Джерела
Серед допитливим читачем природно постає запитання: на підставі яких джерел вченими відтворюється історія Київської Русі? Цими джерелами є писемні й речові (археологічні) пам’ятки.
Головними писемними джерелами студіювання історії Київської Русі є літописи: „Повість времен- них літ“ (початок XII ст., далі — „Повість”), Київський XII, Галицько-Волинський XIII ст., а також Новгородські (їх кілька), Суздальський, Московський, Никонівський та ін. Саме їх свідчення дають ученим можливість відтворти послідовну картину історії східних слов’ян, починаючи з кінця V ст. Чимало цінного додають до їх звісток інші писемні пам’ятки давньоруської доби: кодекси й записи норм світського і церковного права:.„Руська правда” в різних редакціях, князівські устави церкві, „Закон судний людем” та ін., агіографічні твори (житія руських святих, „Києво-Печерський патерик”), князівські земельні грамоти тощо.Останніми десятиліттями до науки активно вводяться якісно нові писемні джерела: берестяні грамоти, графіті на стінах давніх соборів і археологічних знахідках, зокрема пряслах і монетах. Вартісним доповненням до свідчень давньоруських писемних пам’яток є розповіді джерел іноземних: візантійських історичних творів і хронік (наприклад, Хроніка Георгія Амартола і його продовжувача широко використовувалася під час написання “Повісті”), праць арабських географів і мандрівників, численних творів західноєвропейської історії та географії XI—XIII ст.
Речові пам’ятки давньоруської минувшини, кількість яких завдяки невтомній праці археологів з кожним роком зростає, несуть у собі не лише доповнення до повідомлень джерел писемних. У багатьох випадках їх відомості додають чимало нового до полотна давньоруської історії, яке ще на початку нашого століття (коли основні писемні джерела, насамперед літописи, були вже відомі й на скільки-небудь значне І хізширення іх кола сподіватись не доводилося) більшості вчених здавалось хай і неповним, але завершеним.
Лише компаративне вивчення обох груп давньо- руських джерел—зіставлення свідчень писемних і археологічних пам’яток, порівняльний аналіз і взаємоперевірка даних обох груп — дає можливість відтворити яскраву й об’ємну картину життя людей КИЇВ! ької доби, про яку дослідники ще порівняно недавнього часу, ЗО—50-х рр. нашого століття, могли XiOa що мріяти.