Статті Б. Хмельницького 1654 р.
1. Щоб по містах урядники були обирані з людей гідних, будуть вони підданими царського величества правити й всякі доходи по правді віддавати до казни царської величності, для того, щоб воєвода царської величності, приїхавши, почав би право їх ламати і які устави заводити, - то було б прикро; а як будуть старшини місцеві, свої люди, то вони будуть поводитися згідно з місцевими правами.
Щодо цієї статті царське величество розпорядився діяти, як просять. Мають по містах бути урядниками війти, бурмистри, райці, лавники й різні доходи грошові й хлібні збирати для царської величності й віддавати до государевого скарбу тим людям, яких пришле царська величність, і ті прислані люди, яких царська величність пришле для того збору грошей, мають слідкувати за збирачами, щоб рахували по правді.2. Писареві військовому по милості царського величества щоб давано 1000 золотих польських на підписків (канеляристів), на судей військових - по 300 золотих, на писаря судейського - по 100 золотих, на писаря й хорунжого - по 50 золотих, на хорунжого сотенного - по 30 золотих, на бунчужного гетьманського - 50 золотих. Царське величество пожалував, велів бути по їх проханню; а давати ті гроші з тамошніх доходів.
3. На писаря й на судей військових, на 2 чоловіка, і на всякого полковника, осаулів військових і полкових, щоб було по млину для прогодування, тому що несуть великі видатки. Царське величество пожалував, велів бути по їх проханню.
4. На роботи військової армати, на пушкарів і всіх робочих людей, що бувають при арматі, аби царське величество зволив вчинити милостиву ласку на зимове прогодованнє й пристановище; також на арматного обозного 200 золотих, а на хорунжого 50 золотих. Царське величество пожалував, велів дати з тамошніх доходів.
5. Послів, котрі здавна приходять з чужих країв до Війська Запорозького, аби було вільно приймати, а коли щось противне царському величеству (у сих посольствах), мусять вони (козаки) сповіщати царське величество.
До цієї статті царське величество велів послів з добрими ділами приймати й відправляти, і писати царському величеству вірно й щиро, за чим вони приходять і з чим їх отправлено. А котрі посли будуть присилатися зі справами, противними царському величеству, тих послів і посланників затримувати у війську та писати про них зараз до царського величества, а без дозволу царського назад їх не відправляти. А з турецьким султаном і з польським королем без волі царського величества не мати зносин.6. Про митрополита київського дано послам усний наказ. А в розмовах посли били чолом, щоб царське величество велів дати свою государсь- ку жалувану грамоту на його маєтності. Царське величество пожалував: митрополитові і всім людям духовного чину велів дати свою государську жалувану грамоту на маєтності, котрими вони тепер володіють.
7. Аби царське величество зволив послати своє військо під Смоленськ, не гаючися нітрохи, аби неприятель не міг собі ради дати й об’єднатися з іншими (військами), бо тепер війська (польські) потомлені - нехай не вірять ніякому лукавству (поляків), коли б почали що вимишляти. Царське величество постановив на неприятеля свого польського короля йти самому і бояр і воєводів послати з великим військом, як просохне й почне бути паша.
8. Аби найманого війська тут на польськім пограниччі для безпечно- сти було з 3000 або скільки буде воля царського величества - хоч і більше. Військові люди царського величества на пограниччі для охорони України завсіди були й надалі будуть стояти.
9. Завсіди був такий звичай, що Війську Запорозькому плачено. Б’ють чолом і тепер царському величеству, аби давано на полковника 100 єфимків, на осавулів - по 200 золотих, на осавулів військових - по 400 золотих, на сотників - по 100 золотих, на козаків - по 30 золотих польських .
10. Коли б мала напасти Кримська орда, тоді треба на неї наступити від Астрахані й Казані, також і Донським козакам бути готовими. А тепер вона (орда) ще в брацтві (з козаками), треба дати час і її не зачіпати.
Наказ і повеління до козаків на Дін послано: коли кримські люди не будуть зачіпати, то й на них іти не велено. А коли Кримці зачіплять, то царське величество велить на них іти походом.11. Кодак город на границі з Кримом, там гетьман завсіди по 400 чоловік держить і харч усякий їм дає - тепер нехай би царське величество пожалував, зволив наділити харчом і порохом для армати. Також і тим, що за порогами Коша стережуть, аби царське величество зволив показати свою ласку, бо його не можна самого без людей лишати. До цієї статті буде милостивий указ царського величества, коли буде відомо, скільки якого припасу туди посилали й скільки доходу буде зібрано на царське величество.
А що у вашім письмі написано: як великий государ наш гетьмана Богдана Хмельницького й усе Військо Запорозьке пожалує, свої грамоти государські на ваші вольності велить дати, тоді ви ж між собою розбір зробите: хто буде козак, а хто мужик, і щоб Війська Запорозького було 60 000. То великий государ наш на те позволив: велів бути такому числу реєстрових козаків. Тож, як ви, посли, будете у гетьмана Богдана Хмельницького, скажіть йому, щоб він велів скоро козаків розібрати, реєстр їм зробити, і той реєстр за підписом вислав негайно царському величеству.
Грушевський М. Історія України-Руси. - Т. IX-1 (1650--1654). - К., 1996. - С. 814-819.