Друга світова війна театри бойових дій

Сполучені Штати в Другій світовій воювали також, як це не дивно, з Британією за свободу світової торгівлі, нові поклади природних ресурсів та ринки збуту. Згідно із широко відомим апокрифом, Рузвельта запитав його син: тато, за що ми воюємо? Відповідь: за те, щоб торго­вельні шляхи були нашими, а не британськими.

Повітряна атака на японський флот 6 червня 1942 року.

ключова перемога 6 червня, коли були знищені японські авіаносці, всі їхні екіпажі, всі літаки, всі пілоти цих літа­ків. Це тільки один епізод в тій війні.

А що відбулося на атолі Мідвей?

Я.: Для того, щоб встановити контроль над Тихоокеан­ським районом, треба мати військово-морську базу, точ­ка зв'язування — острів Мідвей: хто контролює Мідвей, той контролює все. Поставити там військово-морську базу, повітряну, це ключовий пункт. Подальша страте­гія була такою: з одного острова на другий, поступово. Філіппіни були взяті потихеньку. Але коли зіткнулися

Генерал-лейтенант Хіросі Осіма, посол Японії в Німеччині під час Другої світової війни.

з Японією на материковому Китаї, зрозуміли, що не вийде окупувати Японію. Радянський Союз «розпанахав» там, в Китаї, японську армію.

Треба сказати, що керівництво США ясно розуміло масштаби проблеми. Наші люди не розуміють того, що відбулося в США під час війни. На початку війни авіа­носців можна було порахувати на пальцях однієї руки. А в 1945-му їх було понад сто — спробуйте уявити. А ще кораблі у складі авіаносної групи, підводні човни, екіпажі, льотчики, літаки, морська піхота, кораблі забезпечення... просто уявіть собі. Спорядити, навчити льотчиків, побу­дувати літаки, постачання продуктів, навчання персона­лу, це вам не крейсер «Москва», це авіаносна група.

Для того, щоб «взяти» Японію, грубо кажучи, по­трібно було залучити чотири десятки авіаносних груп. Тому відбулися Хіросіма і Нагасакі. Але американці зро­били мудру річ: зберегли імператора, залишили на троні. Натомість повністю змінили увесь політичний устрій. Тому це дало військову базу в Окінаві, щоб кон­тролювати все, заборона в Конституції використовува­ти японські збройні сили за межами країни, бо вони ба­гато чого наробили під час війни. Мало хто розуміє, що лише на території Китаю японці винищили (в літерату­рі є різні цифри) до 80 мільйонів людей, страшні злочи­ни творили, використовували хімічну, бактеріологічну зброю...

Те саме було в Індокитаї, Таїланд знищували так само. Коли закінчилася Перша світова війна, Сполучені Штати пішли з Європи, вони прибрали свої військові сили, прибра­ли свої кораблі, і Європа розвивалася без їхнього впливу.

Чому без них? За активного економічного спри­яння жили всі режими, у тому числі Адольфа Гітлера. І Радянський Союз вони «накачали», індустріалізацію забезпечили. Перший серед них — ленінський дру­жок Арманд Хаммер, який «ссав Радянський Союз, як теля матку». І не тільки він.

Але це робила не держава, а приватні підприємці.

Приватний бізнес. Тому в 1933 році Рузвельт і встановив дипло­матичні відносини зі СРСР. Чисто

Арманд Хаммер

Танк Т-34.

економічні причини: треба було витягнути країну з все­осяжної кризи 1929 і наступних років.

Дніпрогес, Харківський тракторний — усе це зробили американці, як і Держпром в Харкові, побудований амери­канцями.

Танки Т-34, підвіска Крісті^[28].

Яка змінила вигляд радянської танкової махіни в Другій світовій війні.

Радянський Союз після Першої світової та громадян­ської воєн — це інтелектуальна та промислова пустеля, вакуум. Нічого не було: ні технологій, ні кадрів, ні ви­робничих потужностей. Посмішка долі: Хаммер не одер­жав Героя соціалістичної праці за свої заслуги перед

Радянським Союзом. Натомість Генрі Форд отримав із рук Гітлера орден Німецького орла — найвищу нагороду для іноземців.

