<<
>>

Гадяцький трактат 1658 р.

1. Україна, тобто землі у воєводствах Чернігівському, Київському й Брацлавському, стає вільною й незалежною країною і знов єднається із Королівством Польським і Великим Князівством Литовським під назвою Великого Князівства Руського.

Таким побитом, складається спілка з трьох рівноправних народів трьох вільних республік: Польської, Литовської і Руської (Української) під зверхністю короля польського, котрого обирають усі три народи разом.

2. Велике Князівство Руське само порядкує своїми внутрішніми справами. Найвища законодавча влада належить Раді, котра складається з послів від усієї України.

3. Гетьман обирається на цілий свій вік і має найвищу виконавчу владу - сповняє волю Ради.

4. Україна повинна мати свій суд, навіть найвищий (трибунал), де усі справи повинні відбуватися руською (українською) мовою; повинна мати свій скарб (казну), куди йтимуть усі доходи та податки з українського на­роду, і можуть бути повернені тільки на потреби Великого Князівства Ру­ського; мати своїх найвищих урядовців-міністрів, канцлерів, маршалків, підскарбничих (міністр фінансів) та інших, яких там треба буде; своє вій­сько - 30 000 чи більше, козаків і 10 000 постійного війська; свою монету.

5. Усі найвищі урядовці повинні бути з українців.

6. Унія на віки скасовується, а митрополит і п’ять православних вла­дик мають засідати в Сенаті нарівні з католицькими.

7. У Великому Князівстві Руському мають бути два руські (українсь­кі) університети (один у Києві), а нижчих шкіл - скільки забажається й скі­льки потрібно буде.

8. Усякому вільно заводити друкарні й друкувати які завгодно книжки.

9. Гетьман може подавати королеві список тих козаків і міщан, кого він вважатиме за вартих, щоб король дав їм шляхетство.

АркасМ. М. Історія України-Русі. - К. : Вища шк., 1990. - С. 219--220.

<< | >>
Источник: Історія України з найдавніших часів до початку ХХІ ст. : збірник. І 90 документів і матеріалів / упоряд. : С. В. Алексєєв, Н. Л. Стешенко. - Краматорськ : ДДМА,2017. - 204 с.. 2017

Еще по теме Гадяцький трактат 1658 р.: