ДАВНЬОРУСЬКІ ЗНАХІДКИ З ПІВДЕННО-СХІДНОГО КРИМУ (ДО ПИТАННЯ ПРО ЕКОНОМІЧНІ ТА ПОЛІТИЧНІ КОНТАКТИ)

В.В. Майко (Судак)

В середині Х ст. у південно-східному Криму відбувається різка зміна матеріальної культури. В силу цілого ряду політичних та економічних причин праболгарські пам'ятки так званого Кримського варіанту салтово-маяцької культури зникають, і на зміну їм приходять зовсім нові.

У наступний хронологічний період XI - початку XII ст. територія південно-східного Криму остаточно входить до складу Візантійської імперії. З іншого боку, на цей час припадає найбільшазовнішньополітична активність Тмутараканського князівства. Матеріальна культура знову зазнає змін. Проте, як і в попередній період, у археологічних комплексах присутні знахідки давньоруського виробництва, але їх відсоток і різноманітність значно більші³. По можливості повна публікація давньоруських матеріалів цього часу дозволяє аргументованіше розглядати ступінь залежності південно-східного Криму від Візантії та ступінь економічного, а можливо і політичного впливу на цю територію півострова Тмутараканського князівства.

Не менш цікаво проаналізувати давньоруські знахідки південно-східного Криму XII - першої половини XIII ст., коли ця частина середньовічної Таврики спочатку входить до складу Трапезундської імперії, а потім підпорядковується половцям та, на деякий час, Сельджуцькому султану.

Все вищенаведене, безумовно, робить актуальним запропоновану роботу.

Розглянемо знахідки першого хронологічного періоду. По-перше, це три шиферні прясла. Два з них (рис. 1, 1, 2) знайдені під час розкопок культової споруди, так званого зольника, на ділянці куртини XV Судацької фортеці. Останній за амфорним та нумізматичним матеріалом датується другою половиною Х - початком XI ст. Ще одне прясло (рис. 1, 3) входило до археологічного комплексу житлової будівлі початку XI ст. в портовій частині Сугдеї. Згадані прясла, згідно морфологічних параметрів, можуть бути віднесені до найбільш ранніх екземплярів⁴. Серед матеріалів Судацького зольника серед більше ніж 500 уламків скляних браслетів візантійського виробництва зафіксовано й фрагмент браслету, що має зовсім інші морфологічні й технологічні показники (рис. 1, 5). Аналогії йому зокрема відомі серед подібних виробів давньоруського Києва ⁵.

Окрему категорію знахідок становлять два керамічні яйця-писанки. Найбільш відома, розписана так званими «математичними дужками» жовтого кольору на коричневому фоні (рис. 1, 4), знайдена у заповненні могили 4 на ділянці некрополю Судак-II, і вже неодноразово ставала предметом публікацій⁶. Вона має численні аналогії серед подібних виробів Києва. Фрагмент іншої писанки, розписаної лише горизонтальними смугами, знайдений М.А. Фронджуло у портовій частині Сугдеї (рис. 1, 6)⁷. Керамічні писанки добре відомі серед давньоруського матеріалу XI-XII ст.⁸. Судячи з форм для їх відливок, знайдених у Києві⁹, подібні речі виготовлялися на території Київської Русі вже з середини XI ст.¹⁰ або навіть з його початку¹¹. Масовий імпорт виробів припадає тільки на середину XI ст. Проте, при дослідженні середньовічного поселення в районі терм римського часу на території міста Варна, на площі квадрату 1 та у заповненні землянки 9 були знайдені три писанки.

Унікальним є фрагмент ручки грушоподібної крупної рифленої амфори з масивними сплощеними ручками, що відходять безпосередньо від краю вінець, які мають яскраво виражений паз для кришки. Практично цілий примірник подібної амфори знайдений у комплексі другої половини Х ст. Херсонесу та неодноразово опублікований. Ці амфори нечисельні у Криму й існують з рубежу IX-X ст. до середини XI ст. На фрагменті, що публікується, товстою лінією чітко прокреслені літери А (Аз) та Б (Буки)¹⁵ (рис. 1, 7). І.А. Баранов датував графіті другою половиною IX ст., пов’язуючи її появу з місією Костянтина Філософа до Криму з метою християнізації хозар півострова. Проте, по-перше, ручка амфори, на якій зафіксовано графіті, не належить так званим амфорам з вінцями у вигляді «відкладного комірця», хоча й вони з’являються у південно-східному Криму не раніше середини Х ст. По-друге, виходячи з хронології амфори на якій зображено графіті, датування об’єкту, де було знайдено артефакт та палеографічного аналізу самих літер, графіті, на мій погляд, датується серединою Х ст.