Генрі Форд

За розвиток німецької промис­ловості. У німців, на відміну від Радянського Союзу, і своя важка промисловість була розвинена.

І до сьогодні існує.

Це відбулося в тому числі після того, як західні країни крізь пальці дивилися і на введення вермахту до Рурського регіону, і на розвиток німецької військової промисловості.

Треба розуміти: після 1918-го року у Франції та Великій Британії відбулася масова демобілізація, від збройних сил залишилося приблизно те, якщо проводи­ти паралелі, що від збройних сил України станом на 2013 рік, не було кому воювати. Але Адольф все поставив на карту, хоча боявся дуже та й генерали йому не радили, але і виграв на той момент.

У Другу Світову Сполучені Штати вийшли після бом­бардування японцями Перл-Харбору^[29], на той момент єди­ної американської бази поза територією США.

Підбитий японською авіацією лінкор «Арізона».

Деяку частину кораблів: непоправні втрати — 4 лінкори та есмінці, жоден з трьох авіаносців не постраж­дав. Я був в Перл-Харборі, бачив: лежить «Аризона», до сьогоднішнього дня з нього мазут витікає.

На той момент, коли в грудні це відбулося, вже два роки йшла війна в Європі. Яку американці займали позицію?

Нейтралітет вони продавали всім, раціональну еконо­мічну позицію вони займали.

Які кораблі були знищені?

З усіх потоплених не вдалося відновити тільки чо­тири: «Аризона», «Оклахома» та два есмінці. Це одна з найбільш ідіотських акцій взагалі у світовій історії.

Бо Японія налаштувала проти себе наддержаву.

Вони чотири американські кораблі розміняли на вхід у війну вони запустили всю військову промисловість Сполучених Штатів, у них же нічого не було, якихось шість дивізій, а з чим вони вийшли? Тільки в Європі виса­дили 300 тисяч.

1941-й рік, Сполучені Штати входять в війну, це теж було рішення Конгресу? Оголошення війни кому?

Німеччині, але в першу чергу Японії. Гітлер був зв'яза­ний союзницькою угодою з Японією, тому зробив смер­тельний крок — оголосив війну Сполученим Штатам. А міг, теоретично, цього не робити, між іншим.

Далі після цього був ленд-ліз.

Так, він був спрямований у той момент на Британію та Китай. З Радянським Союзом було не все так просто.

Ленд-ліз у дії: «Студебекери» в Ірані на шляху до СРСР

Знову-таки, питання відкрите: як це доправити до реци­пієнта? Британія використовувалася тут як перевальна база, також Іран, суходільний шлях, який теж був британ­ським, а морський через Атлантику. Битва за Атлантику, яку німці майже виграли.

І через Тихий океан — на Владивосток, але японці зни­щували частину цих кораблів.

Треба розуміти, що це колосальні відстані: якщо ти все тягаєш через канадську територію на Аляску, це дале­ко на півночі, то як Японія може дістатись туди?

Але Радянський Союз з Чукотки з великими склад­нощами міг доставити вантажі теж морем, до Влади­востока.

Моя сентенція зводиться до того, що в японців «пле­ча» не вистачало, у вас має бути військово-повітряна база, яка дістає ворога, вона могла бути тільки на Сахаліні, а як ви дістанетесь до Аляски? Туди, припустимо, а назад як?

Тобто було запущено військову машину в промисловос­ті, була мобілізація.

Тільки ви набрали досить зброї, оголошуєте мобіліза­цію, щоб людям дати зброю в руки.

Був ленд-ліз, щоб надати тим, хто воює, можливість воювати без включення Сполучених Штатів в європей­ський фронт.

Вони опиралися цьому всіма силами й дотягнули до 1944-го року. І були абсолютно праві з точки зору інтере­сів Сполучених Штатів.

Були перемовини між Рузвельтом, Сталіним і Чер­чиллем, це для мене в цій розмові зараз найцікавіше. Перша зустріч: що там відбулося, які рішення?

