Економічне життя XIV —першої половини XVICT.

О снову економіки України у XlV-XVI ст ста- I новили землеробство й традиційні промисли мисливство, бортництво, рибальство, при­чому останні переважали у господарській діяльності значної частини населення

Це й не дивно далися взнаки монгольська нава­ла і небезпечне сусідство з „Татарією” (на кордоні з якою наприкінці XV ст розміщував Київ італієць Ам- броджю Контаріні) Занепала аграрна культура Величезні обшири східноукраїнських земель, що їх ро­дючість і напрочуд багатий рослинний та тваринний світ дивували сучасників-іноземців, обезлюднівши, пе­ретворилися на суцільні мисливські й бортні „уходи“ (угідця) Вони стали тереном особливої форми експлуатації природних багатств — сезонного „уход- ництва“ Ним займалися приходні — і серед них не тільки промисловики-професіонали, а й міщани та селяни Характерно, що у XIV—XV ст значна частина останніх, як і за давніх-давен, платила дани­ну „медом і скорою (шкурками хутрових звірів — куниць, білок, бобрів, лисиць тощо)” Бортні землі становили самостійні господарські об’єкти — пред­мет пожалувань литовських князів Аналогічна картина спостерігалася й на тих землях, які у XVI ст опинились у складі Московської держави військо- но-служилому люду при розміщенні на території ( іверщини найчастіше роздавали „за пашню” бортні уііддя

Промислова діяльність, яку живив стабільний попит на продукти мисливства, бортництва та рибаль- I і на, перетворюючись на постійне заняття, значно і й >м< жувала господарську ініціативу населення Це по­роджувало залежність Полісся й Середнього Подні- іцюн'я від довозу зерна, зокрема із західноукраїнських земель, де аграрні відносини набули більш зрілих форм і звідки, починаючи з середини XVI ст, хліб скс портувався у Західну Європу

Впродовж XIV—XVl ст українські землі, по­при економічну стагнацію, були одним з важливих 'IiiniIiiKIB системи європейської торгівлі Активно функціонував дніпровський шлях, обслуговуючи, го­ненію, транзитну „московсько-ординську торгівлю, IOlno з'єднуючи Крим і Північне Причорномор я з І ііііііічно-Східною Руссю Від Таванського перево­ду її пониззі Дніпра торгові каравани йшли „землею йСіо подою", тобто суходолом чи Дніпром, повз Чер­ти н и Канів до Києва Тут відкривалися річковий та сухопутний шляхи на Чернігів і далі, вгору Десною, на Новгород-Сіверський та Брянськ, звідки через Bo- ротинськ, Калугу, CepnyxiB і Лопасню купці діставалися до Москви

Окрім цієї „стародавньої й загальновідомої в усіх своїх звивинах дороги” з Криму до Московщини вів ще один шлях — „полем”, повз державні митниці Починаючись біля Перекопу, він ішов степом до ви­токів р Коломак, де повертав на Путивль Звідси купецькі каравани прямували до Москви через Нов­город-Сіверський або Новосиль

Цими торговими шляхами через Подніпров’я курсували різноманітні східні товари тканини, одяг, килими, сап’ян, шовк-сирець, прянощі (шафран, пе­рець, імбир), фарби, коштовності, ладан, мускус, мило, зброя Назустріч їм з півночі йшли предмети московського експорту хутра, шуби, шкіра і шкіряні вироби тощо Частина цього краму реалізовувалася на українських ринках, зокрема у Києві, який, за описом середини XVI ст, що належить Михалону Литвину, був „наповнений чужоземними товарами” Він же твердив, що завдяки цій торгівлі „київські намісники, відкупники, купці, міняйли, власники човнів, візниці, провідники, корчмарі постійно зба­гачуються, і досі ще ні москвитин, ні турок, ні татарин на це не скаржились Каравани приносять вигоду киянам і тоді, коли, простуючи через непрохідні сте­пи, гинуть у зимову негоду під сніговими заметами Тому трапляється, що в непоказних київських хижах (втім, переповнених плодами, овочами, медом, м’ясом і рибою) з’являються дорогоцінні шовки, коштов­ності, соболині та інші хутра і прянощі у такій кількості, що я й сам, бувайте, бачив там шовк, дешевший за полотно у Вільні, а перець, дешевший за сіль”

Чимало торгових шляхів пролягало теренами Га­личини, Волині та Поділля Ними у Західну Європу рухалися як східні й московські товари, так і продук­ти місцевого господарства віск, мед, зерно, шкіра, худоба, солона риба, сіль, деревина тощо Натомість ввозилися західноєвропейські тканини (сукно, ат­лас, оксамит, полотно), одяг, ремісничі вироби, залізо, вина Протягом XV—XVI ст економіка цих зе­мель поступово переорієнтовувалася на потреби зовнішнього ринку, який з плином часу потребував де­далі більше деревини й продукції місцевого промислового та сільського господарства Інтен­сифікація останнього досягалася за рахунок організації фільварків, зростання панщини й обезземелення се­лянства, що безпосередньо впливало на соціальні відносини у регіоні