ГІДРОАРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК ДНІПРОВСЬКОЇ ФЛОТИЛІЇ БІЛЯ ОСТРОВА ХОРТИЦЯ НА ДНІПРІ
М.А. Остапенко (Запоріжжя), Н. О. Гаврилюк (Київ)
В сучасній українській археології підводні археологічні дослідження набувають особливого розмаху. До традиційної «морської» гідроархеології, об'єктом дослідження якої були переважно античні пам'ятки Північного Причорномор'я, у 60-х роках додається «річкова» гідроархеологія, що розвивається головним чином на базі підводних пам'яток Дніпра.
Історія розвитку «морської» гілки гідроархеології, що була започаткована академіком Р.О. Орбелі та розвинута роботами підводних експедицій В.Д. Блаватського, С.Д. Крижицького, багатьох інших дослідників, зараз відома досить докладно1. Менш висвітлені питання річкової гідроархеології. Тому розглянемо їх.Історія річкової гідроархеології. Восени 1967 року під керівництвом Г.І. Шаповалова та Є. Спінова члени клубу любителів підводного спорту «Скіф» провели перші гідроархеологічні розвідки Дніпра. Протягом наступних років вони проводилися систематично кожного сезону, і експедиція, що згодом отримала назву Експедиції Підводних Археологічних Робіт (ЕПАР), набула характеру постійно діючої, і здійснює гідроархеологічні дослідження вже майже чотири десятиліття. Підсумком цих робіт стала серія публікацій Г.І. Шаповалова2.
З початку 90-х років Експедицію підводних археологічних робіт очолив В.В. Нефедов, розпочавши новий етап дослідження зазначених пам'яток, який ознаменувався не тільки вивченням підводних об'єктів in situ, але й їх підйомом та музеєфікацією. Впродовж 1998-2005 років в цьому напрямку було реалізовано низку проектів, які збагатили досвід підводного вивчення пам'яток та дозволили на Хортиці створити унікальну колекцію стародавніх кораблів і матеріальних знахідок, пов'язаних із ними. Дана публікація основана на матеріалах звітів колективу дослідників підводної спадщини науково-дослідного центру «Південь гідроархеологія»3.
Першою спробою такого комплексного дослідження підводного об'єкту був «Проект Запорозька чайка». 12 травня 1998 року під час підводних досліджень в руслі Старого Дніпра біля скелі Наумової були виявлені залишки дерев'яного судна. На відстані 15 метрів від берега, на дні невеличкої скелястої бухти, де під час повені сильною течією Дніпра було змито п'ятиметровий шар донних відкладень, на глибині 9,5 метрів із берегового схилу оголилася кормова частина цього судна з підставками для гармат. Перший огляд та обміри дозволяли стверджувати, що збереженість знахідки перевищувала 60-65 %. З'ясувалося, що знайдений човен входив до складу Дніпровської флотилії, створеної у 1736-1739 роках, а за типом належить до морських козацьких човнів, які з XVII століття відомі під назвою «чайок».
У зв'язку із загрозою втрати знахідки під впливом дії руйнівних процесів, постала складна задача її дослідження та збереження. На жаль, незважаючи на зусилля дослідників та підтримку Інституту археології НАН України і особисто П.П. Толочка, у державі тоді не знайшлося необхідних коштів для вивчення та збереження знайденого судна. До цього часу не відпрацьований механізм дій представників органів охорони культурної спадщини при виникненні загрози підводним об'єктам. Тим не менше, у листопаді 1999 р. судно було підняте та транспортоване на місце майбутнього експонування.
Піднята знахідка належить до «новоманерных казацких лодок», які діяли у складі Дніпровської флотилії та являли собою зразок човнів, побудованих за пропорціями і зразками козацького суднобудування, але вже під відчутним впливом російського суднобудування, яке посилилося на останньому етапі існування запорозького козацтва. Згідно архівних
Рис.1. 1 - креслення «чайки» (за архівними даними); 2 - реконструкція «чайки» (за Д.Р. Кобалією та В.В. Нефедовим).
