Із «Литовського статуту» 1588 р.
Розділ 1. Про персону нашу господарську
Артикул 3. Образа величності нашої господарської, як її розуміти треба і як за те карати. Якби хто змову або замах, або бунт учинив проти здоров’я нашого господарського , честь, життя й маєтки втрачає .
Хто б теж з неприятелями нашими порозуміння мав , хто б теж людей неприятельських до панства нашого зрадливо привів , честь і життя втрачає. А ті сини, які зради батьківської не відали , ні честі, ні життя не будуть втрачати . А жінки таких зрадників, які не будуть відати тієї зради мужів своїх , такі маєтків своїх батьківських і материнських і придане не втрачають. А дочки теж тих зрадників ніскільки поштивості своєї не втрачають, але до маєтків батьківських не прийдуть, тільки після смерті матерів своїх до маєтків материнських і до приданого матері разом з синами .Артикул 18. Не повинен ніхто ні за кого терпіти, тільки кожний сам за себе. Теж уставуємо, що ніхто ні за чий будь-який вчинок не має покараним і засудженим бути, тільки той, хто в чому сам винуватим зостанеться . А також так хочемо мати, аби ні батько за сина, ані син за батька, крім образи величності нашої й державної зради, як вище про те є описане , тільки кожний сам за свій злочин має терпіти й покараним бути.
Розділ 2. Про оборону земську
Артикул 1. Про повинності, як всі обивателі тутешнього панства службу земську служити мають. Усі стани духовні й світські, княжата, панята й урядники земські, двірні, дворяни й земяни, шляхта хоруго- вна й вдови, і також татари й міщани міст наших, маючи маєтки земські, й кожний від вищого до нижчого стану , літа повнолітні маючи, у разі необхідності повинні будуть самі особами своїми війну служити й направляти на службу воєнну з маєтків . А вдови, сироти й діти, літ повнолітніх не маючи, мають виставляти згідно з розмірами маєтків своїх озброєних кіннотників .
Розділ 3. Про вольності шляхетські й про примноження Великого князівства Литовського
Артикул 2.
Про вольності шляхетські. Усіх князів і панів-рад, як духовних, так і світських, і всіх урядників земських і придворних, панів хоругвових, шляхту, лицарство, міщан і всіх людей посполитих у Великому князівстві Литовському й в усіх землях цього панства маємо зберігати при свободах і вольностях християнських, у яких вони, як люди рівні, вільно обираючи здавна і з вічних своїх предків собі панів і господарів, великих князів литовських, жили й керувалися прикладом і способом вільних держав християнських, рівняючись і однаково маючи, і тих вольностей вживаючи із сусідами й братами своїми, лицарством і іншими станами народу Корони польської . І від нас їм, як усім, так і кожному зокрема, на достоїнства, вряди, на маєтки, на людей, на землі й на що коли-небудь дане, і що ще буде даватися наперед, непорушним і невідміненим на вічні часи зберігати .Артикул 18. Про недання чинів, врядів людям народу простого. Простих людей не підносити над шляхтою, ані на чини їхні не призначати й врядів наших простого народу людям давати не маємо, але шляхті, кожному лицарському чоловіку й тутешнього панства, Великого князівства Литовського, уродженцям і в цьому панстві осілим .
Артикул 16. Про свободу виїзду з панств наших до інших панств християнських, крім земель неприятельських, і про опіку таких маєтків. Аби княжата й пани хоруговні, шляхта й кожний чоловік лицарський і всякого стану цього панства, Великого князівства Литовського, мав свободу й можливість виїхати й вийти з цих земель наших , для набуття наук, письма навчання й вчинків лицарських, і теж, будучи слабим здоров’ям своїм, для лікування до всяких земель і сторін, крім земель неприя- телів наших . Проте це так, аби з маєтків їхніх у той час, і за відсутності їх самих служби наші земські не були призупинені .
Артикул 26. Про непривласнення вольностей шляхетських людьми простого стану. Ніхто з людей простого стану, окрім особливої ласки й обдарування від зверхності нашої господарської, і то за явними значними й лицарськими заслугами, мужністю, виявленою проти неприятеля нашого, вольностей і привілеїв стану шляхетського й гербів шляхетських використовувати, ані володінням маєтків і землями шляхетськими не має ніяким чином .
Розділ 4. Про суддів і про суди
Артикул 30. Що мають судити воєводи, старости й державці про їхні позви, про що мають видані бути, і про вирок за неявку сторін і про гарячий учинок. Щоб воєводи й старости наші судові, кожен у повіті й вряді своєму, судили розпоряджалися й позивали про наїзд кґвалтовний на дім шляхетський, не тільки на саму господу, але й на гумно або на скотний двір, де скотина й інше господарство домове зберігається, до того про кґвалт костела християнського , про кґвалтування панянок і жінок, про насилля в містах наших, про розбій на дорогах, про злодійство, про фальш, про підпал дому або гумна, про чародійство, про трутизну й про погрозу здоров’ю шляхтича й вогнем, і життю шляхетському . Якби хтось міг бути спійманий одразу, при самій тільки дії, його карають смертю .
Розділ 9. Про підкоморіїв у повітах і про права на землю, про границі й про межі
Артикул 20. Якщо всі люди приходять на волю і, відсидівши волю, тікають геть. Якби людина вільна прийшла до якого князя або пана, чи землянина й сіла на волю, і, відсидівши волю або й не відсидівши до кінця, хотіла податися геть, тоді має спершу відслужити тому панові своєму стільки, скільки на волі сиділа, а після цього може йти геть. А якби не хотіла стільки відслужити, тоді має грошима заплатити: за кожний тиждень по шість грошей. А якби вона, відсидівши волю, втекла до будь-кого іншого, тоді той, до кого втече, має її йому видати не інакше як отчичем. А якби ще така людина, йдучи геть, шкоду яку кому вчинила, тоді й за те за нього за доказом виплачувати повинна .
Статути Великого князівства Литовського: у 3 т.- О. : Юрид. л-ра, 2002. - Т. 3, кн. 2: Статут Великого князівства Литовською 1588 р. - С. 45, 58, 70, 82-83, 93, 96, 304.