КИЇВСЬКА русь

Радимо почати вивчення цієї теми з аналізу передумов утво­рення державності у східних слов'ян. Такі передумови в основно­му складаються у VIII-IX століттях.

По-перше, не економічні передумови: розвиток продуктивних сил, розширення посівних площ, розвиток ремесел, зростання міст, пожвавлення торгівлі (особливого значення набуває торговельний шлях “із варягу греки” - вздовж Дніпра із Скандинавії у Візантію, а також із Каспійського моря через Київ до Західної Європи).

По-друге, передумови соціально-політичні: розклад родоплемін­них відносин у слов'ян, відокремлення правлячої верхівки, що складалася з князів - вождів союзів племен, князівських дружин­ників, старійшин.

На соціально-політичні передумови зверніть особливу увагу, ос­кільки вони безпосередньо і привели до виникнення держави. По­ступово занепадає віче, на якому раніше вирішувались най­головніші справи. Воно тепер скликається лише тоді, коли це не­обхідно князеві (виняток становлять повстання). Київський князь здійснює завойовницькі походи і поступово розширює територію Давньоруської держави. При цьому певний час завойовані ним держави зберігають старий устрій і навіть старих князів, київсь­кий князь обмежується лише збиранням у них данини - полюд­дям - і залученням їх до війська у випадку військових дій. Але поступово розширюється влада адміністрації, призначеної київсь­ким князем: намісників, воєвод, тисячних та ін.

Втрачається значення збройного ополчення, князівська дружи­на перетворюється в могутню політичну силу. За допомогою дру­жини князь завойовує нові землі, збирає данину, її голос може бути вирішальним у питаннях війни чи миру та інших важливих про­блемах. Найбільш знатні дружинники разом із придворною аристо­кратією становили боярську раду, що була постійним дорадчим органом при князеві.

Із знатних людей поступово формувався клас великих земле- власників-бояр, що отримували від князя за службу вотчини (ве­ликі земельні володіння, які бояри мали право передавати у спад­щину).

Більша частина селянства Русі - смерди - була залежною лише від князівської влади. Смерди сплачували князеві данину і вико­нували різні повинності. У IX-X ст. процес формування феодаль­них відносин на Русі тільки набирає сили. Київська Русь за тих часів - це ранньофеодальна держава з багатьма елементами родо­племінного устрою.

Радимо вам ознайомитися з “норманською теорією”, авторами якої були німецькі вчені XVIII ст. Міллер, Байєрта ін. Вони пере­більшували роль варягів у виникненні Київської Русі. Дійсно, перші відомі нам за писемними джерелами київські князі були скандинавського походження, у князівській дружині служило ба­гато варязьких воїнів, але це не могло бути вирішальним факто­ром формування руської державності.

У зовнішньополітичній діяльності перші київські князі (Ас­кольд, Дір, Олег, Ігор) віддавали перевагу походам на Візантію. Одним із найбільш успішних був похід 911 р. Олега на Константи­нополь, в результаті якого укладено досить сприятливий для Русі греко-руський договір. Руські купці отримували право безмитної торгівлі в столиці Візантії, постійного проживання протягом шес­ти місяців у передмісті і забезпечувались необхідними припасами та спорядженням.

Наступник Олега - Ігор втратив ці переваги у новому договорі 945 р. Найбільш грізні походи на Візантію здійснював Святослав, який хотів перенести свою столицю на Дунай у Переяславець і зробити його “серединою своєї землі”. Але його дії викликали рішу­чий опір імперії, і після запеклих боїв Святослав змушений був повертатися на Русь (дорогою він потрапив у засідку і загинув). Крім того, київські князі здійснювали походи на Хозарський кага­нат, узбережжя Каспійського моря, Волзьку і Дунайську Болгарію, захищали руські землі від вторгнення кочівників-печенігів, угорців, торків та ін.