даних4, розробку козацьких човнів здійснював галерний майстер Андрій Алатчанін (рис.1, 1).
Загальна довжина козацького човна 17 метрів, традиційно для козаків він озброювався чотирма гарматами-фальконетами, по дві на носі та кормі (рис.1, 2). Під час досліджень було знайдено численні зразки корабельного приладдя, озброєння, побутові речі, які надали важливі свідчення про стародавнє річкове судно5 (рис.2). Закономірним підсумком цього проекту стала публікація результатів дослідження «чайки»6.Таким чином, зусиллями сотень людей уперше в межах колишнього СРСР були проведені дослідження, підйом та транспортування у реставраційний ангар старовинного корабля.
Рис. 2. Знахідки з «чайки»: 1 - обладнання та побутові речі; 2 - зброя.
Ці роботи дозволили розробити методику системних підводно-археологічних пошуків, дослідження та консервації археологічних пам'яток в умовах ріки, які значно відрізняються від принципів роботи на морі.
Гідроархеологічні об'єкти Старого Дніпра та берегові пам'ятки. Починаючи з середини ХІХ ст. в історичних джерелах з'являються дані про численні пам'ятки доби Запорозького козацтва в північній частині о. Хортиця7. Велика кількість випадкових знахідок та матеріали виявлені під час гідроархеологічних експедицій, свідчать, що найбільша концентрація археологічних пам'яток спостерігається в руслі Старого Дніпра біля західного
Рис. 3. Укріплення Хортицького табору.
узбережжя Хортиці. У травні 1999 року, під час потужного паводку, на цій території було розмито велику берегову ділянку. Паводок, який змив більше 200 метрів берегів, пошкодив не лише культурний шар багатошарового поселення Балка Громушина8. Суттєвих втрат зазнали гідроархеологічні пам'ятки, розташовані в руслі Старого Дніпра. Ділянка Громушиної балки була частиною системи однієї з переправ через русло Дніпра з правого берега на Хортицю, використання якої почалося у неолітичну добу9 і безупинно тривало до козацької доби.
У величезному різноманітті археологічних знахідок, які яскраво ілюструють господарство та побут людей, що користувалися переправою10, особливе місце належить пам'яткам, пов'язаним із судноплавством та суднобудівництвом. Біля Хортиці відомі знахідки човнів однодеревок, фрагменти середньовічних лодій, найдавніші зразки такелажу, якорів, зброї11 і т.п. Але найбільшим серед виявлених пам'яток є комплекс затонулих кораблів та предметів матеріальної культури другої чверті ХУІІІ століття, які входили до складу Дніпровської флотилії.Необхідно відмітити, що паралельно із дослідженням гідроархеологічних комплексів Запорозької верфі 1736-1739 років велося вивчення укріплень Хортицького військового табору (рис. 3), який було створено для захисту Дніпровської флотилії, що базувалася біля острова. Зазначена фортеця складалася із 28 редутів, об'єднаних валами та ровами, під захистом укріплень діяла верф, що отримала назву «Запорозька». В межах цього військового табору було споруджено більше 300 землянок для військових та морських команд, розташовувалися лазарети, цвинтарі12 і т.п. В різні періоди війни біля Хортиці базувалося до 400 кораблів різних типів - бригантини, галери, дубель-шлюпки, козацькі човни, байдаки тощо13. В результаті гідроархеологічних досліджень археологічно зафіксовані місця загибелі більше десятка кораблів флотилії, що затонули узимку та навесні 1739 року, виявлені десятки якірних стоянок та тисячі предметів, пов'язаних із діяльністю флотилії та верфі (рис.4).
