Катастрофа українського фронту
Ледь уникнувши оточення, українські війська розпочали відступ. Галицьке ж командування почало таємні переговори з білогвардійцями про перехід УГА на їхній бік. 25 жовтня 1919 р.
галицький командувач, генерал М. Тарнавський, надіслав до білих своїх посланців. 6 листопада було укладено угоду, згідно з якою УГА переходила до білих. І хоча після оприлюднення тексту угоди М. Тарнавського заарештували, нове командування УГА продовжило переговори з білими. 17 листопада делегація Галицької армії підписала нову угоду з білогвардійцями, яка в основному повторювала Текст попередньої і була ратифікована командуванням УГА та диктатором ЗУНР Є. Петрушевичем.Перехід Галицької армії на бік білогвардійців призвів до ліквідації українсько-білогвардійського фронту. Позбувшись підтримки УГА, знекровлені частини армії УНР розпочали відступ на захід. Упродовж листопада 1919 р. білі захопили Жмеринку, Могилів-Подільський, Проскурів і Староконстянтинів. На початку грудня 1919 р. армія УНР зосередилася у районі Остропіль - Любар - Миропіль, оточена звідусіль білогвардійськими, радянськими та польськими військами. У спогадах учасників тих подій цей регіон отримав назву «трикутника смерті».
Пригнічені поразками, українські вояки майже втратили боєздатність. Цілі військові частини під проводом отамана О. Волоха залишили армію УНР й заявили про підтримку «української радянської держави». Після цього, в армії УНР налічувалося не більше 10 тис. вояків. 4 грудня державна нарада УНР ухвалила рішення про перехід до партизанських форм боротьби. Командувачем армії було призначено генерала М. Оме- ляновича-Павленка, його заступником - отамана Ю. Тютюнника. Голова Директорії й Головний отаман військ УHP С. Петлюра виїхав до Варшави. Залишивши частину своїх хворих у «трикутнику смерті», армія УHP вирушила 6 грудня на захоплені білими українські землі.
Деякий час разом з військом перебував і прем’єр-міністр УHP Ісак Мазепа. Цей партизанський рейд невдовзі отримав назву Першого Зимового походу.«В будуванню Самостійної Української Народної Республіки в сей момент кінчається один період, - період нечуваноїгероїчної боротьби і великих страждань українського народу, - йшлося у відозві Директорії й уряду УHP до українського народу. -Доля судила, що український народ на шляху до самостійного життя не мав реальної підтримки серед держав світу Територія України вважалася і вважається як приватна здобич для кожного, хто може свої бажання піддержати озброєною силою, а не як хата вільного українського народу і свобіднихрівноправних меншостей цієї країни».
Перебіг Першого Зимового походу спершу був не надто успішним для українських частин. Так, 25 грудня 1919 р. під Животовим білогвардійська кіннота розбила Залізну дивізію армії УНР. Це була найбільша поразка за увесь час походу. Але вже за кілька тижнів білогвардійці під натиском радянських армій очистили Правобережжя. Відступивши на Крим та Одесу, білі втратили бойовий контакт з армією УНР.
Під ударами червоних білогвардійці розпочали загальний відступ в Росії та Україні. Радянські війська почали займати залишені білогвардійцями українські землі.
5.15.