ДРАГОМАНСЬКА ПРОГРАМА ДЛЯ РОСІЇ І СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Драгоманов уважав, що федералізація Російської імперії при­несе українському народові волю.

"Незалежність певної області і нації може бути досягнута або повним відділеням її в особливу державу (сепаратизм), або за­безпеченням її самоуправління без цього відділення (федера­лізм)”^.

Слід відзначити, що тут федералізм протиставлений сепара­тизмові, а не незалежності. Драгоманов, напевно, мав на увазі Швейцарію, де франко- та італомовні кантони, хоча і становлять меншість, не є менш "незалежними”, ніж німецькомовні.

Деталі конституційної програми Драгоманова читач може знайти у "Вільній спілці”, його проекті конституції для перебудова­ної Російської імперії¹²¹. Тут ми звернемо увагу лише на декілька особливо цікавих пунктів.

Федеральна структура передбачає існування окремих оди­ниць, із яких складається ціла держава Драгоманов розумів, що адміністративний поділ царської Росії (на губернії) з довільно про­веденими кордонами не годився для системи сильного самовряду­вання. З іншого боку, він не наполягав на тому, щоб Російська імпе­рія була поділена точно за етнічним принципом тому, що окремі '‘кантони” мали б надто різні розміри. Драгоманов запропонував створити нову територіальну одиницю — область¹²² — і, встанов­люючи кордони областей, брати до уваги етнічні, економічні та геог­рафічні фактори. Довелося б утворити декілька змішаних областей: одну область могли б мати латиші та естонці, як і різні національні групи на Кавказі. Території більш чисельних народів, таких як ро­сіяни та українці, треба було б поділити на кілька областей. Для України Драгоманов пропонував три області: Київську (Правобе­режна Україна), Харківську (Лівобережна Україна), Одеську (Пів­денна Україна, включаючи Бесарабію і Крим). У змішаних областях національна рівність забезпечувалася б самоврядуванням громад і районів та непорушністю особистих прав (зокрема вільного вживан­ня рідної мови) усіх громадян.

Найвиразнішою рисою конституційного проекту Драгоманова було те, що (як і в конституціях Сполучених Штатів та Швейцарії), штати-області (члени федерації) повинні були мати сферу компе­тенції, недоторканну для федерального уряду. Правові суперечки мав вирішувати верховний суд (сенат). Те, що пропонував Драгома­нов, не було звичаною адміністративною децентралізацією, а скорі­ше (хоча він і не вживав таких слів) розподілом суверенітету між федеральною спілкою й областями. Ця концепція була закріплена ще в двох положеннях. По-перше, області мають право укладати між собою угоди з певною метою. По-друге, в разі узурпації влади на федеральному рівні вся влада, зокрема й командування збройними силами, автоматично переходить до рук обласних урядів. Події 1918 року на території колишньої Російської імперії відбувалися майже так, як уявляв собі Драгоманов. Після більшовицького перевороту всю владу перебрали до своїх рук різні регіональні уряди, які спо- чатку вважали себе автономними, але в складі демократичної Росії.

Видатний німецький соціолог Макс Вебер оцінював конститу­ційний проект Драгоманова як блискучий. Він писай:

“Велика сила Драгоманова полягає в синтезі економічних і на­ціональних ідеалів та в ясному усвідомленні того, що є можли­вим відповідно до етнографічних умов Росії й сучасних еконо­мічних обставин”¹²⁴.

Вебер повністю погоджувався з тезою Драгоманова про те, що унітарна структура Російської імперії була основною перешкодою до ліберальної трансформації й органічної “європеїзації” країни.

На які ж сили розраховував Драгоманов у боротьбі за здій­снення федеративної програми! Він уважав, що природними спіль­никами українців були всі неросійські нації імперії, від фінів на пів­ночі до народів Кавказу на півдні Серед великоросів теж існували групи з сильним відчуттям територіального патріотизму і з тради­ціями спротиву централізмові Москви й Санкт-Петербурга: донські козаки, сибіряки, жителі Поволжя та Уралу, а також Далекої Пів­ночі¹²⁵.

