Лист коронного гетьмана М. Потоцького до короля Вла­дислава IV про повстання козаків і селян під проводом Богдана Хмельницького (21 березня 1648 р.)

Не без роздумів і великих міркувань рушив я на Україну з військом вашої королівської милості і доброчинця мого. Я мав для того дуже важливі причини, (які полягали) в захисті недоторканності і достоїнства вашої королівської величності, а також самої батьків­щини і її свободи.

опору, палко благали, щоб я своєю присутністю і допомогою вря­тував Україну і поспішав загасити згубне полум’я, яке так уже розгорілося, що не було жодного села, жодного міста, в якому б не лунали заклики до сваволі і де не чинили б замахів на життя і майно своїх панів і державців, свавільно нагадуючи про свої заслуги і часто скаржачись на кривди і утиски. Це було тільки приводом до бунтів, бо не стільки їх мучили (кривди і утиски), як ординація Речі Посполитої¹, встановлена для цього вашою королівською милістю, управління і начальство старших, яке вони не тільки хочуть пова­лити, а бажають також самостійно панувати на Україні, укладати договори з іноземцями і сторонніми володарями і робити все, що тільки їм заманеться.

Нічого не вартою здавалася б банда в 500 бунтівників, але коли розміркувати, з якою сміливістю й надією повстали вони, то кожний мусить знати, що не мізерна причина змусила, мене рушити проти 500 чоловік, бо ці 500 підняли бунт у змові з усіма козацькими полками і з усією Україною... Якби я до того часу, не вчинив швидкої протидії, то на Україні вибухло б полум’я, яке можна було б погасити не скоро або з великими труднощами.

Один пан князь воєвода руський² відібрав у своїх селян кілька десятків тисяч самопалів. Те ж зробили і інші. Вся ця зброя з людьми перейшла б до бунтарів Хмельницького. Легко можете уявити собі, ваша королівська милість, як підсилилось би буйство і до чого призвело б воно в землях вашої королівської милості, якби не перешкодили йому на самому початку і якби не була забрана гармата в різних замках, куди могли втекти бунтарі.

...Хоч я й бачу, що Хмельницького, цю безрозсудну людину, поблажливість не пом’якшить: вже не один раз посилав я до нього, пропонуючи вийти з Запорожжя, обіцяючи йому помилування і пробачення всіх його провин. Але це на нього ніяк не діє: він навіть затримав моїх посланців. Нарешті, з війська я посилав до нього пана Хмелецького, ротмістра вашої королівської милості, людину діяльну і яка добре знає характер козацький, переконуючи покинути бунти і запевняючи його словом своїм, що й волос з голови його не впаде.

тільки сварити нас з сторонніми, а и піднести свою нечестиву руку як на величність святої пам’яті попередників і предків вашої коро­лівської милості, так і на величність вас самих. Ясно видно, що до такої мети прагне його честолюбство. Тепер він послав на Низ, вимагаючи допомоги від татар, які стоять коло Дніпра напоготові, і насмілився кілька сот з них перевезти на цей бік, щоб вони розганяли нашу сторожу, розставлену по різних шляхах для того, щоб бунтарі не з’єдналися з ним.

Шо він давно обдумав, як би почати бунт і як діяти в цьому, ваша королівська милість, зводите переконатися, звернувши увагу на число його спільників, (яке доходить) тепер до трьох тисяч. Воронь боже, щоб він увійшов з ними на Україну. Тоді ці три тисячі швидко зросли б до ста тисяч і нас чекала б тяжка робота з цими бунтів­никами. На Буцьках¹ у понизі Хмельницький будує і укріплює для себе місто, в якому він вирішив захищатись.

Щоб уберегти батьківщину від цієї шкідливої людини, у вашої милості є сильні засоби, а саме той засіб, який ваша королівська милість пропонувати зводили: дозволити бунтарям іти на море, скільки їм буде завгодно. Не схильний Хмельницький до того, щоб вийти на море, але щоб жити в старій сваволі і щоб повалити священні узаконення Речі Посполитої, для утвердження яких багато (покладе­но) праці і старань і багато пролито шляхетської крові. Я вважав би необхідним для загального блага дозволити козакам вийти на море, і це — доконечна потреба самої республіки, щоб це ополчення не займало полів і не забувало давнього способу війни, який згодом нам може бути корисним. Але в теперішній неспокійний час виконати цього не можна, хоча б і тому, що одні човни ще не виготовлені, інші хоч і готові, але не в такому стані й порядку, щоб придатні були для морської війни. Неготові я наказав добудувати при собі, а замість непридатних, які зроблені абияк, інші зроблені будуть. Далі, якщо судна і будуть готові, то головне полягає в тому, щоб заспокоєні козаки, коли буде потреба для республіки і вашої королівської ми­лості, виряджені були в належному порядку. Але боронь боже, щоб вони вийшли в море тоді, коли ще не буде приборканий бунт: повернувшися звідти, вони вчинили б нове невгасиме повстання...

Памятники, изданные Киевской комиссией для разбора древних актов, т. I—II, стар. 197—199. Переклад з польської мови. ^[14]

11.