Лібералізація культурного життя

Найпомітніше атмосфера змін, новизни далася взнаки в духовному житті Першою ластівкою пробудження стала публікація в червні 1955 р в «Литературной газете» статті O Довженка „Мистецтво живопису і сучасність** У ній містився заклик „розширювати творчі межі соціалістичного реалізму** Він знайшов глибоке ро­зуміння й підтримку як в Україні, так і за її межами, сприймався як сигнал нових можливостей для вільного творчого пошуку

Першим на нову ситуацію зреагували письмен­ники 3 позицій „розширенного трактування мето­ду соціалістичного реалізму** написані автобіог­рафічна повість O Довженка „За ширмою**, поеми „Розстріляне безсмертя**, „Мазепа** та повість „Третя рота** В Сосюри, А Первомайського „Ди­кий мед“, роман Гр Тютюнника „Вир“ У поезії та прозі активно виступали В Симоненко, M Руден­ко, Л Костенко, Д Павличко, M Вінграновський, P Лубківський, Ю Мушкетик, І Чендей, І Драч, В Шевчук Літературну критику представляли І Дзюба, Є Верстюк, І Світличний, В Чорновіл, В Мороз та ін

Політична «відлига» привела до нової хвилі «українізації» Знову було відкрито поставлено питан­ня про збереження української мови та розширення сфери іі вживання Газети „Радянська культура**, „Радянська освіта**, „Літературна газета** та ін друкували численні листи письменників, учителів, викладачів вузів із закликами й вимогами поширю­вати українську мову, боротися за іі культуру, підносити красу й милозвучність На захист ук­раїнської мови виступили M Рильський, Л Дмит­ренко, H Рибак, C Крижанівський та ін Письмен­ник M Шумило, військовий кореспондент під час війни, у журналі „Смена** за липень 1956 р писав „На жаль, ще є люди, які нехтують мовою ук­раїнського народу Декому з них здається, що ук­раїнська мова недовговічна Мине, мовляв, небага­то часу, і українська мова зникне, а іі замінить мова російська Це нащадки великодержавних націо­налістів типу Суворіна, що видавав чоросотенну га­зету „Новое время**, і Шульпна-видавця такої ж реакційної назети „Киевлянин** Це абсолютно во­рожі нам, радянським людям, думки Ніяка мова не повинна витискувати іншу мову В тому суть і рівноправності націй Із зникненням мови зникає, гине і нація**

Згаданий закон про зв’язок школи з життям під виглядом демократизації значно послабив позиції української мови в радянській Україні і одночасно привів до посилення й поширення руху громад­ськості на іі захист Під його натиском і натиском реальних обставин навіть перший серкетар ЦК КПУ П Шелест неодноразово висловлювався на захист української мови За збереження і розвиток національної мови й культури відкрито висловилися учасники V з'їзду українських письменників, що відбувся в листопаді 1966 р

Період „відлиги” був характерний і певним відновленням історичної справедливості — повер­ненням українській культурі імен незаслужено за­бутих або несправедливо репресованих Особливу активність проявляв у цьому M Рильський Саме завдяки йому було посмертно реабілітовано поетів O Олеся, M Вороного Він домігся перевидання творів видатних українських композиторів XVIII- XlX ст M Березовського, Д Бортнянського, А Веделя

Значну роботу провели створені в 1956 P комісії щодо впорядкування посмертної спадщини Вони, зокрема, опрацювали твори В Чумака, В Еллана-Блакитного, а також репресованих сталінщиною письменників — Б Бобинського, O Досвітнього, Г Косинки, M Ірчана, M Куліша, Д Фальківського та багатьох інших Ряд письмен­ників було поновлено у правах членів Спілки ук­раїнських письменників Серед них H Забіла, ГЕпік, Б Коваленко, В Поліщук, ГОвчаров, З Тулуб, ГХоткевич, E Шехтман, Є Шаблювсь- кий, O Сорока, В Гжицький Того ж 1956 р були реабілітовані Б Антоненко-Давидович, А Костен­ко, П Кононенко, П Колесник, А Петрусь-Кар- патський, Ю Шкрумеляк Після довгих репресій повернулися в 1957 р до літератури M Андрущен­ко, M Годованець, M Гаско, M Доленго, O Жур­лива, M Марфієвич У жовтні 1957 р був поновле­ний у письменницькому товаристві репресований O Ковінька, а в грудні — В Мисик

Реабілітація давала право на видання деяких творів письменників, визнаних найкращими В кінці 50-х рр вийшли твори В Еллана-Блакитного, Г Епіка, M Ірчана, В Чумака, І Микитенка, роман „Людолови" 3 Тулуб, „Чорне озеро" В Гжицького, M Годованець опублікував свої „Байки", O Жур­лива та M Гаско — збірки „Поези", А Петрусь- Карпатський — збірку „Що на світі найсвятіше", Ю Шкрумеляк — збірку „Сопілка співає" У цей період вийшли також однотомник O Досвітнього „Вибрані твори", збірка „Вибране" O Сороки, „Вибрані поезії' M Вороного, окремі твори Д Бузька, M Куліша, O Соколовського Ряд творів письменників, які були репресовані за сталінського режиму, опубліковано в „Антології ук­раїнської поезії" та збірнику „Революційні поети Західної України" В газетах і журналах друкувала­ся велика кількість статей про реабілітованих З’явилися літературознавчі праці про них Ре­абілітовані діячі культури, які лишилися живими, поступово втягнулися в культурне життя народу, хоча не всі зберегли життєві сили й могли так само енергійно й настирливо відстоювати його інтереси, як раніше