«Бригантина русского манира». Другий проект збереження стародавніх кораблів розпочався практично паралельно із попереднім, але ґрунтувався він на досвіді дослідження і підйому «Чайки». У травні 1999 року під час проведення охоронних гідроархеологічних
Рис.4. Предмети, пов ’язані з діяльністю флотилії.
робіт на дні Старого Дніпра біля скелі Наумової було відкрито унікальну пам'ятку розвитку судноплавства та суднобудівництва в Україні першої половини XVIII століття - військове вітрильно-весельне судно.
Пам'ятка зазнала суттєвих пошкоджень під час паводку, але, незважаючи на це, її стан дозволяв здійснити підйом та подальшу реставрацію знахідки. Паралельно із підводними обмірами та фіксацією стану in situ, авторами дослідження Д.Р. Кобалією, В.В. Нефьодовим14 була проведена кропітка робота у військово-морських архівах та музеях Росії, в результаті якої стало зрозуміло, що йдеться про кораблі типу «бригантин русского манира». Палубне одномачтове вітрильно-весельне судно мало довжину близько 20 метрів та ширину до 4 метрів (рис. 5). Конструкція та теоретичні креслення бригантин «русского манира» розроблялися в 1710 році для ведення бойових дій на Балтійському морі15. Під час першої російсько-турецької війни було вирішено побудувати декілька подібних кораблів і на Дніпрі для подальшого використання на Чорному морі.У 2004 році під егідою Інституту археології Національної академії наук України і завдяки підтримці громадськості було розпочато охоронні підводні дослідження бригантини.
Перед початком розкопок було проведено фіксацію усіх деталей корпусу судна, які було вимито і пошкоджено паводком 1999 року. Корпус судна лежав поперек течії, носовою частиною до берега, на глибинах від 4,5 до 12 м. Після паводку корпус було деформовано та переламано на дві великі частини - донної частини та лівого борту із залишками палуби (рис.6).
Дослідження проводилися з лютого по листопад 2004 року і дозволили виконати основні етапи дослідження та первинної консервації стародавнього судна. П.П. Толочко увійшов до складу організаційного комітету із збереження бригантини, особисто ознайомився з методикою проведення робіт та прийняв участь у підйомі знахідки 6 листопада 2004 р.
Підводні розкопки та фіксація знахідок. Проводилися силами легководолазів, які працювали змінами. В основі методики розкопок було пошарове розчищення піщано-мулових відкладень навколо корпусу корабля. Фіксація знахідок проводилася до системи стаціонарних та тимчасових реперів методом тріангуляції.
Загальна досліджена площа склала ~900 м2, а обсяг переміщеного ґрунту перевищує 2000 м3.Переважна більшість знахідок виявлено в межах місця первинного розташування корпусу та безпосередньо між кніцами лівого борту, куди вони потрапили під час переміщення корпусу на лівий борт. Значний обсяг знахідок виявлено по периметру корабля.
Основна категорія знахідок - корабельні цвяхи, шпильки і т.п., які у вигляді скупчень та окремих знахідок зустрічалися по всій площі розкопу. Переважна більшість цвяхів із слідами використання пов'язані з руйнацією корпусу корабля. Цілі екземпляри, ймовірно, були ремонтними комплектами, які знаходились на судні.
Достатньо великою кількістю представлені корабельні предмети та деталі - конопатки, боцманські свайки, сокири і т.п. Предмети такелажу представлені знахідками юферсів (рис.7, 2), бугелів, різноманітних оковок, а також фрагментами канатів і т.п. Серед великих знахідок слід відзначити залізний чотирилапий якір (рис.7, 1).
Велику групу складали предмети озброєння - свинцеві кулі, рублена картеч, гарматні ядра калібрів 1, 3, 6 та 12 фунтів (рис.8, 3). Поруч з корпусом знайдено цілу шпагу із залізним ефесом та шкіряними піхвами (рис.8, 1). Виявлено також три мушкетні багнети (рис.8, 2). В районі носової частини корабля знайдено ствол мушкета зразку 1731 року, а між дерев'яними конструкціями виявлено окремі деталі мушкетів - гвинти, порохові полички, курки, тильники, а також мушкетні кремені.