Згідно з добре відомою соціологічною закономірністю, револю­ційний рух схильний переносити свою організаційну структуру на будь-який витворений ним режим. Не лише мета Драгоманова, а й засоби, які він пропонував, були децентралізаційними і федератив­ними. Він сподівався на створення низки регіональних революцій­них організацій, що координуватимуть свою діяльність добровільно, а не просто коритимуться диктатові центральної влади¹²⁶. Ця кон­цепція різко контрастувала з поширеною в російських революцій­них колах ідеєю про конечну потребу дуже централізованої револю­ційної організації Після перемоги її центральний комітет став би основою тимчасового уряду з необмеженою владою. Довершував би цей нейтралістський ланцюг контроль тимчасового уряду за вибо­рами до всеросійських національних зборів.

Драгоманов застерігав, що насправді ця програма означала б передачу централізованої влади до інших рук і привела б до небез­пеки диктаторського перевороту справа чи зліва. Ідеї всеросійських національних зборів він протиставляв ідею установчих зборів в об­ластях. “Ми майже певні, що Земський Собор імперії збереже пере­важання великоруської народності й інтересів центральних мос­ковських провінцій над усіма іншими, особливо у питаннях шкіль­них та економічних”¹²!

Тут ми підходимо до питання методів у політичній боротьбі.

“По суті справи, теорії державності лібералізму відпові­дає в сфері політики стосовно соціальних і культурних реформ теорія прогресивних реформ, а не революції, як на­сильницького перевороту... Ліберальні теорії визнають політич­ні революції як засіб усунення державного насильства, що пе­решкоджає реформам, які могло б проводити самоуправне на­селення”¹²⁸.

Залежно від загальної політичної ситуації Драгоманов декіль­ка разів змінював свою думку щодо найдоцільніших тактичних ме­тодів, В юності він сподівався на можливість мирного розвитку на основі реформ Олександра П — звільнення кріпаків, нової судової системи, впровадження земств¹²⁹.

Драгоманов докоряв російській опозиції за вузькість її погля­дів: внаслідок століть абсолютизму і централізму вона могла уявити собі політичну зміну лише як результат насильства, як

"вчинок царський якого-небудь Петра І або різню якого-не- будь Пугачева — в обох случаях [як] катастрофу над грома­дою, а не вільний і спільний вчинок лучших сил громадських, чи то мирний, чи повстанський"¹³².

Драгоманов не ставив максимальних вимог. Він вважав важ­ливішим не швидке здійснення реформ, а таке становище, коли во­ни після здійснення пустять глибоке коріння (як це було в Ан­глії)¹³³. Ця поступовість супроводжувала його доктрину компромі­сів у політиці. Він розумів, що без компромісів не обійдешся, але вва­жав допустимими лише “кількісні”, а не “якісні” компроміси.

“Коли організм ще не виносить літру молока, давайте 0,10 л та­кож молока, а не чорнила і не молока з чорнилом!”¹³^

Біограф Драгоманова Заславський твердить,що Драгоманов був єдиним революційним автором у Росії, який ставився до питань міжнародної політики всебічно і з розумінням¹³⁵.

Власне, українська перспектива виводила Драгоманова поза кордони Російської імперії. Інтерес до Галичини змусив його ціка­витися справами Австро-Угорської імперії взагалі. На польське пи­тання, єврейське питання, питання, що поставали внаслідок розпаду Османської імперії, він дивився з погляду Києва, а не Санкт-Петербурга, а тому сприймав їх ближче і конкретніше. Ідеї Драгоманова щодо взаємин українців із їхніми західними та півден­ними сусідами і з національними меншостями, які живуть на ук­раїнській землі, доповнювали його російську програму. Тут сходять* ся внутрішня та зовнішня політика.

