ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА. ПЕРШІ КОЗАЦЬКО-СЕЛЯНСЬКІ ПОВСТАННЯ

Важливим моментом висвітлення цієїтеми є розкриття причин виникнення козацтва.

Серед таких причин Д. Яворницький та інші історики назива­ють, по-перше, земельну причину, тобто наявність у Придніпров’ї вільних, незаселених земель.

По-друге, соціально-політичні причини, які пов’язані з ліквіда­цією залишків Київського князівства у XV ст., посиленням націо­нального і феодального гніту. Важливий політичний фактор - на­явність постійної загрози з боку Кримського ханства і Туреччини. З 1475 р., коли Крим став васалом турецького султана, татари по­стійно здійснювали набіги на українські землі.

Найчастіше козаки об'єднувались у ватаги, обирали собі ва­тажків - отаманів - і засновували в Дикому Полі січі - укріплені табори. Частина козаків перебувала на військовій службі у маг­натів - Ланцкоронського, Дашкевича, Острозького та ін. Значна кількість козаків проживала у прикордонних містах - Канеш, Кор­суні, Черкасах, Чигирині. Вони відмовлялись коритися місцевій владі і визнавали лише свою старшину.

Перші згадки про українських козаків датуються кінцем XV ст.: у 1489 р. вони були провідниками польського війська, яке йшло проти татар; у 1492 р. напали на турецький корабель в гирлі Дніпра.

Князь Дмитро Вишневенький у середині XVI ст. збудував на острові Хортиця укріплення і вів тут боротьбу з татарами і турка­ми. Не дочекавшись підтримки з боку польсько-литовської влади, козаки разом із Вишневеньким переходять на службу до російсь­кого царя і здійснюють ряд походів вниз по Дніпру та на Азов. Після того як Вишневенький у 1563 р. потрапив у полон під час походу в Молдавію і був страчений турками, козаки засновують Січ на острові Томаківка.

Січ відрізнялася від міського козацтва тим, що була майже не­осяжна для польської влади.

Польська влада намагалася поставити козацтво під свій конт­роль. З утворенням Речі Посполитої для цього виникли більші можливості. У 1572 р. король Сигізмунд II Август звелів набрати з козаків “почет” на державну службу. На чолі 300 козаків, які отри­мували платню з королівської казни, був поставлений “старший” Ян Бадовський.

Отже, козацтво стало формуватися як окремий стан у Польсько- Литовській державі; козаки підлягали тільки владі свого старшо­го і не підкорялися воєводам та старостам.

У 1578 р. король Стефан Баторій набирає на службу козацький полк чисельністю 500 козаків, що вносились до “реєстру” - спеці­ального службового списку. Старшим реєстрових козаків був при­значений Ян Оришовський, їм виділялось у володіння містечко Трахтемирів із арсеналом та шпиталем. Король давав їм так звані “клейноди": прапор із польським орлом, булаву, бунчук, печатку, де був зображений лицар із самопалом і шаблею та напис: “Низове Військо Запорозьке". Що стосується звання “гетьман”, то, як до­водить М. Грушевський, офіційно польський король вперше на­звав ним лише Богдана Хмельницького у 1648 р. Самі ж козаки спочатку називали своїх старших гетьманами.

Король поставив перед реєстровими козаками два основних зав­дання: охороняти кордони, а також не допускати свавільних на­падів нереєстрових козаків на турецько-татарські володіння. У 1590 р. реєстр був збільшений до 1000.

Причини цих повстань висвітлені при розгляді попередньої теми.

Значне за розміром козацько-селянське повстання вибухну- в 1591 P-, його очолив козацький гетьман Кшиштоф Косинсь- кий Повсталі захопили Білу Церкву, Переяслав та інші міста. Учасниками повстання були як реєстрові, так і нереєстрові ко­заки. а також селянство, міщани, частина дрібної православної шляхти.

На початку 1593 р. повстанське військо на чолі з Косинським рушило на Волинь і під містечком П’ятка зустрілось із польсько- шляхетськими силами, якими командував Острозький. В битві Косинський зазнав поразки і був змушений іти на переговори. Повсталі повертали награбоване майно, селяни верталися до панів, замість Косинського повинні були вибрати іншого гетьма­на. Після цього Косинський ще продовжував боротьбу, але того ж року загинув за нез’ясованих обставин.

