Грецькі колонії

У середині VII ст. до нашої ери на території України по­явились греки-переселенці. Переселялися сюди дрібні ремісники міста й села, витиснені з грецького господарства працею рабів, політичні емігранти і купці.

Перше поселення засноване було греками в середині VII ст. до нашої ери на острові Березань у Чорному морі, недалеко від міста Очакова. Далі виникає Tipa в гирлі Дністра та інші міста. В середині VI ст. до нашої ери греки-переселенці з Мілета заснували місто Ольвію — на правому березі ріки Буга, при його впаданні в Бузький лиман (коло с. Парутина, Очаківського району, Миколаївської області). Ольвія швидко перетворилась у вели­чезний для свого часу торговий, промисловий і культурний центр на території сучасної України.

Торгівля відігравала головну роль в економіці Ольвії. Ольвіо- політи вивозили в Грецію та інші держави хліб, рибу, худобу, мед, віск, ліс, рабів. Довозили тканини, вина, оливкову олію і різні предмети розкоші. Ці товари йшли на задоволення по­треб не тільки самих ольвіополітів, а й скіфської знаті в обмін на одержувану від неї сировину для експорту.

Була розвинена в Ольвії і місцева промисловість. Ганчарне виробництво слід поставити на перше місце. В Ольвії ж виго­товлялась і основна частина металічних виробів, необхідних в побуті і виробництві, а також і зброя.

Місцева ольвійська промисловість працювала як на свій внут­рішній, так і на зовнішній скіфський ринок.

Значну роль в ольвійському господарстві відігравала рибна ловля і переробка риби для експорту. Звідси вивозили в Гре­цію скумбрію, осетрів і кефаль.

Ольвія була великим культурним містом. Серед ольвіополі­тів були письменники, вчені. В Ольвії був театр, стадіон; вла­штовувались різні спортивні змагання. Релігія ольвіополітів в основі своїй була та сама, що і в Греції.

Скіфи мали вплив на всі сторони культурного життя ольвіо­політів, а також і на інші види їх діяльності. Великий був вплив /ольвіополітів на скіфів, на їх суспільно-політичний лад, на їх господарство і культуру.

Ольвія була обгороджена кам’яними фортечними мурами і баштами; при виході з міста в степ були головні ворота. В місті були громадські житниці, два ринки. У нижній гаванній частині містилися склади товарів, судноремонтні майстерні, місця для причалу суден. Місто було сплановане за шахматною системою. Бруковані вулиці йшли перпендикулярно одна до одної. Міські квартали були забудовані приватними житловими кам’яними домами і громадськими будинками. Житла бідних (неміцні, часто глинобитні) містилися переважно на окраїнах міста.

Ольвія була самоурядним рабовласницьким містом-державою (полісом), з демократичною формою управління, на зразок інших сучасних Ольвії грецьких міст-полісів у Греції та Малій Азії.

Пам’ятки грецьких колоній.

1. Реконструкція одного з ольвійських будинків. 2. Внутрішній вигляд ольвій- ського похоронного склепу. 3. Голова хлопчика. 4. Амфора — глиняна тара. 5. Розписна тарілка. 6. Піфос — велика посудина для зберігання зерна і води.

7. Рештки однієї з ольвійських будівель, відкритих розкопами.

2. Історія України. 816.

'Влада в Ольвії поділялась на законодавчу і виконавчу. Вер­ховними законодавчими органами були народні збори і рада міста. До органів виконавчої влади належали колегії, що заві­дували військовими справами, фінансами, торгівлею.

Не зважаючи на демократичну форму ольвійського само­управління, виконавча влада та й народні збори фактично пе­ребували в руках економічно пануючого класу населення: рабо- власників-купців, лихварів, власників майстерень, від яких бідніша частина ольвійських громадян завжди економічно залежала, не кажучи вже про численних ольвійських рабів, що не мали ніяких громадянських прав. У цих умовах неминуче виникала боротьба між класами ольвійського населення, що особливо загострювалася в ті моменти, коли місто попадало в тяжке становище.

Ольвію не раз руйнували кочові племена, і в IV ст. нашої ери вона перестає існувати.

6.