Меседж 1[183] «Україна нехтує перемогою 1945-го року»
Яна Примаченко
Ця теза суперечить нормам, що прямо закріплені в українському законодавстві. Відповідно до Закону України «Про увічнення Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років»[184], 9 травня - державне свято - День Перемоги.
Крім того, з метою вшанування всіх жертв Другої світової в Україні також відзначають 8 травня як День пам'яті та примирення. Останнє відповідає європейській практиці та культурі покаяння. Цей закон ухвалила Верховна Рада України 9 квітня 2015 року в межах декомунізаційного пакету, на зміну Закону «Про увічнення Перемоги у Великій вітчизняній війні 1941-1945 років», чинного в Україні з 2000 року[185]. Нова редакція Закону не тільки розширює хронологічні межі війни, що відповідає загальновідомим історичним фактам, а й також відображає досвід українського народу в Другій світовій війні як де-факто бездержавної нації. Внаслідок російської агресії проти України, інформаційний супровід якої відбувається в символічному полі Великої Вітчизняної війни, українські законодавці відмовилися від низки радянських символів та практик. Щоб зберегти в українському суспільстві пам'ять про перемогу над нацизмом, новим законом передбачені меморіальні та урочисті заходи, серед яких: встановлення почесної варти біля Вічного вогню, могил Невідомого солдата і Невідомого матроса, покладання квітів та вінків до пам'ятників і меморіалів. Закон також передбачає упорядкування, збереження та спорудження пам'ятників і пам'ятних знаків учасникам та жертвам Другої світової війни, а також державну підтримку на проведення пошукових робіт з метою встановлення імен загиблих, пропалих безвісти, перепоховання останків воїнів, які загинули в Другій світовій війні. Наруга над пам'ятниками Другій світовій війні та їх руйнування карається законом. Українці пам'ятають високу ціну, яку їм довелося заплатити в цій війні, початок якій покладено через геополітичні амбіції Гітлера та Сталіна. Підписавши 23 серпня 1939 року Пакт Молотова - Ріббентропа, вони відкрили шлях для початку Другої світової війни. Оцінки людських втрат коливаються в діапазоні 10-14 млн осіб. Процес підрахунку ускладнює недоступність архівних матеріалів. Основна інформація про склад Червоної армії міститься в Центральному архіві Міністерства оборони (ЦАМО) РФ. Доступ до неї наразімають тільки російські військові історики. За різними оцінками, людські втрати України в Другій світовій війні становлять від 5 до 14 млн осіб. За останніми підрахунками, що їх зробили українські історики та демографи, за час війни населення УРСР зменшилося з 42,4 млн (станом на червень 1941 рік) до 32 млн осіб (травень 1945 року). Отже, Україна втратила 10,4 млн осіб, з них від 2.8 до 3,3 млн - солдати Червоної армії. На примусові роботи до Німеччини з території України були вивезені 2,4 млн осіб. Під час військових дій знищено 714 міст, 28 тис. сіл, 419 тис. виробничих об'єктів, окупанти вивезли 330 тис. одиниць творів мистецтва, історичних реліквій, колекцій.