Пояснення факту наявності у південно-східному Криму раннього давньоруського матеріалу напряму пов’язано з реконструкцією деяких аспектів хозаро-візантійсько-руських відносин у середині Х ст., про що вже згадувалось у літературі¹⁶. Звичайно, це не виключає й торгівельних шлях їх потрапляння у цю частину півострова.

Давньоруські знахідки у археологічних комплексах південно-східної Таврики набагато чисельніші. Деякі з них безумовно вироблені у Києві, деякі мають аналогії серед давньоруського матеріалу.

Саме до останніх належать різні за розмірами відлиті ґудзики-підвіски, де на місці кріплення петельки розташовано біконічний виступ.

Наступна категорія знахідок, що мають аналогії серед давньоруського матеріалу, кістяні напівсферичні ґудзики або бляшки, прикрашені орнаментом у вигляді концентричних кіл. Знайдені вони у похованнях 245 (рис. 2, 6, 8) та 275 (рис. 2, 5) некрополю Судак-II, та три примірники у похованні 57 некрополю Судак-I²⁰. Як свідчать археологічні дослідження, дані вироби були багатофункціональними²¹, що слугували і як елемент костюму, і як прикраси²², і як складова частина кінської збруї кочівників Поросся та Причорномор’я XI - першої половини XII ст.²³. У літературі докладно розглянуто й основні орнаментальні мотиви виробів²⁴. За межами Таврики аналогічні предмети отримали широке розповсюдження. Відомі вони у Волзькій Болгарії²⁵, на території Нижнього Поволжя²⁶, на Балканах, у Подунав’ї, Паннонії, Коринфі²⁷ та, що нас найбільш цікавить, Давній Русі. Що стосується останньої, то, як відомо,

Рис.

майстерні по їх виробництву, не відомі в інших регіонах, за виключенням Волзької Болгарії, знайдено у районі Десятинної церкви давнього Києва²⁸ та на околицях середньовічного міста²⁹. Знахідки подібних речей в інших регіонах, включаючи й південно-східний Крим, ще раз підтверджують версію про ринковий характер виробництва цих кістяних предметів³⁰. У матеріалах давньоруських пам'яток кістяні ґудзики датуються у широких хронологічних межах XI-XIII ст.

Остання, найбільш суперечлива категорія знахідок, що мають давньоруські аналогії, скляні намистини. Відзначимо, що мова йде не про окремі знахідки, а про левову частку намиста, яке є можливість реконструювати. Першу групу намистин складають набори з поховань 4, 45 (рис. 2, 2,3), склепу 1, та з фондів Національного заповідника «Софія Київська»³¹, основу яких складають дрібні очкові намистини трикутної або овальної сплощеної форми. Виготовлені вони зі скла бордового, цегельного або фіалкового кольору та прикрашені трьома рельєфними оченятами, які виготовлено зі скла жовтого кольору. У літературі вони отримали назву «трьох бугорчатих»³². Звичайно, найбільш близькими аналогіями є намиста, що походять з некрополю Саркела - Білої Вежі³³ та датуються не пізніше 1117 р.³⁴. Територія їх поширення досить значна. Відомі вони у поховальних комплексах Подунав'я³⁵, Сербії, Панонії та Словаччини, де зустрінуті з монетами 60-70-х рр. XI ст.³⁶ У вигляді окремих примірників ці намистини відомі й серед кочівницьких поховань північно- західного Причорномор'я³⁷ та у поховальних комплексах Поволжя.

У Криму, окрім Херсонеса, типологічно близькі намистини знайдені серед поховального інвентарю скельної меморії Тепе-Кермен³⁸, у поховальному комплексі на захід від Бакли³⁹ та серед інвентарю некрополю біля церкви Іоанна Предтечі у Керчі⁴⁰.

Виходячи з нашої теми, звернемо увагу на знахідки цих намистин на території Київського Подолу. Як відомо, вони знайдені у складі скупчення скляних виробів у траншеї по вул. Набережно-Хрещатицька⁴¹ та у заповненні скляної майстерні по вул. Оболонській 1⁴². Те, що вони виготовлялись у Києві, немає сумнівів.