Тегеран-43, розподіл світу, і головне — зобов'язання Сполучених Штатів відкрити другий фронт в Європі.

Який був розподіл світу?

Остаточно вони це зробили в Ялті.

А в Потсдамі вже було поділено Німеччину детально.

Тегеран — це була перша поїздка Сталіна за кордон.

Рузвельт і Сталін висловилися за розділ Німеччини на дрібні держави, Сполучені Штати хотіли на п'ять

Ь^4МММк -....'**чшмь’ мпмнйгавимйвммйМмнмв

Тегеран-43: Йосиф Сталін, Франклін Рузвельт та Він стон Черчилль

Ялтинська конференція: В. Черчилль, Ф. Рузвельт, Й. Сталін

частин, але не домовилися. Сталін сказав, що не може бути об'єднання Німеччини. Польщу та Прибалтику відда­ли Радянському Союзу.

У зону контролю, а не як частину Радянського Союзу.

Балтійські держави як частину, а Польщу — як зону контролю. Питання Фінляндії було вирішено: нейтралі­тет. Друга зустріч — Ялта, це був лютий 1945 р. після того, як Крим був звільнений від фашистів. Там було ух­валено і рішення про повоєнні кордони, і про створення щоб зрозуміти, чим стала Організація Об'єднаних Націй, потрібно сказа­ти чим була Ліга Націй з 1920-го року.

00Н. Для того,

Ліга Націй — це дорадчий орган, трибуна, щоб поговорити.

Але як тільки Радянський Союз напав на Фінляндію, його виключили навіть із дорадчого органу.

Інструментів впливу інших не було.

00Н зразу створювалася як організація, яка повинна полагоджувати конфлікти між державами.

Задля підтримання світового порядку, щоб не було прямого військового зіткнення між великими держава- ми-переможцями в Другій Світовій війні.

З одного боку створювали 00Н, а з іншого боку була Корея, де було майже пряме зіткнення США та СРСР.

Сполучені Штати увійшли під прапором 00Н.

А Радянський Союз і Китай сховали свої війська в ко­рейську форму, але було це зіткнення. І механізм 00Н до­поміг зупинити війну чи ні?

Грубо кажучи, так.

Це був єдиний факт, коли було зіткнення?

Прямого не було, формально не було й зараз нема.

Сполучені Штати в 1944 році увійшли в війну, надісла­ли свої війська і в Італію, і в Францію.

Почалося все з Північної Африки, з розгрому Роммеля. Взявши Північну Африку спільно з англійськими війська­ми, це операція «Торч» або «Смолоскип», вони створили плацдарм для встановлення контролю над південною частиною Середземного моря, де панував італійський флот, забезпечили авіаційне прикриття наземних та морських сил, що дозволило «стрибнути» на Сицилію.

Далі вони домовляються з сицилійською мафією через американську італійську мафію. Захопивши Сицилію, потрапляють в південну Італію, щоб почати рухатися на Рим. Принципово важливий пункт, Монтекассіно — це монастир католицький на вершині гори, який зами­кає вхід до північної частини Італії, головне — на Рим. Монтекассіно — одна з найзапекліших битв Другої сві­тової, билися дуже довго, а взяли його поляки, армія Владислава Андерса, поклавши неймовірну кількість лю­дей. Взявши Монтекассіно, вирішили долю Італії — вона невдовзі вийшла з війни, почала просто розвалюватися.

Це вже були бої не з італійською армією, а з німецькою.

Так, там командував фельдмаршал Кесселерінг, але це окрема історія. Маршал Бадольйо вийшов на авансцену

Монастир Монтекассіно

як голова уряду, король Віктор- Еммануїл був головою держави (Муссоліні не скасовував інсти­тут монархії). Ну, а далі — шлях в Європу відкритий «знизу», з півдня, до Німеччини, з боку Франції, і третій фронт — з боку Радянського Союзу.

У цей момент була Норман­дія, з 1944 року, невдовзі амери­канські війська дійшли до Одеру.

