1 Діяльність гетьмана І. Мазепи. Північна війна в Україні.

Іван Степанович Мазепа починав свою політичну кар'єру при дворі польського короля, виконуючи дипломатичні доручення. Потім по­кинув двір і поступив на службу до гетьмана Правобережжя П.

25 червня 1687 року І. Мазепа на козацькій раді у присутності Голіцина (фаворита московської цариці Софії), яка відбулася поблизу річки Коломак, був обраний гетьманом Лівобережжя. Одночасно ним були підписані “Коломацькі статті”, які обмежували автономію Укра­їни. Згідно з ними, гетьману заборонялося самостійно вести диплома­тичні переговори, в столиці Батурині знаходився московський полк, діяльність гетьмана контролювалася старшиною, йому заборонялося призначати і зміщати старшину.

Мазепа залишався прихильником союзу з Москвою, а коли до влади в Москві у 1689 р. прийшов новий цар Петро І, він став його найближчим радником у справах з Туреччиною і Річчю Посполитої. Підтримуваний Петром І, Мазепа розширив свою владу, перетворив­шись на одного з найбагатших феодалів Європи.

У внутрішній політиці гетьман спирався на старшину, став об­межувати права селян - вперше запровадив на території Ніжинського полку дводенну панщину (1701 р.), цілим рядом законів виділив ко­зацтво в окремий стан. Одночасно з цим всіляко сприяв Петру в його починах, відправляючи козацькі полки в походи на Кримське ханство (упродовж 12 років свого гетьманування здійснив 23 походи), відво­ював Азов, розмістив на території України московські полки, приду­шував народні повстання. Останнє привело до тому, що він позбавив­ся підтримки більшої частини українського населення. Народ називав Мазепу “вітчимом” України.

Північна війна між Московським царством і Швецією (1700­1721 рр.) погіршила становище, як народу Гетьманщини, так і коза­цької старшини. Царська адміністрація все більше обмежувала владу гетьмана і старшини.

Останньою краплею терпіння Мазепи стала відмова Петра підт­римати прагнення гетьмана приєднати Правобережжя. Окрім цього Мазепі поступали відомості, що свідчили про підготовку царем доко­рінної реформи України з метою ліквідації козацько-гетьманської держави. В результаті гетьман почав таємні переговори з Карлом ХІІ. В обмін на підтримку Швеції в боротьбі з Московією, Мазепа обіцяв Карлу ХІІ зимові квартири і допомогу козацьким військом. В жовтні 1708 р. гетьман переходить на сторону шведів, за що був оголошений Петром зрадником і проклятий церквою. Новим гетьманом обрали Івана Скоропадського (1708-1722 рр.).

Плани Мазепи не здійснилися, прості українці і частина стар­шини не підтримала його, з приходом шведів на українські землі по­чинається партизанська війна, а в генеральній битві під Полтавою, яка відбулася 27 червня 1709 р., війська Карла ХІІ разом з українсь­кими, були розбиті.

Поразка Швеції означала крах надій Мазепи на незалежність України, він був змушений втікати разом з Карлом ХІІ у Бендери, де незабаром і помер.

Діяльність Мазепи по-різному оцінювалася істориками. Довгий час він вважався зрадником. Тільки в незалежній Україні почалося об'єктивне вивчення його діяльності. Безумовною заслугою гетьмана є його культурно-просвітницька діяльність. Будучи освіченою люди­ною, він зібрав багатющу бібліотеку, був відомим меценатом, на його гроші побудовані храми, добудовано два корпуси Києво- Могилянської академії, заснований Чернігівський колегіум, запрова­джені іменні стипендії для обдарованих студентів - вихідців з низів, які не могли сплатити навчання. Виник навіть особливий стиль в ар­хітектурі - так зване козацьке або “мазепинське” бароко. Одночасно з цим, будучи людиною свого часу, він сприяв зміцненню старшини, роздавав їй землі і привілеї, чим відштовхував від себе рядових укра­їнців. Перехід на сторону шведів привів до негативних наслідків. Пе­ремога у Північній війні Московського царства і, перетворення його на Російську імперію, призвело до активного наступу на автономію України.

2