Суть єврейського питання на Україні для Драгоманова поля­гала в тому, що євреї були одночасно національністю, економічним класом та релігійною групою. Як національність вони були відокремлені від решти населення мовою та традиціями. В еконо­мічній сфері переважна більшість євреїв мала заняття, традиційні для середнього класу. Дотримання релігійних обрядів у щоденному побуті ще більше посилювало ізоляцію євреїв рд християнського на­селення¹³⁶. Драгоманов боявся, що почуття кривди, завданої }тсраїнським селянам шинкарями, лихварями, орендарями (збира­чами податку для держави та знаті) може легко перетворитися з соціального протесту на антисемітизм. Він був упевнений, що єврей­ське питання не можна розв’язати похвальною ліберальною форму­лою: усунення правових обмежень, накладених на євреїв у Росії, наприклад, неприроднього зосередження їх у межах “смуги осілос­ті” (в Україні та Білорусії). Драгоманов бачив розв'язання у розколі єврейської громади на робітників та експлуататорські елементи, а також у розвитку почуття солідарності між єврейськими та неєв- рейськими робітниками. Це потребувало створення єврейської со­ціалістичної організації та соціалістичної преси мовою ідиш. Цією програмою Драгоманов немов провіщав майбутній “Бунд”. Перші заклики до створення єврейської соціалістичної організації вихо­дили з друкарні Драгоманівської “Громади” в Женеві. Ця ініціатива наштовхнулася на відверту ворожість із боку російських соціаліс­тів, у тому числі й зрусифікованих євреїв¹³⁷.

Польське питання Драгоманов пропонував розв'язати в дусі "колумбового яйця", чітко розрізняючи етнічно польські території і території, етнічно литовські, білоруські чи українські, на які претендували поляки. На цих непольських землях, які колись нале­жали до Речі Посполитої, поляки становлять меншість усього насе­лення, але більшість класу землевласників. 'Тепер для людей із здо­ровим глуздом може бути мова тільки про незалежність Цольщі ет­нографічної"¹³⁸. Звичайно, Драгоманов розумів, що етнічна Польща мала безумовне право на незалежну державність, але він уважав, що федералістична політика співпраці з іншими народами Східної Європи буде в інтересах самих поляків. Щодо поляків, які прожи­вають поза етнічною польською територією, то вони повинні мати культурну автономію і, звичайно, рівні громадянські права, але не панівну позицію. Польська меншість на Правобережній Україні, се­ред якої був досить великий відсоток освічених людей, могла б зро­бити велику послугу справі свободи, якби об'єдналася з українцями в боротьбі за самоврядування цієї землі, так як шведи у Фінляндії співпрацювали з фінами. В XIX ст. декілька поляків на Правобе­режній Україні були готові стати на цей шлях з демократичних пе­реконань чи з почуття територіального патріотизму. Але основна маса поляків, зокрема й поляки демократичних і навіть соціаліс­тичних поглядів, не могли звільнитися від гіпнотичної віри в “істо­ричні кордони" Польщі Драгоманов був переконаний, що ці імперіа­лістичні польські мрії були джерелом біди для польського народу, який дозволив спокусити себе авантюрною політикою, і джерелом неспокою для всієї Східної Європи¹³⁹.

На відміну від російських слов’янофілів, Драгоманов хотів не знищення, а федералізації Австро-Угорщини. Поділ імперії на істо­ричні коронні краї, де аристократична нація звичайно пригноблює плебейські народи, треба, вважав він, замінити системою, що гаран­туватиме всім народам цілковиту рівність на основі загального ви­борчого права. Драгоманов нагадував своїм товаришам у Галичині, що боротьба за загальне виборче право повинна бути їхнім безпосе­реднім політичним завданням¹⁴⁰.

Драгоманов виявляв великий інтерес до долі балканських сло­в’ян, яких уважав природними спільниками українців. Він розумів, що саме через унію з Україною Росію стали цікавити Балкани та чорноморські області і що конфлікт Російської імперії з Туреччиною був успадкований від козацької України. Однак Росія, з огляду на її імперіалістичні тенденції, не здатна була стати чесним союзником цих областей у боротьбі за їхню незалежність. "Деспотія не може бути визволителькою”¹⁴¹. Драгоманов застерігав своїх болгарських та сербських товаришів від надій на щиру допо­могу з боку Росії.