Б. Муссоліні та А. Гітлер

Це три фронти, а ще був четвертий — Греція. Німеччина вела війну не тільки з Радянським Союзом, вона вела війну в Норвегії, в Греції, в Італії, у Франції й в Польщі — 5 фронтів. Це якщо без північної Африки.

Але була ще одна польська армія.

Та й не одна. Проти Радянського Союзу основна орга­нізована військова потуга — Армія Крайова (АК), підпо­рядкована законному урядові, який перебував в еміграції в Британії. По факту АК — це партизанські загони.

Я про Варшавське повстання.

По-перше, було два повстання, одне — в єврейсько­му гетто в 1943 р., воно було фізично знищено. Друге — Варшавське, драматичне абсолютно, якому не допо­міг Сталін, та й не збирався. З військового боку це була авантюра, а з іншого боку — вибору не було: хто контро­лює столицю, той контролює й державу, а у повстанців

Варшавське повстання 1944 р. (головна військова операція польського опору Армії Крайової проти Третього Рейху з метою звільнення Варшави і відновлення некомуністичної Польщі).

ніякої можливості звільнити столицю від німців не було. Мета була — встано­вити контроль над Варшавою і прого­лосити відновлення польської держав­ності. Але західні союзники здали Польщу Сталінові та закріпили це в Ялті.

Вони в Ялті до­мовилися віддати її Сталіну?

Спочатку був Тегеран, потім осно­вне варшавське повстання, а потім закріплення цієї угоди в Ялті. У Сталіна був кишеньковий комуністичний поль­ський уряд, він його «визнав», так само як визнали «ЛНР» і «ДНР». Це був комуністичний «уряд», сформований на території Радянського Союзу.

І прокомуністичну підпільну армію польську, Армію Людову, яка теж воювала з німцями...

Західні альянти визнавали довоєнний польській уряд. І вони ж здали Польщу Сталіну «на з’їдання».

Повернімося до американських військ, а заразом до англійських та французьких.

Я був би тут дуже обережним. Франція не мала зброй­них сил, вони були розпущені після окупації, залишалася хіба якась кількість поліційних сил в неокупованій части­ні країни

В Африці були сили.

Велика Британія розгромила французький флот, пус­тила на дно своїх союзників. Французькі збройні сили — фікція, вони ганебно програли війну за 14 днів. Реальна сила спротиву нацистської окупації — це комуністи під командуванням комуніста Анрі Роль-Тангуї. Саме вони звільнили Париж в серпні 1944 року. А де Голль в Лондоні сидів, Що в нього було на цій території? Десять людей? 50-100? Це порівняти з реальними учасниками руху Опору, з американським експедиційним корпусом немож­ливо.

Хтось з німців, коли вони підписували капітуляцію, Кейтель, здається, показав на французів і запитав: цим ми теж програли?

За іншим свідченням, він запитав: «Ці також нас пе­ремогли?» Це ж очевидні речі, де Голль — декоратив­на фігура, його висунули та підтримали американці та британці, аби усунути реальних комбатантів — кому­ністів.

Але я про інше. Зійшлися армії західних союзників і Радянського Союзу, на той момент все було поділено.

Рузвельт помер у квітні, пройшли парламентські вибори в Британії, Черчилль програв. Зустріч Сталіна, Климента Еттлі та Гаррі Трумена в Потсдамі стала остан­ньою зустріччю лідерів великих держав, вона тільки під­твердила домовленості, досягнуті в Ялті.

У тому числі й нейтральний статус Австрії.

І поділ Берліна на чотири сектори, три з яких належа­ли західним альянтам.

Фактично Німеччина була розподілена на чотири країни. Плюс Нюрнберзький процес відбувся в листопаді 1945 року.

Вінстон Черчилль, Гаррі Трумен, Иосиф Сталін в Потсдамі. 1945

.......................... -...............................................

BERLIN: ZONES OF OCCUPATION

Берлін — поділ на зони окупації

Це був політичний процес значною мірою. З право­вої точки зору жоден з тих людей, хто сидів у на лаві підсудних Нюрнберзі, особисто нікого не вбив. На підста­ві якого права їх судити? Союзники спеціально придумали нову правову систему.