Іншу групу намистин складають прикраси з поховань 245 (рис. 2, 9) та 9 некрополю Судак-II. Їх основу складають циліндричні намистини розчленовані у вигляді решітки або сітки. Вони й отримали назву «сітчастих»⁴³ або «ягодоподібних»⁴⁴. Як і у першому випадку, вони відомі у складі інвентарю поховань Біловезького некрополю⁴⁵ та пам'яток Північно- західної та Північно-східної Русі⁴⁶. Аналогії їм також відомі у складі скляних виробів Київського Подолу у комплексі з дрібними очковими⁴⁷. Чи можна казати про імпортний характер цих виробів для Таврики, поки сказати важко.

Наступні дві унікальні поки що для південно-східного Криму знахідки цього хронологічного періоду безпосередньо виготовлені у Києві. По-перше, це хрест-медальйон (рис. 2, 4), що можливо входив до складу намиста з вже згадуваного поховання 45. Це теж, до речі, не випадково. Він має ромбоподібну форму з невеликими трикутними розрізами, що підкреслюють промені. Останні прикрашені подовженими смугами та крапками на кінцях. Виготовлено його з сірого шиферу. Пряма аналогія хресту добре відома серед виробів, які знайдені у ремісничому комплексі на північно-західній ділянці Київського Подолу (вул. Щекавицька 25-27) у заповненні одного з приміщень⁴⁸. Оскільки разом з хрестом були знайдені шиферні форми для відливки ювелірних прикрас, місцеве виробництво не викликає сумнівів. Датувати київський виріб, виходячи з періодизації розвитку ремісничої діяльності Щекавицького комплексу та даних стратиграфії, можна у ранніх хронологічних межах рубежу X-XI ст. Типологічно близький шиферний хрест зі схожими орнаментальними мотивами було знайдено й при розкопках сільського поселення в урочищі Ревутово у Канівському Подніпровї⁴⁹.

Наступною знахідкою є теж поки унікальна для Південно-східного Криму срібна шестикутна монетна гривна так званого київського типу (рис. 2, 12). Знайдена вона під час підводних археологічних розвідок 2006 р. на дні Судацької бухти, яка оточувала портову частину середньовічної Сугдеї. Її зв'язок з діяльністю саме міського порту беззаперечний, проте знахідку, як і всі інші, досліджені на дні бухти, звичайно можна розглядати лише як підйомний матеріал. Проте свідчить вона саме про морські торгівельні контакти. Знахідки гривень київського типу на території самого Києва неодноразово були проаналізовані в літературі⁵⁰. Складено топографію скарбів, де вони зустрічаються⁵¹, проаналізовано деякі знахідки за межами столиці Давньої Русі⁵², поставлено питання про місце цих виробів у формуванні південно руської вагової та грошової системи у безмонетний період. Як встановили дослідники⁵³, вага гривень київського типу не була сталою, як вважалося раніше, а значно коливалася від 153 до 164 гр. Відомі гривні київського типу новгородської ваги і навпаки — новгородські гривні південної ваги⁵⁴. Згадані київські монетні гривні зустрічаються у скарбах з початку XI ст., а у середині цього століття відбувається їх остаточна стандартизація⁵⁵.

Рис. 2. Давньоруські знахідки з археологічних комплексів Сугдеї XI - початку XII ст. 1, 12 - підводні розвідки у Судацькій бухті; 2-4 - некрополь Судак-II, могила 45; 5, 10, 11 - некрополь Судак-II, могила 275; 6, 8, 9 - некрополь Судак-II, могила 245; 7 - некрополь Судак-II, могила 42.

