Декабристи

Аракчеєвщину ненавидів не тільки пригноблений народ, а й передова частина дворянства, головним чином молоді офіцери. Добувавши в закордонних походах у Франції, вони добре ознайомилися з ідеями буржуазної французької революції.

Таємні організації виникли в Росії і на Україні в 1821 — 1822 рр.—,Північне товариство" в Петербурзі і „Південне товариство" на Україні. На чолі „Південного товариства" став полковник П. І. Пес­тель. Це був один з найосвіченіших представників свого часу, людина величезних здібностей, великої сили волі і твердої вдачі. „Південне товариство" хотіло з допомогою військового повстання повалити царську владу, запровадити в Росії республіканський лад, скасувати кріпосне право і взагалі ліквідувати стани.

Влітку 1825 р. „Південне товариство" включило в свій склад „Товариство об’єднаних слов’ян", організоване ще в 1823 р. на Волині. Ця організація, очолювана двома братами А. і П. Бори- совими, Ю. Люблинським, І. Горбачевським та іншими, склада­лась переважно з дрібномаєтних або безмаєтних дворян-офіцерів. Товариство мало на меті об’єднати в Союз республік слов’ян­ські народи, визволити селянство й сприяти розвиткові про­мисловості. В основних рисах програми „Південного товари­ства" і „Товариства об’єднаних слов’ян" збігалися. Як і „Пів­денне товариство", „Об’єднані слов’яни" мали намір провести в життя свої вимоги з допомогою збройного повстання. „Об’єд­нані слов’яни" вважали необхідним готувати до повстання проти царизму солдатів і широкі народні маси і вели революційну пропаганду серед солдатів своїх частин.

Більш помірковане „Північне товариство" вважало цілком до­статнім тільки обмеження царської влади „народним" представ­ництвом з поміщиків і купців, хоч і стояло за звільнення селянства.

14 грудня 1825 р., в день присяги новому цареві Миколі І, „Північне товариство" виступило проти нього, піднявши вій­ськове повстання. Але повсталі не спиралися на народ і були да­лекі від нього. Тому Микола 1 порівняно легко розгромив виступ дворянських революціонерів, розстрілявши картеччю війська, що підтримували їх.

На Україні „Південне товариство" теж організувало повстання проти самодержавства. Керівники „Південного товариства" (Пестеля арештували напередодні виступу) підполковник C. My- равйов-Апостол і поручик М. Бестужев-Рюмін при підтримці офіцерів „Об’єднаних слов’ян" Кузьміна, Щепілли, Соловйова і Сухінова організували повстання Чернігівського полку, розта­шованого під Києвом—у м. Василькові і навколишніх селах. Пов­сталий полк через кілька днів був розбитий царським військом. Царська влада придушила і цей виступ. За датою виступу в столиці (14 грудня—„декабря") весь цей рух названо рухом „декабристів".

Для розправи з декабристами Микола І створив слідчу ко­місію і сам керував нею. Після довгих знущань з ув’язнених у Петропавлівській фортеці декабристів п’ятеро з них—Пестель, Рилєєв, Каховський, Муравйов-Апостол і Бестужев-Рюмін — були страчені. Решта учасників заколоту (офіцери) були заслані на різні строки на каторгу. Солдатів — учасників повстання Черні­гівського полку (Анойченка, Ніколаєва та ін.) — спочатку били палками, а потім заслали на Сибір, а деяких в армію на Кавказ, де царизм уже багато років вів затяжну війну.