Східноєвропейську програму Драгоманова довершували його ідеї щодо взаємин Німеччини та Росії¹⁴². Він уважав, що ці дві агре­сивні великі держави кліщами обхоплюють Східну Європу. Ті з за­хоплених цими кліщами країн, яким більше загрожувала Німеччи­на, пов'язували свої надії з російською силою, а ті, що перебували під загрозою Росії, покладалися на Німеччину. Натомість Драгома­нов обстоював думку, що російський та німецький імперіалізми під­тримували один одного, і вважав фундаментальною помилкою віру в те, що ці дві держави заженуть одна одну в безвихідь. Він гадав, що тривалий мир у Східній Європі може створити лише визволення та федеративний союз народів, що живуть між російськими і ні­мецькими етнічними блоками. Це стримувало б і російських, і ні­мецьких імперіалістів. Розладнання планів цих імперіалістів дода­ло б сил лібералам тих націй, у яких авторитарна форма врядуван- ня була функцією експансіоністської зовнішньої політики. Зрештою федерація народів між цими блоками принесла б користь німцям та росіянам, так само як і меншим народам між ними.

Як нам відомо, Східна Європа пішла шляхом цілком проти­лежним до того, що його накреслив Драгоманов. А проте навряд чи можна мати сумнів, що він добре бачив найбільші проблеми цієї частини світу. І сумний перебіг подій від 1914 року ще раз переконує нас у тому, що ідеї Драгоманова можуть мати нормативну вартість і в майбутньому.

ПРИМІТКИ

1. Переписка Михайла Драгоманова з Мелітоном Бучинським 1871-1877/ Зладив МЛавлик,—Львів, 1910.—С.72.

2. Архів Михайла Драгоманова.—Т.1.—Варшава, 1937.—С.320.

3, Там сама—С.245-246.

4, Драгоманов МЛ. Вольный союз — Вільна спілка. Опытъ украинской политико-со- ціальной программы// Собраніе политическихъ сочиненій М.П. Драгоманова/ Под.ред. Б-АКистяковского: В 2т.—Париж, 1905,—Т.1.—С.329.

& Драгоманов М.П. “Переднє слово" до “Громади"//Вибрані твори.—Т.1 (єдиний, що з’явився).—Прага, 1937,—СЛ20.

6. Там само.—C Діб,

7. Порівняй: Феденко ILM. Драгоманов і П’єр Жозеф Прудон// ДрагоманівськиЙ збірник/ Вид.В.Сімович.—Прага, 1932.—С.271 й наступні

8. Драгоманов М.П. Историческая Польша и великорусская демократія// Собраніе политических!, сочиненій.—T.l.-C.124.

9. Драгоманов М.П. Переднє слово...—C.118.

10. Драгоманов МЛ. Къ біографій А.И.Желябова// Собраніе политическихь сочи­неній.—Т.2.—С.435.

11. Драгоманов MIL Историческая Польша...—T.l.- -C.124.

12. Драгоманов MIL Передне слово...—С. 115.

13. Драгоманов МЛ. Листи до Ів.Франка і інших, 1881-1886 ВидХФранка — Львів, 1906. - С.138-139.

14. Драгоманов М.П. Историческая Польша...—С.194-195.

15. Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876-1895)/ Зладив МЛавлик.: У 7 т. (нумерація: ТТ.2-8). — Чернівці, 1910-1912.—Т.З.—С.382.

16. Драгоманов M.IL Къ вопросу о національностях въ Россіи// Собраніе политичес­кихь сочиненій.—Париж, 1906. — Т.2.—C.865.

17. Драгоманов МЛ “Народная Воля" о централизации революціонной борьбы въ Россіи// Собраніе политическихъ сочиненій.—Т.2.—С.397 (примітка).

18. Драгоманов M.IL Чудацькі думки про українську національну справу.™Відень, 1915.—С.76-81.

19. Драгоманов МЛ. Историческая Польша...—С.259.