Значною групою предметів, знайдених на бригантині, є предмети амуніції та особисті речі. Значним числом представлені різноманітні гудзики, виготовлені з бронзи, кістки та дерева та бронзові та залізні пряжки.
У безпосередній близькості до місця розкопок на урізі води виявлено бронзову особисту печатку XVII-XVIII ст., на якій зображено воїна із луком в одній руці та стрілами
Рис.5. Креслення Бригантини (за архівними даними).
Рис.6. Судна на дні балки Громушиної.
та списом у другій. Воїн одягнений у туніку, штани та чоботи, на голові висока шапка. Фігурка оздоблена двома вигнутими пальмовими гілками (рис.8, 4). Держак печатки оформлений у вигляді видовженого стовпчика із гранями з отвором у верхній частині.
Нумізматичний матеріал представлений знахідками трьох монет російського виробництва - дві «денги» 1734 та 1731 років, та «полушкою» 1735 року.
Серед предметів особистого використання необхідно відзначити знахідку двох керамічних люльок для паління, одна з них фрагментована червоноглиняна, типова для козацьких пам'яток кінця XVII-XVIII ст., а друга, виготовлена з фарфору, типова для Західної Європи цього ж періоду (рис.8, 5). Даний зразок прикрашений мініатюрним зображенням воїна зі шпагою в руці та широкополою шляпою на голові. Весь комплекс знахідок, та конструкція корабля дозволяє впевнено датувати пам'ятку періодом 1736-1739 років16.
Монтаж підйомних конструкцій та транспортування деталей корпусу становлять найскладніший та найвідповідальніший етап робіт. Враховуючи серйозні пошкодження конструкції, м'якість «мокрої археологічної деревини» та значну вагу знахідки, що досягала близько 10 тон, було розроблено та виготовлено підйомний стапель, що складався із базової рами, та верхньої траверси, які з'єднувалися між собою розбірними металевими балками. Завдання даної конструкції полягало також у можливості транспортування її разом із знахідкою, та можливість використання під час первинної консервації й зберігання знахідки.
Елементи конструкції стапелю окремими елементами викладалися під водою, на них опускалися відповідні частини корабля (днищева частина та лівий борт з фрагментами палуби та носової частини), які після фіксації до стапелю з'єднувалися одне з одним. Найбільш вразлива частина - борт з носовою частиною, для забезпечення мінімальних навантажень фіксувалася за допомогою гумових «рушників». Загальна вага конструкції разом із знахідкою досягала 34 тони.
6 листопада 2004 року, за участю численних глядачів, корпус бригантини було піднято на поверхню. Після того як всі дерев'яні частини корпусу було зафіксовано, розпочали транспортування знахідки до реставраційного ангару (рис. 9), яке завершилося у грудні того ж року. Приміщення для збереження човнів та їх реставрації площею 800 м2 було побудовано на кошти Запорізького Алюмінієвого комбінату.
Проведення первинної протиаварійної консервації корпусу корабля та знахідок проводилося з моменту підйому. Обробка корпусу судна та великої кількості супутніх знахідок велося за допомогою водного розчину консерванту поліетиленгліколю (ПЕГ-4000), який було закуплено спеціально для цього проекту. Загалом використано більше 5 000 кг консерванту, який на попередній стадії використовувався разом із антисептиком ББ- 11. Застосування перевіреної методики консервації деревини дозволило через 1,5-2 роки досягнути повної стабільності структури дерева, вік перебування якого у воді перевищує 260 років.
Після завершення першого етапу консервації знахідок Д.Р. Кобалією було проведено детальний обмір всієї конструкції корабля.