„Відлига" породила і таке явище суспільно- культурного життя, як шістдесятництво — рух творчої молоді, яка сповідувала оригінальну тема­тику, нові думки, відмінні від офіційних, і стала ядром духовної опозиції режиму в Україні

Характеризуючи шістдесятництво, один із його представників В Мороз підкреслював „То було молоде покоління, яке пішло в університети, яке могло уже подумати про щось інше, а не тільки про елементарні умови існування Чорновіл, наприк­лад, був редактором комсомольської загальноу­країнської газети Дзюба був одним з найваж­ливіших критиків у Спілці письменників України Стус був аспірантом в Інституті літератури в Києві Одним словом, люди на найвищих щаблях які в комуністичному істеблішменті могли далеко ПІТИ Але це були найкращі люди в розумінні морально­му Вони відчували, що проповідувати те, в що не віриш, просто робити кар’єру, дивитись, як твій нарід російщать, — це багно Значить, у тих людей виникло природне бажання вирватись з багна"

Важливим документом нової хвилі відродження стала праця І Дзюби „Інтернаціоналізм чи ру­сифікація" 3 позицій „розширеного трактування соціалістичного реалізму" автор розглядав пробле­му права націй на самовизначення, доводив, що Ленін вкладав у поняття „націоналізм поневоленої нації" позитивний зміст Цю працю Б Антоненко- Давидович назвав референдумом покоління

Провідною постаттю серед молодих поетів був В Симоненко Уродженець Полтавщини, він закінчив 1957 р факультет журналістики Київського університету, виявивши великий потяг до високої громадянської поезії У 1962 р вийшла його збірка „Тиша й грім", у 1963-му — віршована казка для дітей „Цар Плаксій і Лоскотон" У 1964­1965 рр, вже після смерті поета (14 грудня 1963), опубліковані збірка поезій, книги „Вино з троянд",,_ь3емне тяжіння", „Подорож з країну навпаки" Його збірки вийшли також у Мюнхені (1965, 1973) під заголовком „Берег чекань"

Стрімко ввійшла в українську літературу в кінці 50-х рр Ліна Костенко Ii перші збірки написані під час „відлиги", „Проміння землі", „Вітрила", „Мандрівки серця" засвідчили непересічний талант поетеси, і'і здатність глибоко, філософськи осмис­лювати дійсність, генерувати нові, оригінальні дум- поетнчній формі

ки, подаючи їх у чудовій

Більш плідною й багатою в новій суспільно - культурній атмосфері була творчість композиторів як офіційного, традиційного, так і нетрадиційного напряму в музиці Українське музичне мистецтво збагатилося творами Б Лятошинського, A Koc- Анатольського, C Людкевича, братів Г і П Май- бород, Ю Мейтуса, А Штогаренка та ін Новатор­ством позначена була авангардна музика компози- торів-„шістдесятників“ А Грабовського, В Год- зяцького В Сильвестрова, В Загоруєва

Скарбниця образотворчого мистецтва поповни­лася творами M Дерегуса, M Божія, КТрохимен- ка, O Шовкуненка, В Бородая 3 рухом „шістде- сятників“ тісно пов’язане ім’я талановитої худож­ниці, учениці Ф Кричевського T Яблонської, яка ще в 50-1 рр здобула популярність і визнання своїми картинами „Хліб”, „Весна’, „Над Дніпром”, „Ранок” та ін У 60-і рр TЯблонська на противагу „соціалістичному реалізму’, що тяжів фактично, до натуралізму, демонструє нові рішення синтетичних образів, в яких яскраво вирізняється давня традиція українського народного живопису (картини „Травень”, „Фольклорна сюїта” та ін ) T Яблонська разом з В Зарецьким та іншими ху­дожниками-„шістдесятниками” стала основопо­ложницею й фундатором фольклорного напряму в українському образотворчому мистецтві, що зберігся й розвивався, хоч і з труднощами, в на­ступні десятиріччя

Пожвавлення в національно-культурному житті привело до зростання інтересу в суспільстві до те­атрального мистецтва протягом 1958-1965 рр кількість глядачів у театрах республіки зросла з 14,3 млн до 15,5 млн на рік Багатьох приваблю­вало мистецтво таких майстрів сцени, як В Добро- вольський, H Ужвій, Ю Лавров, Є Пономаренко, M Романов, К Хохлов Традиції Л Курбаса творчо наслідували його учні — режисери ГЮра, M Kpy- шельницький, Б Тягно, В Скляренко та ін

З новими ідеями й творчими знахідками влили­ся в потужний струмінь суспільно-культурного ру­ху шістдесятників десятки й сотні відомих і менш відомих трудівників і творців української культури новітнього часу,Відлига” дещо розкріпачила твор­чий потенціал українського народу, сприяла підне­сенню національної гідності та самосвідомості, збе­реженню й примноженню духовних і моральних сил для подальшої боротьби Пік „відлиги" для України припав на кінець 50 — початок 60-х рр Це видно особливо виразно на результатах книговидавничої справи Саме в цей період книжки українською мо­вою складали найбільший відсоток від усіх книг, опублікованих в Україні, порівняно з іншими рока­ми повоєнної історії В 1957 р вони становили 53%, у 1958 — 60, у 1960-му — 49, але уже в 1965 р цей показник опустився фактично до рівня 1940 р — 41% Далі — лише неухильно зменшу­вався