20. Там само.—С.318-319.

21 Порівняй: Слюсаренко X. Студії Драгоманова з історії Риму// ДрагоманівськиЙ збірник.—С.243 й наступні

22. Драгоманов M.IL Переписка/Вид.М.Павлик.—Львів, 1901—С.123.

23. Драгоманов МЛ. Вопросъ об историческом значеній Римской имперіи и Ta- цитъ.—Киев, 1870.—С.36-37.

24. Драгоманов M-IL Рай і поступ.—Відень. 1915. —С.64.

25. Порівняй: Дорошенко В. М. Драгомане® І його думки про релігійні і церковні справи// Віра і наука (Коломия). —1926 — N 6.

26. Драгоманов MJL “Мария”, поэма Т.Гр.Шевченка// Собраніе политическихь co- чиненій.—Т.2—С.7Б6.

27. Порівняй: Драгоманов М. Віра у громадські справи/ / Пам’яті Михайла Драго­манова, 1895-1920: Збірник/ВидЯДовбишенко. —Харків, 1920.—С.89.

28. Переписка Михайла Драгоманова з д-ром Теофілом Окуневським/Зладив і ви­дав М.Павлик.—Львів, 1905,—С.208.

29. Драгоманов М.П. Оповідання про заздрісних богів.—H ью-Йор к,1918.

30. Драгоманов MJL “Марія”, поэма...—С.757.

31. Дорошенко В. МДрагоманов і його думки...//Віра і наука.—1926.—N 9.

32. Див.: Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом.—Т.6.—С184. Ці принципи визнають Боже батьківство, братерство всіх людей і самоуправління всіх громад трьох або більше членів “Руського братства”.

33. Переписка Михайла Драгоманова з д-ром Теофілом Окуневським,—С.209.

34. Драгоманов М.П. Отповіді і замітки// Громада—1879,—N 4.-С.351,356.

35. Драгоманов М.П. Историческая Польша...—С.256.

36. Драгоманов М.П. Новыя русекія статьи по польскому вопросу// Собраніе поли- тическихъ сочиненій.—Т.2.—С.558.

37. Драгоманов М.П. Рай і поступ.—С.61.

38. Порівняй: Drahomanov М.Р. The Program of the Review ⁴⁴Hromadaⁿ// Mykhaylo Drahomanov: A Symposium and Selected Writi∏gs∕Ed. LLRudnytsky. Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S.—Vol.2—1952.—N L —P.206-208.

39. M-PDrahomanov. Les paysans russo-ukrainiens sous les ПЬёгаих hongrois, цитза: Заславский Д М.П. Драгоманов. Критико-биографический очерк.—Киев, 1924,— С.86.

40. Драгоманов М.П. Абеолютизмъ и капитализмъ// Собраніе политическихь сочи- неній.-Т.2.-С.573.

41. Драгоманов М.П. Передне слово... —С.122.

42. Драгоманов М.П. Листи на Наддніпрянську Україну.—Відень, 1915.—С.38.

43. Драгоманов М.П. Чудацькі думки...—С.13.

44. Там само. —С.16,

45. Порівняй: M-RDrahomanov. Political and Social Ideas in Ukrainian Folk Songs// Mykhaylo Drahomanov: A Symposium and Selected Writings.—P.204.

46. Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом. Т.6—С.151-152.

47. Архів М.Драгоманова.-С.308.

48. Драгоманов МЛІ. Вольный союз — Вільна спілка...—С.350.

49. Драгоманов М.П. Австро-руські спомини.—Львів, 1889-1892.—С.445.

50. Драгоманов М. Переписка,—С.22-23.

51. Драгоманов М.П. Вольный союз — Вільна спілка... —С.350.

52. Drahomanov М.Р. Free Union: Draft of a Ukrainian Political and Social Program (Part 2, Section 5) // Mykhaylo Drahomanov: A Symposium and Selected Writings.— P.204.

53. Драгоманов М.П. Передне слова—CJlS.

54. Драгоманов М.П. Абеолютизмъ и капитализмъ.—С.572.