Реставрація. Після підйому та консервації двох дерев'яних човнів особливо актуальною стала проблема реставрації цих знахідок та їх підготовка до експонування. Всі відомі на сьогоднішній день методики17 спрямовані на збереження невеликих дерев'яних виробів в умовах музейних фондів.
На прикладі «Чайки» вперше була розпочата діяльність по консервації величезного експонату із серії «мокрої археологічної деревини». Подальша співпраця з Державним науково-технологічним центром «КОНРЕСТ» дозволила підняти ці роботи на високий технологічний рівень. На сьогодні процес консервації «Чайки» практично завершено і пам'ятка переходить до етапу реставрації, після чого планується її музейне експонування.
Досвід збереження та реставрації «Чайки» дозволяє проводити консерваційні заходи для збереження «Бригантини». Всі вони узгоджуються з фахівцями з Державного науково- технологічного центру «КОНРЕСТ». Обидва судна стануть основою для музею судноплавства, створення якого передбачено Генеральним планом розвитку Національного заповідника «Хортиця».
Аналіз отриманих даних з матеріалами архівних креслень бригантини 1700-х років дозволив створити точну модель зазначеного судна та з'ясувати безліч унікальних моментів
Рис.7. Якір та юферси з Бригантини.
Рис.8. Знахідки з Бригантини: 1 - шпага; 2 - мушкетний багнет; 3 - ядра; 4 - печатка; 5 - порцелянова люлька.
Рис. 9. Бригантина на консервації
суднобудівництва на теренах України у першій половині XVIII ст.
Дослідженя 2004 року, попри унікальні результати, засвідчили, що під час попередніх руйнівних повеней від бригантини було відділено найбільш інформативну та цікаву частину - корму. Недалеко від місця знахідки на фарватері було виявлено лише кормове стерно довжиною близько 4,5 м, інші деталі ми вважали втраченими. Однак під час обстеження Дніпра у південній частині Хортиці було випадково виявлено великий фрагмент зниклої корми.
Навесні 2007 року було проведено нові дослідження, і втрачений фрагмент корми, разом із іншими експонатами, серед яких ідеально збережений дворогий якір із штоком, було піднято на поверхню та відправлено на первинну консервацію. Тобто, було отримано археологічно цілий корпус корабля XVIII ст.
Дослідження у руслі Старого Дніпра показали необхідність узагальнення досвіду «річкової гідроархеології», розробки основних засад методики підводних археологічних досліджень, яка розроблялась та випробовувалась під час робіт в акваторії Дніпра. Актуальним є також питання створення реєстру підводної археологічної спадщини не тільки на базі архівних даних, але й на базі «натурних» підводних археологічних розвідок.
Археологічні дослідження під водою підпадають під дію Закону України «Про охорону археологічної спадщини», автором якого є П.П. Толочко, тобто підводні археологічні об'єкти прирівнюються до археологічної спадщини України. Турбує втручання любителів-дайверів у сферу підводної археології, що завдає великої шкоди збереженості археологічних об'єктів. Чого варті пропозиції залишити «все як є під водою», щоб можна було показувати підводні об'єкти любителям. Можливо, ідея й непогана, але вода нестійкий «консервант» і не факт, що після двох-трьох штормів буде що досліджувати чи показувати дайверам. Особливим місцем по незахищеності від несанкціонованих втручань у підводну спадщину займає акваторія о. Зміїний, де йде справжня «підводна війна» між легальною гідроархеологією і дайверськими угрупуваннями.
Можливо, є сенс ставити питання про закріплення за заповідниками (Ольвійським, Хортицьким, Херсонеським та ін.) не тільки земель, але й частини акваторії, в якій можливі знахідки підводних археологічних об'єктів.
Таким чином, гідроархеологічні дослідження пам'яток Дніпровської флотилії біля о. Хортиця дали унікальні музейні експонати історії судноплавства та суднобудівництва на Дніпрі, ознаменували собою завершення створення нового археологічного напрямку - річкової гідроархеології, відкрили ще одну цікаву сторінку в історії України та показали актуальний і дуже проблемний напрямок сучасної археології.