Наступна знахідка сфрагістична, що є дуже цінним не тільки археологічним, але й історичним джерелом. Це свинцева печатка-молівдовул, знайдена теж під час підводних археологічних розвідок у Судацькій бухті (рис. 2, 1). На лицевому боці представлено архангела Михайла в повний ріст зі скіпетром у правій руці. На зворотному — грецький напис в сім рядків «Господь, допоможи Михайлу, архонту Матрахи, Зіхії та всієї Хозарії». Згідно сфрагістичних розробок, датується печатка другою половиною XI ст.⁵⁶ Аналогії цьому молівдовулу добре відомі⁵⁷, поки їх налічується три, причому, дві походять з досліджень на території східного Криму у Керчі⁵⁸. Проблема встановлення особи власника печатки є одною з найдискусійніших протягом останніх 60-ти років. Суть її, як відомо, зводиться до того, хто був власником печатки: візантійський чиновник чи відомий давньоруський чернігівський князь Олег Святославович, який при хрещенні отримав ім'я Михайло. Цей, на перший погляд, сфрагістичний казус, виявився складною історичною проблемою, яка вплинула на дискусію про характер самого терміну «архонт», і, природно, поставила питання про те, коли південно- східний Крим входить до складу Візантійської імперії. Історіографія цього питання детально викладена у останніх роботах В.П. Степаненко та О.В. Степанової⁵⁹. На думку дослідників, після 1083 р., коли Олег Святославович повернувся у Тмутаракань після чотирирічного полону, вплив Візантії на ці території посилився. У цьому випадку печатку Михайла архонта Матрахи, Зіхії та всієї Хозарії можна розцінювати, як печатку князя, пов’язаного з імперією певними васальними зобов’язаннями. Додатковим аргументом на користь «князівської» атрибуції молівдовула є той факт, що, згідно сфрагістичних досліджень, на час появи печатки Михайла, архонти, як державні чиновники Візантії зникають, а цей титул використовується лише для союзників федератів імперії⁶⁰. Наприклад, як Іоанн, архонт Патцинакії, одного з печенізьких племен на території північної Болгарії середини XI ст.⁶¹ З іншого боку, добре відомі печатки давньоруських князів, Переяславських, Чернігівських, Смоленських, Волинських середини XI — початку XII ст.⁶², які, звичайно, не підпорядковувались Візантії.

Остання категорія знахідок теж безперечно має давньоруське походження. Проте відносна масовість цих виробів для Криму та дуже тривалий час використання не робить їх унікальним. В Тавриці у більшості випадків вони не можуть бути і датуючим матеріалом. Мова йде про відомі бронзові енколпіони. У середньовічних комплексах Сугдеї вони зустрінуті у похованнях 133 (рис. 3, 1), 215 (рис. 3, 5) некрополю Судак-II, під час археологічних розвідок зруйнованих сучасним будівництвом поховань на площі цього некрополю (рис. 3, 10), у похованні некрополю на ділянці куртини XV Судацької фортеці (рис. 3, 7), у верхньому шарі храму Діви Марії у центральній частині середньовічної Сугдеї (рис. 3, 4,6), під час археологічних розвідок 2006 р. на території Судацької фортеці (рис. 3, 2,3), у заповненні господарчого приміщення у портовій частині Сугдеї під час досліджень 2007 р. (рис. 3, 8) та під час археологічних розвідок у селищі Сонячна Долина на схід від міста Судака (рис. 3, 9). Умовно датувати комплекс можуть лише хрести з поховань 133 та 215 некрополю Судак- II. В усіх інших випадках вони або є підйомним матеріалом, або знайдені у поховальних та господарчих комплексах більш пізнього часу.

Ця одна з найбільш яскравих категорій пізньосередньовічного поховального інвентарю майже сто років є предметом спеціальних досліджень⁶³, в тому числі й для Кримського півострову⁶⁴. Їх типологія, технологічні особливості виготовлення, включаючи й спектральний аналіз, хронологія, мистецтвознавчі та ремісничі особливості, територія розповсюдження, сакральна сутність досить добре розроблені. Проте давньоруські енколпіони південно- східного Криму, за виключенням узагальнюючих тез та згадки у загальному монографічному дослідженні⁶⁵, ніколи не розглядалися.

Першу групу складають енколпіони з могили 133 та досліджений у верхньому шарі Храму Діви Марії (рис. 3, 4). Енколпіон з могили 133 має дві частини.

На лицьовому боці розміщено рельєфне зображення Розп’яття, яке виконано досить умовно. Ліворуч, праворуч і зверху від Розп’яття в округлих медальйонах знаходяться погрудні зображення святих, які на нашому примірнику розрізнити важко. Традиційно вони

Рис. 3. Давньоруські знахідки з археологічних комплексів СугдеїXII - першої половини XIII ст.

1 - некрополь Судак-II, могила 133; 2, 3 - підйомний матеріал з територіїСудацькоїфортеці; 4 - храм Діви Марії, верхній шар; 5 - некрополь Судак-II, могила 215; 6 - Судацька фортеця; 7 - некрополь на ділянці куртини XV Судацької фортеці, могила 17; 8 - портова частина Сугдеї, заповнення будинку;

9 - підйомний матеріал у с. Сонячна Долина; 10 - некрополь Судак-II, підйомний матеріал.