Перше порушення тих домовленостей, я так розумію, це встановлення державності в НДР і злиття трьох зон окупації в одну державу ФРН.

З політичної точки зору — так.

І далі був план Маршалла для Європи...

Там було декілька складових: політична та еконо­мічна. Політична: це тотальна зачистка, розпуск всіх

Джордж Маршалл

інституцій, які існували за на­цистського режиму з часів Веймарської республіки. Адже Гітлер правонаступник. Також розпуск збройних сил, партій­них та державних інституцій, денацифікація, кілька десят­ків Нюрнберзьких процесів, де судили реальних військових злочинців, охорону концтабо­рів. Закрили всі засоби масо­вої інформації, які існували.

Запровадили гуманістичне перевиховання населення Німеччини: викопування руками трупів, екскурсії до кон­центраційних таборів, щоб ніколи не сказали, що цього не бачили й не знали.

Публічні процеси, публічні страти — не на площах міст, просто вішали злочинців після судових вироків. Нову конституцію дали, але не дали німецьким юри­стам писати свою. Нові вибори провели, і в 1949 році, коли створили це все, тоді тільки проголосили державу. Коротко кажучи, спадок Гітлера розібрали на запчастини та знищили їх, зачистили місце й побудували абсолютно нову систему. І це якраз те, що в нас, в Україні, не зробили в 1991-му році За що ми й платимо сьогодні.

Також було заборонено новим збройним силам — Бундесверу — брати участь в операціях за кордоном. У двох словах: послідовна, фактична демілітаризація кра­їни і денацифікація.

А для Європи план Маршалла передбачав: якщо ви хо­чете брати американські гроші, то приберіть зусіхурядів комуністів.

Наслідок, про який у нас забувають: це створення принципово нових економічних структур. І одним з пер­ших, якщо не першим, було об’єднання виробників ву­гілля і сталі, яке почало з’єднувати економіку. По факту стали сплітати двох споконвічних ворогів — Францію та Німеччину.

Плюс Бельгія і Голландія, і це вже був майбутній Евросоюз.

Це був перший крок до того, що ми називаємо Євросоюзом. Почали створювати механізми економічної взаємозалежності, тому це виключало можливість нової

Міжнародний судовий процес над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини

(м. Нюрнберг, 20.11.1945— 1.10.1946).

війни в Європі. З'єднали кровоносні судини, з європей­ських країн сформували сіамських близнюків, в сенсі й транспортної мережі та в сенсі екологічних програм, і в сенсі валютному, потім і бюджетному.

Але дуже потихесеньку. Архітектори та виконроби того проекту добре розуміли: не можна всі нововведен­ня запровадити одномоментно, треба людям дати мож­ливість призвичаїтися, пристосуватися до нових реалій. Мало досягнути згоди уряду, треба, щоб люди це сприй­няли, а у свідомості людей все повільно відбувається, а не реактивним революційним порядком.

Ми бачимо країну Угорщину, де в людей усе інакше пра­цює в головах.

Угорщина — це особлива стаття доходів та видат­ків. Це країна, яка програла в Першій світовій і в Другій Світовій, втратила території й значну частину національ­ної еліти.

Був надзвичайно жорстокий, терористичний фа­шистський режим адмірала Горті. Є анекдот на цю тему. Рузвельту кажуть: «Нам треба підписати мирову угоду з Угорщиною». Він питає: «Де це»? Відповідь: «В Європі». Рузвельт: «А який там політичний устрій?» Відповідь: «Монархія, але немає короля». «Як це немає короля?» Відповідь: «Там править регент». Рузвельт: «А хто він та­кий? Відповідь: «Він адмірал». Рузвельт: «Там же немає моря, як він може бути адміралом? І що, ми з ним маємо підписувати?».

Абсурдна ситуація, але з пісні слів не викинеш.

Австрія Габсбургів об’єдналася з ними в конфеде­рацію, і вони зберігали в ній свою культурну, мовну ідентичність.

7.