Найвищої могутності Київська Русь досягла в кінці X - першій половині XI ст. за князювання Володимира і Ярослава Мудрого. За Володимира, в кінці X ст. на Русі було прийняте з Візантії право­славне християнство, яке стало єдиною державною релігією. Не­обхідно розкрити значення прийняття християнства:

по-перше, православна християнська церква освячувала князів­ську владу, що зміцнювало її авторитет, на відміну від католицької церкви, яка за тих часів відстоювала пріоритет влади духовної над світською. Церква прискорила розвиток феодальних відносин, оскільки монастирі поступово перетворювалися на великі фео­дальні власники;

по-друге, християнство сприяло розвиткові освіти, збагаченню руської культури кращими надбаннями християнського світу, особ­ливо Візантії, що була спадкоємицею античної цивілізації. Крім того, християнство призвело до утвердження нових звичаїв і більш гуманних моральних норм у стосунках між людьми;

по-трєтє. християнство допомогло налагодженню більш тісних міжнародних зв’язків Русі з християнським світом, зокрема укла­денню династичних союзів з європейськими монархіями.

Ярослав Мудрий більше відзначився своєю культурно-освіт­ньою та законодавчою діяльністю. Він створив на Русі цілий ряд шкіл, бібліотеку, розгорнув активне будівництво. Київ перетворив­ся на першокласну, за тих часів, європейську столицю, суперничав із Константинополем. За Ярослава Мудрого був прийнятий збірник законів “Руська правда”. Давньоруське право стояло на сторожі інтересів князя та його адміністрації, дружинної знаті, пізніше - феодалів-землевласників. Разом із тим “Руська правда” утверджу­вала в судовій системі більш цивілізовані стосунки, обмежуючи кровну помсту, а в більш пізніх редакціях - взагалі її заборонила.

У зовнішній політиці Ярослав Мудрий налагодив тісні кон­такти не тільки зі Східною Європою, а й із західноєвропейськими країнами шляхом встановлення численних династичних зв’язків. У 1036 р. він остаточно розгромив печенігів, після чого грізні в ми­нулому кочівники назавжди залишили прикордонні з Руссю землі і відійшли на Дунай.

Окремо треба зупинитися на культурі Київської Русі. Слід підкреслити, що розвиток продуктивних сил у східних слов'ян, формування державності сприяли культурному прогресу. Ще до прийняття християнства на Русі вже існувала писемність, про що свідчить ряд археологічних знахідок. Після 988 р. найпоширені­шою абеткою на Русі стала “кирилиця”, розроблена спеціально для слов’ян грецькими ченцями Кирилом та Мефодієм.

Київська Русь вирізнялася в тогочасному світі великою кількістю освічених людей. Цьому сприяли різноманітні школи, першу з яких - двірцеву - заснував ще князь Володимир. При Ярославі Мудрому значним центром освіти став Софійський со­бор, де були школа, бібліотека, майстерня з перекладу і перепису­вання книг. З другої половини XI ст. на Русі поширюються монас­тирські школи. Серед них перше місце належало школі при Киє­во-Печерському монастирі, в якій богословська освіта була на рівні візантійської патріаршої академії.

Характеризуючи розвиток літератури, слід навести такі визнач­ні твори як “Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона, “Поучения дітям” князя Володимира Мономаха, “Слово о полку Ігоревім", відоме вам зі шкільного курсу літератури, “Повість вре- меннихліт” (літопис, складений монахом Нестором).

Унікальною була архітектура Київської Русі, шо формувалась на основі поєднання кращих візантійських та слов'янських тра­дицій у будівельній справі. Чудовими взірцями давньоруського архітектурного мистецтва в Києві були Софійський собор, Деся­тинна церква, Золоті ворота з церквою Благовіщення, Успенська церква Києво-Печерської лаври, Михайлівський Золотоверхий монастир, собор архангела Михаїла у Видубицькому монастирі, Cnaco-Преображенський собор у Чернігові та ін.

Розкриваючи історичне значення Київської Русі, слід підкресли­ти високий рівеньїїсоціально-економічного, політичного та культур­ного розвитку, що відповідав загальносвітовому рівню тогочасної цивілізації. Історик Орест Субтельний вважає, що Русь X - XI ст. стояла навіть вище Західної Європи в розвитку міст і торгівлі. Не­даремно варяги називали її “Гардарикою" - країною міст. @ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Які були соціально-політичні передумови виникнення держав­ності у східних слов'ян?

2. Які особливості розвитку феодалізму в Київській Русі?

3. Які причини перетворення вільних общинників у залежних селян ?