Меседж 1195 «СССР був потужною імперією, а українці знехтували її здобутками»

Ярослав Грицак

Без сумніву, Радянський Союз був модернізаційним проектом. Йому належать дуже великі заслуги перетворення колишнього аграрного суспільства в інду­стріальну країну.

Але це сталося майже в усіх країнах тогочасного старого світу, а також Західної Європи і Північної Америки. До того ж сталося: а) набагато меншим коштом; б) з набагато меншими жертвами і в) набагато успішніше.

Тому промисловий потенціал Радянського Союзу, якщо рахувати за валовим продуктом на душу населення, був досить слабкий. Модернізаційний потенці­ал Радянського проекту був дуже сумнівний, тому що він не створив інновацій­них структур. Винятком була хіба що військова промисловість. Тому про СРСР і говорили, що це Верхня Вольта (африканська країна) але з ядерними ракетами. По-друге, радянська схема індустріалізації не була sustainable [тобто не мала довготривалого потенціалу. - Ред.]; вона могла привести до результатів у корот­кому часі, але була безперспективна на довшу мету.

Є загальне правило: якщо починаєш модернізувати відсталу країну, то що від­сталіша вона, то більш «запаморочливіших» результатів ти досягаєш на перших порах. До слова: це саме те, що тепер робиться з Китаєм.

Але постає питання: що далі? Чи ти далі втримаєшся на цій траєкторії? Кому­нізм показав, що він на цій траєкторії не втримався в жодній країні. Ця індустрі­алізація швидко вичерпала свій потенціал.

І найголовніше: радянське керівництво проґавило перехід від індустріальної до постіндустріальної доби. Цей перехід почався на Заході у 1960-х роках, і тепер він давно вже постіндустріальний. Головна частка валового продукту тепер ви­добувається не з диму від фабричних труб, а від диму чашки кави. Хрущов у 1960-і обіцяв догнати і перегнати США за видобутком сталі та іншими показни­ками розвитку важкої промисловості. Він, однак, не розумів, що закликає бігти в інший бік, аніж туди, куди рухається розвинутий світ.

Україна пережила розвал радянської індустрії у 1990-х. Але від 2000-х вона пе­режила перехід до постіндустріальної доби. Як і на Заході у 1960-х, у ній тепер теж більша частка валового продукту виробляється в сервісній економіці. Так що вона не проїдає радянський індустріальний запас - вона створила йому адекватну альтернативу.

До слова: не можна зрозуміти, звідки взялися перший і другий Майдан, чи на­віть революція «Зе», якщо не брати до уваги факту цього переходу. Бо по всьо­му світі він приводить до появи нового середнього класу і нового покоління, яке не готове більше терпіти авторитарний режим, хоче змін і вимагає поваги до людської гідності.