Київська Русь Вихід на історичну сцену

На світанку 18 червня 860 р. руський флот з 200 лодій раптово вдерся до бухти Констан­тинополя Золотий Ріг. Напад русів виявився настільки несподіваним для візантійців, що берегова сторожа не встигла натягти над поверхнею води ве­летенський ланцюг, яким звичайно надійно зачиняли кораблям вхід до бухти.

Константинопольський патріарх Фотій у своєму „Окружному посланні” відобразив масштаб навали русів і жах, що охопив обложених при появі невідо­мого доти ворога: „Народ вийшов з країни північної... й племена піднялись від країв землі, тримаючи лук і спис, вони жорстокі й немилосердні; голос їхній шумить, мов море". Візантійському урядові довело­ся сплатити контрибуцію ватажкові русичів — київському князеві Аскольду, аби він припинив об­логу й повернувся додому. Так уперше Київське князівство середини IX ст., попередник Давньорусь­кої держави, сповістило середньовічний світ про своє існування й початок боротьби за першість з Візантією на Чорному морі і, може, в Південно-Східній Європі та Передній Азії.

Понад одинадцять століть тому східні слов яни створили свою першу державу. Літописи та інші пам’ятки давньоруської літератури називають її Рус­сю, або Руською землею, вчені-історики — Київською, або Давньою Руссю. Вона належала до найбільших, найкультурніших, найрозвинутіших еко­номічно й політично держав середньовіччя. На величезному обширі від Чорного до Білого морів, від Карпатських гір до Волги жили витривалі, хоробрі й мужні русичі. Вони вирощували хліб і розводили худобу, мали розвинені ремесла й промисли, а руські купці були відомі на торгах Багдада і Константино­поля, Кракова й Буди Великого Бултара й Ітилю. Могутньою, високорозвинутою й цілісною була ма­теріальна й духовна культура Київської Русі. Її народ зводив величні кам’яні храми й ошатні дерев’яні жит­ла,створював могутні фортифікаційні споруди своїх великих і малих міст, будував на тисячі верст захисні вали проти кочовиків причорноморських степів, що увійшли до народної пам’яті під поетичним наймен­ням „змійові вали“... На весь світ уславились вироби давньоруських майстрів, наприклад дорогоцінні зо­лоті речі з перегородчастими емалями й більш скромні срібні прикраси: браслети, колти, обручки, сережки тощо.

Київська Русь багато важила в політичному житті Європи і Близького Сходу. З нею змушені були рахуватися візантійські імператори й хозарські хака- ни. А доньки з київської князівської родини ставали королевами — французькою, угорською, норвезькою, датською, одна з них — Євпраксія Всеволодівна — навіть дружиною германського імператора Генріха ГѴ. Протягом півтисячоліття Давньоруська держава за­туляла собою європейський світ і Візантію від кочовиків — спочатку хозар і болгар, далі печенігів, торків, берендеїв, ковуїв та половців. Вона прийня­ла на себе страшний удар залізного тарана 150-тисячної татаро-монгольської кінноти Батия, ціною життя сотень тисяч своїх воїнів та мирних жи­телів послабила його і тим врятувала Європу від спаплюження й загибелі.

Київська Русь зробила величезний внесок до світової історії IX—XIII ст., тому інтерес до неї не вщухає серед учених сучасного світу. В Америці, ба­гатьох країнах Європи, слов’янських і неслов’янських, навіть у загубленій в океані Австралії й екзотичній Японії плідно працюють над проблемами давньо­руської історії десятки вчених.