55. Драгоманов MJL Австро-руські спомини.—С.356.

56. Драгоманов M.IL Историческая Польша...—C.15L

57. Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом. —Т.6.—С.29.

58. Драгоманов М.П. Шевченко, українофіли і соціалізм// Громада.—1879,—N 4,— С199-200.

59. Там само.—С.206-207.

60. Там само.—С.212-213.

61. Драгоманов МП. Отповіді і замітки.—С.313.

62. Драгоманов М.П. Терроризмъ и свобода, муравьи и корова. Ответы на ответь “Голоса"// Собраніе политическихъ сочиненій.—Т.2.—С.289, ЗОЇ

63. Порівняй: Заславский Д. МП. Драгоманов...—С100.

64. Це є основною ідеєю дослідження М.Грушевського “3 починів українського со-

■ ціалістичного руху: Мих. Драгоманов і женевський соціалістичний гурток" (Відень, 1922). З офіційного радянсько-російського погляду теорія незалежного походжен­ня українського марксизму є, звичайно, страшною єрессю. Звинувачення у такому націоналістичному ухилі відігравали свою роль у ліквідації місцевих українських комуністичних лідерів у 1930-х роках

65. Драгоманов МП. Переписка...—C.122,

66. Драгоманов МЛ. Вольный союзъ — Вільна спілка...—С.350.

67. Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом.—Т.6.—С.143.

68. Драгоманов МЛ. Историческая Полыпа...—С.136-137.

69. Драгоманов МП. Вольный союзъ — Вільна спілка... -C.344.

70. Там ca⅛o.-С.342-343,

71. Драгоманов МЛ. Обаятельность анергій// Собраніе политическихъ сочине­ній.- Т.2-0386.

72. Там само.—С.384.

73. Драгоманов МЛ. Историческая Польша...—С.216.

74. Драгоманов МЛ. Къ біографій АЮКелябова.—С.427.

75. Драгоманов МЛ, Передне слово...—С.130 (підрядкова примітка).

76. Це є головною тезою праці Драгоманова “Историческая Польша..."

77. Драгоманов МЛ. Естественный области и пропаганда социализма на плебей­ских языкахъ восточной Европы// Собраніе политическихъ сочиненій.—Т.2,—С.330 (й наступні).

78. Заславский Д. МП. Драгоманов... —С109.

79. Драгоманов МЛ. Историческая Польша.,.—С.145,

80. Там само.—С.49.

81. Там само.—С.220.

82. Drahomanoiv М.Р. La Litttrature Oukramienne proεcrite par Ie Gouvernement Ruese--Gentve, 1878.—Р.8.

83. Драгоманов МЛ Автобіографія/ / Вибрані твори,—С.70.

84. Драгоманов М.П. Шевченко, українофіли і соціалізм.—С.195.

85. Там само,—С.215-216.

86. Порівняй: Drahomanoiv М.Р. The Lost Epoch// Mykhaylo Drahomanov: А Symposium and Selected Writings.—P.153-160.

87. Драгоманов МЛ Письмо ВЕБелинскаго къ Н.ВГоголю (Предисловие)// Собра­ніе политическихъ сочиненій.—Т.2.—С.246 (підрядкова примітка).

88. Драгоманов М.П. Листи на Наддніпрянську Україну,—С17 й наступні.

89. Там само,—C17-18.

90. Там сама— С.22.

91. Драгоманов М.П. Переднє слово..,—С.108.

92. Драгоманов М.П. Къ вопросу о національностяхь в Росеіи.—С.866.

93. Драгоманов М.П. Передне слово...—С.112.

94. Драгоманов М.П. Чудацькі думки...—С.94.

96. Там само,—С.102.

96. Драгоманов М.П. К биографии АИ.Же ля бова.—С.418.

97. Драгоманов М.П. Терроризмъ и свобода,..—С.287.

98. ВідповідьМ. Драгоманова на юбілейні привітання// Вибрані твори.—С.92.

99. Цит. за: Драгоманов МЛ. Историческая Польша...—С.213.

