Меседж 2[165] «Українську мову створили штучно»
Кирило Галушко
Неможливо в один момент вигадати мову, якою розмовляють 35 млн переважно неписьменних селян на початку ХХ ст.
Сучасне мовознавство[166] говорить про безперервний розвиток української мови від часу розпаду слов'янської мовної єдності в V-VI ст., спочатку через стадію протоукраїнських діалектів, а далі через проходження певних стадій до появи сучасної літературної стандартної мови.
До інтеграції України Російською імперією, тут користувалися книжковою (нерозмовною) староукраїнською мовою, наближеною до церковнослов'янської. Але з поширенням за- гальноімперської ділової мови, українська книжкова вмирає і лишається тільки розмовна.Вона набуває друкованої літературної форми 1798 р. («Енеїда» Івана Котляревського). Надалі розвиток її літературних форм і стилів стає справою діячів українського модерного національного проєкту ХІХ ст. Ще 1837 р. Ізмаїл Срез- невський (коло «харківських романтиків») стверджував, що українська мова окрема. Так само стверджувала комісія Санкт-Петербурзької академії наук на поч. ХХ ст.
Непоширення української мови в певних сферах обумовлено офіційними заборонами її використання в царині освіти та прикладних знань (Валуєвський циркуляр 1863 р. та Емський указ 1876 р.). Російська пропаганда стверджує, що українська мова була мовою тільки «однієї соціальної групи»; але, по-перше, ця «група» становила 35 млн людей, а по-друге, за ХІХ ст. українською мовою створено різноманіття жанрів та прекрасну літературу, тобто елітарні продукти. Стандартизація мови (правопису та графіки) - це справа держави, яка формує соціальні норми. Тому, за відсутності української держави, писали, дотримуючись кількох стандартів («кулішівки», «желехівки» та ін.), були й ідеї латинської графіки (в Галичині), але вони не набули популярності, бо українці культурно та історично належать до кириличної традиції.
Ще одна теза російської пропаганди полягає в тому, що українська мова - це «ополяченный и искалеченный русский язык». Але мови часто піддаються зовнішнім впливам, і українська не є винятком. У Х-ХІІ ст. були впливи болга- ризмів, у XVI-XVII ст. зайшло чимало полонізмів, у XVIII-XIX ст. - росіянізмів, у ХХ-ХХІ ст. - англіцизмів. Але це та ж ситуація, коли в російській мові з'являються «креативні менеджери» чи «системні адміністратори».