1 Орбели Г.А. Гидроархеология // Подводные исторические изыскания близ древних греческих городов на Черноморском побережье. - Л., 1945; Блаватский В.Д., Кузищин В.И. Подводные разведки в 1958 г. // КСИА. - 1961. - Вып. 83; Блаватский В.Д., Кошеленко Г.А. Открытие затонувшего мира. - М., 1963; Крыжицкий С.Д. Архитектура античных государств Северного Причерноморья. - К., 1993.
2 Шаповалов Г.И. О памятниках судоходства на Нижнем Днепре в скифское время. // Древности степного Причорноморья и Крыма. - Запорожье, 1990; Шаповалов Г.И. Про знахідки корабельних гармат 14-16 ст. на Нижньому Дніпрі // Древности степного Причорноморья и Крыма. - Запорожье, 1993. Шаповалов Г.И. Следы древнейшего судоходства у Днепровских порогов // THRACIA PONTIKA. - SOFIA, 1991. - Т IV; Шаповалов Г. И. Корабли веры. Судоходство в духовной жизни Украины. Запорожье. 1997 та ін.
3 Нефедов В.В., Кобалия Д.Р., ОстапенкоМ.А. Отчет о работе гидроархеологической экспедиции ЭПАР - 1999 // Науковий архів Національного заповідника Хортиця; Нефедов В.В., Кобалія Д.Р., Остапенко М.А. Історико-технічний звіт про дослідження Бригантини 1736-1739 років біля о. Хортиця у 2004 р. // Науковий архів Національного заповідника «Хортиця».
4 РГА ВМФ ф. 212 опись 11, дело 4 лист 10. Креслення «козацького човна 1736-1739 рр.».
5 Нефедов В.В., Кобалия Д.Р., Остапенко М.А. Отчет о работе гидроархеологической экспедиции ЭПАР - 1999.
6 Кобалія Д.Р., Нефедов В.В. «Запорозька Чайка» історія однієї знахідки. - Запоріжжя 2005.
7 Новицкий Я.П. Остров Хортица на Днепре, его природа, история, древности (за рукописом 1917 р.) - Запоріжжя, 2005.
8 Козачок Н.Л. Памятники епохи бронзы на о. Хортица. // Древности степного Причорноморья и Крыма. - Запорожье, 1991.
9 Тоще Г.Н., Шаповалов Г.И. Находки периода енеолита - бронзы со дна Днепра вблизи о. Хортица // Древности степного Причорноморья и Крыма. - Запорожье, 1991.
10 Нефедов В.В. Античная херсонесская амфора со дна реки Днепр у о. Хортица // Древности степного Причорноморья и Крыма. - Запорожье, 1992.
11 Остапенко М.А. Про знахідку корабельної гармати 1736-1739 р.р. біля о. Хортиця в 2001 р. // Музейний вісник. - Запоріжжя, 2005. - № 5.
12 Кобалия Д.Р. Новое погребение времен русско-турецкой войны 1736-1739 гг. на о. Хортица // АДУ 2002-2003 гг. - Київ-Запоріжжя, 2004. - С. 152.
13 Шпитальов ГГ Запорозьке військо в російсько-турецькій війні 1735-1739 років. - Запоріжжя, 2002.
14 Кобалі Д.Р., Нефедов В.В. «Запорозька Чайка» історія однієї знахідки.
15 РГА ВМФ ф. 327 опись 1, дело 4001 Кресленння «Бригантини зразка 1710».
16 Нефедов В.В., Кобалія Д.Р., Остапенко М.А. Історико-технічний звіт про дослідження Бригантини 1736-1739 років біля о. Хортиця у 2004 р.
17 наприклад, Преображенская ГА., Ивлев Ю.П. Консервация деревянной пластики. СПб. 2001.