913 року перейменований на Георгіївський хрест. 1917 р. більшовики ліквідували всі дореволюційні ордени, медалі та відзнаки.Проте під час Другої світової війни Сталін почав активно повертати стару імперську символіку, що апелювала до героїчного спадку російської армії. Це мало підвищити бойовий дух і патріотизм у лавах Червоної армії. 21 травня 1942 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР були повернуті гвардійські звання, які присвоювалися з'єднанням Червоної армії і ВМФ за особливий героїзм та звитягу. А за кілька тижнів нарком ВМФ СРСР адмірал М. Кузнєцов затвердив опис гвардійської стрічки. Вона становила «шовкову репсову муарову стрічку жовтогарячого кольору з нанесеними на неї трьома подовжніми чорними смужками».
Саме гвардійська стрічка - символ перемоги Радянського Союзу над Третім Райхом. Після битви під Сталінградом, 8 листопада 1943 р., Президія Верховної Ради СРСР заснувала орден Слави, стилістично подібний до Георгіївського хреста. 9 травня 1945 р. була заснована медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.». На її колодці також була використана
гвардійська стрічка. У 1960-х рр.
гвардійська стрічка стала одним з офіційних символів перемоги.Після розпаду СРСР стара символіка царської Росії почала поволі повертатися в публічний простір. 1992 р. Президія Верховної Ради РФ відновила орден Св. Георгія та Георгіївський хрест, а 2008 р. затвердила їхній статут. Георгіївська стрічка стала одним з атрибутів цих нагород. Першими відроджені нагороди отримали військовослужбовці, які брали участь у провокаціях у Південній Осетії та нападі на Грузію. У березні 2005 р. російська державна інформагенція РІА «Новості» ініціювала всеросійську акцію «Георгіївська стрічка». Офіційною метою акції заявлено необхідність «зберегти і передати новому поколінню пам'ять про те, хто і якою ціною добився перемоги у Великій Вітчизняній війні». Насправді ж акція стала початком приватизації Росією героїчного спадку Великої Вітчизняної війни. Впровадження георгіївської стрічки як символу перемоги мало поєднати героїку Російської імперії та СРСР, щоб створити універсальний російський символ. Росія почала використовуватися історію як інструмент у політичній боротьбі на пострадянському просторі.
Після анексії Криму та російської агресії на Донбасі, георгіївська стрічка остаточно перетворилася в символ «русского мира» та російської імперської неоколоніальної політики. Тому від її використання, як символу перемоги, у 20142015 роках відмовилася не тільки Україна, але й Білорусь і Казахстан. 2019 року до них приєднався Узбекистан.
Через те що РФ не полишає спроб розхитати внутрішню ситуацію в Україні, 2017 року українські законодавці були змушені ініціювати внесення змін у Кодекс України про адміністративні порушення щодо заборони виготовлення та пропаганди георгіївської (гвардійської) стрічки[187]·
Документ передбачає покарання за публічне використання, демонстрацію або носіння георгіївської стрічки у вигляді штрафу від 50 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 - 2 550 гривень) або адміністративного арешту на строк до 15 діб з конфіскацією стрічки.
За повторне порушення передбачаються ті ж санкції, але штраф уже може становити до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5 100 гривень). Новий закон набув чинності 17 травня 2017 року.
Однак ці положення не розповсюджуються на випадки, передбачені частиною третьою Статті 4 «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів в України та заборону пропаганди їхньої символіки». Мова йде про зображення та використання гвардійської стрічки в оригіналах бойових знамен; на державних нагородах, якими нагороджувалися особи до 1991 року; музейних експозиціях, приватних колекціях і приватних архівних збірках; документах, створених до 1991 року. Бо, як відомо, закон не має зворотної дії. По-друге, заборона на гвардійську стрічку не поширюється на підручники, матеріали наукового, освітнього, навчального характеру та твори мистецтва за умови, що це не призводить до пропаганди злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму.
Отже, українське законодавство визнає георгіївську/ гвардійську стрічку як історичний артефакт, але забороняє її виготовлення і публічне носіння як символ «русского мира» та російської експансії, на який вона була перетворена зусиллями російської пропаганди, починаючи з 2005 року.
Вигадки про погрози розстрілами чи застосування якихось нелюдських покарань щодо порушників, які носитимуть георгіївську / гвардійську стрічку, - інсинуації російської пропаганди.