У 1594 р. повстання очолив Северин Наливайко, сотник на­двірних козаків князя Острозького. Він був відомий серед козаків своєю хоробрістю в походах на турків і татар, вправний артиле­рист. У1594 р. Наливайко зібрав загін козаків, з яким пішов про­ти татар і турків, одбив у них 4000 коней і частину їх надіслав у подарунок запорозьким козакам. Водночас Наливайко закликав козаків до спільного походу на Молдавію. Частина козаків на чолі з Григорієм Лободою пристала на цю пропозицію, і восени 1594 р. Наливайко та Лобода здійснюють успішний похід на Молдавію. Повернувшись із походу, козаки вступають у конфлікт з шлях­тою на Поділлі. Повстання швидко розростається, до нього при­єднуються широкі маси селян і міщан. Повсталі захоплюють Брацлав, Бар, Вінницю.

Навесні 1595 р. Наливайко на чолі свого загону виступив у похід на Волинь та Білорусь, а Лобода рушив на Київщину. До осені 1595 р. наливайківці оволоділи рядом білоруських міст - C Луцьком, Бобруйськом, Могилевом.

Король своїм універсалом закликав усю шляхту йти до Корон­ною війська, командування яким було доручене досвідченому полководцеві Станіславу Жолкевському.

На початку 1596 р. у зв’язку з наступом на Україну польських військ Наливайко рушив на з’єднання з загоном Лободи. Лобода в цей час перебував під Білою Церквою, оточивши у фортеці польський гарнізон. Навесні обидва повстанських гарнізони об’єд­нались і на раді обрали гетьманом Матвія Шаулу. Білоцерківська фортеця була взята штурмом, але до міста вже підходили головні польські сили під командуванням Жолкевського. Повстанці відсту­пили, проте Жолкевський наздогнав їх біля урочища Гострий Камінь і нав’язав бій. Козаки відбили атаки польського війська і завдади йому значних втрат. Після цього військо повсталих руши­ло на Київ і переправилось на лівий берег Дніпра. Жолкевський, отримавши підкріплення, знову став наздоганяти наливайківців і недалеко від Лубен, в урочищі Солониця, нав’язав їм новий бій Козаки утворили укріплений табір в чотири ряди возів, вирилі шанці і мужньо відбивались від переважаючих польських сил. Алі ситуація ускладнювалась нестачею боєприпасів та продовольства до того ж разом із козаками в таборі перебували біженці, пере­важно жінки й діти. Між козаками виникли незгоди, прихильни­ки Наливайка вбили Лободу. Гетьманом було обрано полковника Кремпського. Всі надії повсталих були пов'язані з підкріпленням, яке йшло із Запорозької Січі: загін запорожців на чолі з Под- висоцьким плив на чайках по Дніпру на допомогу.

Жолкевський хотів за всяку ціну зломити сили повсталих до підходу запорожців. Із Києва були привезені облогові гармати, що почали обстріл козацького табору. Серед козаків знайшли підтримку прихильники переговорів, вони схопили Наливай­ка, Шаулу та інших ватажків і видали їх Жолкевському. Але роз­лючені двотижневим запеклим опором повсталих поляки влаш­тували в козацькому таборі нещадну різанину.

Наливайка відправили до Варшави, де стратили після страш­них тортур. Сейм, що зібрався навесні 1597 р., доручив Жолкевсь­кому знищити козацтво повністю. Але польське військо було ви­снажене тривалою боротьбою і на Січ іти вже не наважилось. Обмежилися загальною декларацією: козаки оголошувались во­рогами держави, їхні землі і майно підлягали конфіскації.

Проте ці заходи виявились короткочасними і малоефективни­ми- Запорозька Січ стала базою втікачів, що врятувались від соло- нипької різанини. Дуже скоро там зібрались нові козацькі маси, що сходились з усієї України.

Уже в 1600 р. 4000 козаків беруть участь у складі польської армії у молдавському поході. 1601 р. сейм скасовує попереднє рішення про знищення козаків, і вони беруть активну участь у польсько- шведській війні.

Але повстання Косинського і Наливайка засвідчили, що коза­ки не будуть миритися з посиленням на Україні польського гніту. Козацтво, яке під час повстань виступало спільно з селянами та міщанами, перетворювалось на грізну силу.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Які були причини виникнення козацтва?

2. Які особливості устрою Запорозької Січі?

3. З якою метою створювалось реєстрове козацьке військо?

4. Чому Запорозьку Січ ще називають і християнською республікою?