100. Там само.—С.215.

101. Драгоманов MJL Передне слово...—С.147.

102. Там само.—С.138.

103. Там само,—С.125.

104. Драгоманов М.П. Листа на Наддніпрянську Україну.—С.16.

105. Порівняй: Drahomanov М.Р. Political and Social Ideas in Ukrainian Folk Songs // Mykhaylo Drahomanov: A Symposium and Selected Writings.—P.209-213.

106. Драгоманов М.П. Козацькі спомини і громадські потреби в Кубанщині// Грома- да.1882,—N 5.-С.225 й наступні.

107. Відповідь МДрагоманова...—С.91-92.

108. Там сама—С.89-90; Архів МДрагоманова.—С.240,331.

109. Архів M Драгоманова.—C.27L

ПО. Франко L Передмова// Драгоманов М. Листа до Ів.Франка і інших. 1887-1895/ Зладив !.Франко.—Львів, 1908.C.IV.

111. Драгоманов MJL Вольный союз — Вільна спілка... —С.297-299.

112. Драгоманов M.IL Переднє слова..—С.139.

113. Драгоманов М.П. Чудацькі думки.,.—С.20.

114. Архів МДрагоманова.—С.245-246.

115. Порівняй: Драгоманов М.П. Шевченко, українофіли і соціалізм.

116. Драгоманов М.П. Листа на Наддніпрянську Україну.—С.64-65.

117. Архів МДрагоманова,—С.315.

118. Там сама—С.32.

119. Франко L Передмова.-C.V.

120. Драгоманов М.П. Историческая Польша...—С.253.

121. Порівняй: Drahomanov М.Р. Free Union...—Р.202.

122. He треба змішувати з сучасною радянською адміністративною одиницею з тією самою назвою.

123. Драгоманов М.П. Вольный союзъ — Вільна спілка. — С.314 і наступні.

124. Archiv fiir Sozialwissenschaft und Sozialpolitik — Bd.22.—Tiibingen₁1906.—S.267.

125. Драгоманов М.П. Переднє слово...—С.142.

126. Порівняй: Drahomanov М.Р. The Centralization of the Revolutionary Struggle in Russia// Mykhaylo Drahomanov. A Symposium and Selected Writings.—P.181-192.

127. Драгоманов М.П. Письмо В.Г.Белинскаго...—С.248.

128. Драгоманов МП. Вольный союзъ — Вільна спілка...—С.344 (підрядкова приміт­ка).

129. Переписка Михайла Драгоманова з Мелітонсм Бучинським.—С.14.

130. Драгоманов М.П До чего довоевались// Собраніе политических?, сочиненій.— Т.2.-С.121.

131. Драгоманов М.П. Либерализмъ и земство в Россіи// Собраніе политических?, сочиненій.--Т.2.—С.787-857.

132. Драгоманов МЛ. Шевченко, українофіли і соціалізм.-С.202.

133. Драгоманов МП. Историческая Польша™ — С.259.

134. Драгоманов М. Листи до Ів.Франка і інших, 1881-1886.-C.66.

135. Заславский Д. МП, Драгомане в...—С. 4 8.

136. Драгоманов МЛ. Еврейекій вопроеъ на Украйне// Собраніе политическихъ со­чиненій.—Т.2.—С.525 і наступні.

137. Заславский Д. М.П. Драгоманов...—С.113.

138. Драгоманов МП. Историческая Польша...-С.253.

139. Драгомане® детально розглянув польське питання у своїй капітальній праці ’’Историческая Польша..." (Собраніе политических?, сочиненій.—Т.1—С.1-272.)

140. Переписка Михайла Драгоманова з д-ром Теофілем Окуневським.—С.217.

141. Драгоманов М.П. Внутреннее рабство и война за освобожденіе// Собраніе по­литическихъ сочиненій.—Т.2.—С.88.

142. Порівняй: Drahomanov М.Р. Germany’s Drive to the East and Moscow’s Drive to the West// Mykhaylo Drahomanov: A Symposium and Selected Writings.—P.161-174.