Кімерійці і скіфи

Першим з народів, які населяли територію України і назва яких нам відома, були кімерійці. Вони займались скотарством і жили кочовим життям.

У VIII ст. до нашої ери прийшли з сходу племена скіфів-ко- човників і витіснили з цих місць кімерійців, які пішли з своїми стадами в Малу Азію.

Соціально-економічний і культурний розвиток скіфів стояв на тій же стадії, що й місцевого населення. Через це скіфи порівняно швидко й легко змішалися з тубільними племенами, почали разом з ними господарювати і утворили єдину культуру. Отже, під назвою скіфів звичайно розуміють усе населення південних степів тих часів.

Скіфи займали майже всю територію сучасної України, Криму і багатьох інших областей нашого Союзу. Грецький історик Геродот розрізняє кілька скіфських племен, розміщаючи їх, зо­крема для України, так: по течії ріки Буг, що в давнину нази­вався Гіпанісом, жили каліпіди на півдні і алазони — на півночі; між Бугом і Дніпром, що називався тоді Борісфеном, жили скіфи, які займалися землеробством, на схід від Дніпра—„царські" скіфи і скіфи-кочовники.

Скіфи займалися скотарством і землеробством. Скотарські племена переходили з своїми стадами з місця на місце для за­безпечення худоби доброю пашею. Жінки й діти переїжджали в спеціально пристосованих возах, запряжених биками, чоловіки — верхи на конях. Кочові скіфи харчувались, як повідомляє Геродот, м’ясом, молоком, сиром.

Землеробські племена сіяли просо, коноплі та інші злаки, а також розводили часник і цибулю. Є дані твердити, що скіфи- землероби були знайомі з плугом. Землеробські племена мали також і стада худоби.

Частина скіфів жила осіло в городищах. Деякі з цих горо­дищ були невеликі з житлами-землянками; інші городища, як Бєльське, Немирівське, Мотронинське, мали величезні роз­міри, були оточені дуже високими захисними земляними валами та глибокими (до 7 м завглибшки) ровами.

⁴ 5

Скіфські пам’ятки.

1. Зображення на вазі (Чортомлицький курган). 2. Скіфський бронзовий казан (Солоха). 3. Глиняний посуд із скіфських курганів (Подніпров’я)..

4. Золотий гребінь (Солоха). 5. Підвіска.

У цих городищах скіфи ліпили для своїх потреб посуд, від­ливали мідні й бронзові речі, виготовляли одежу, виробляли дере­в’яні, кам’яні і кістяні предмети. Скіфська знать користувалась привізними грецькими товарами, а також виробами ольвійської промисловості.

У скіфів була досить розвинута громадська організація. На чолі кожного племени, що мало свою територію і свій центр, стояв вождь або цар, влада якого згодом стала спадковою. При вождях племен групувалися військові дружини. Поряд з цим у скіфів була рада старійшин і народні збори. Відомо багато фактів використання рабів у господарствах скіфської знаті, що збирала в своїх руках значні достатки. Зайвина йшла на продаж грецьким купцям.

„Царські" — кочові скіфи панували над іншими племенами, обкладаючи багатьох з них даниною.

Одежа і прикраси скіфської знаті відзначались великим ба­гатством. Чоловіки ходили в шерстяних недовгих, підперезаних шкіряним ременем, кафтанах, у штанах, що заправлялися в ко­роткі м’які шкіряні чоботи, і в головних уборах у формі баш­лика. Жінки носили довгі шерстяні плаття, перехоплені в талії поясом, і головні убори на вигляд гострокінцевої шапки з покри­валом, що спадало вниз.

Найпоширенішою зброєю скіфів були лук, стріли, списи, дротики.

Верховним своїм божеством скіфи вважали Тавіті; вони мали також бога війни, богиню домашнього вогнища та інших богів- захисників, яким вони приносили жертви. Скіфи вірили в потой­бічний світ. Бідним клали в могилу один або кілька простих горщиків; могили ж знатних, зокрема царські могили, відзнача­лися винятковим багатством. Такі могили робилися глибоко під землею, в формі дому, іноді складалися з кількох камер-кімнат. Над такими могилами насипали високі кургани, які повинні були свідчити і після смерті царя про його могутність і силу. Разом з царем ховали і одну з його наложниць, а також слуг, коней і рогату худобу, попереду умертвивши їх.

На території України археологи розкопали два таких кур­гани— Чортомлицький і Солоху, близько Нікополя, в Дніпро­петровській області.

5.