виконувались у техніці черні. На зворотному боці енколпіону з могили 133 традиційне зображення великого восьми кінцевого хреста з променями від перехрестя. В медальйонах монограми Христа, які, як і сам хрест також виконані у техніці черні. Це досить відома група київських енколпіонів. Територія їх розповсюдження досить широка⁶⁶. Типологічно близький нашим примірникам екземпляр, окрім Херсонесу⁶⁷, походить з с. Підсічне біля Переяслава Хмельницького і зберігається в Музеї Історії Києва⁶⁸. Традиційно ці енколпіони датуються в рамках другої чверті XII ст.⁶⁹, але зустрічаються й у комплексах першої половини XIII ст.⁷⁰

До другої групи логічно віднести енколпіон з верхнього шару Храму Діви Марії (рис. 3, 6) та верхній та нижній промені енколпіону з розвідок на території середньовічної Сугдеї (рис. 3, 2,3). Енколпіон з Храму Діви Марії має дві створи. На відміну від енколпіонів першої групи зображення Святих на лицевому боці виконані також у рельєфній техніці. На зворотному боці зображення Богородиці-Одигітрії та Святих у медальйонах. Всі вони виконані у техніці високого рельєфу. Ці енколпіони не менш відомі на території Давньої Русі та датуються приблизно тим самим часом.

Хрест з могили 215 некрополю Судак-II має розміри 4,55 х 2,65 см. Зображення на стулці дуже сильно стерте, проте віднесення його до Розп'яття безумовне. Зображення на верхньому округлому медальйоні розрізнити практично неможливо. Такі мініатюрні хрестики- енколпіони, що були внутрішньою частиною виробу, відомі у зібранні Музею Історії Києва⁷¹. Невеликий подібний енколпіон походить з розкопок Шуменської фортеці у північно-східній Болгарії⁷². Не виключено, що виходячи з давньоруських аналогій, вони можуть датуватися рубежем XI-XII ст.⁷³

Нетиповою для середньовічного Криму є знахідка верхньої стулки невеликого енколпіону у селищі Сонячна Долина. Його відмінність полягає перш за все у тому, що промені хреста не прямі, як у більшості виробів, а звужуються до центру, утворюючи хрест, промені якого плавно розширюються. Зображення Розп'яття та святих у медальйонах виконані у рельєфній техніці.

Як і для всієї середньовічної Таврики, найбільш чисельна третя група енколпіонів. Дві стулки має лише примірник, знайдений під час огляду зруйнованих поховань на площі некрополю Судак-II, від решти (некрополь на ділянці куртини XV, розкопки у портовій частині Сугдеї 2007 р.) збереглись лише лицеві стулки. Всі вони належать до одного з найпоширеніших типів київського виробництва⁷⁴, що відносяться до так званих енколпіонів з дрібним зображення Розп'яття⁷⁵ та зворотними (дзеркальними) слов'янськими написами⁷⁶. На лицевому боці розміщено Розп'яття та погрудні зображення Св. Марії, Іоанна, Миколая та Георгія з відповідними монограмами. На зворотному - Богородиці-Асунти та погрудні зображення Св. Петра, Василя, Козьми та Доміана та напис «Богородиця помагай». Загальновідома широка територія їх розповсюдження⁷⁷, включаючи й Крим. Окрім Херсонесу⁷⁸, подібний енколпіон знайдено за останній час при розвідках християнського храму на горі Аю-Даг⁷⁹ та монастирського комплексу у бухті Панаір на південно-східному схилі цієї гори⁸⁰. Традиційно ці енколпіони датуються часом перед монгольською навалою на Русь, тобто першою половиною XIII ст.

Проаналізовані давньоруські знахідки з південно-східного Криму розподілені на три періоди. Причини їх потрапляння на півострів напряму пов'язані з історичними питаннями про характер взаємовідносин Візантійської імперії та Русі. Простіше за все було б пояснити це торгівельними або релігійними контактами. Щодо першого та третього хронологічного періоду, можливо, це частково і так. А щодо періоду XI - початку XII ст., на мій погляд, питання дещо складніше. Нагадаю, що саме на цей час припадає більшість знайденого матеріалу. Його характер, печатки Тмутараканського князя Олега Святославовича⁸¹, срібна монетна гривна київського типу, що використовувалась лише для крупних державних торгівельних заходів⁸², свідчить про значний вплив Тмутараканського князівства на південно-східну частину півострову. Проте, це тема окремого до слідження.

¹ Майко В.В. Керамічний комплекс населення південно-східного Криму другої половини Х ст. // Українське гончарство. - Опішне, 1999. - Т.4. - С. 40-63.

² Майко В.В. Сугдея во второй половине Х - начале XI вв. // Сугдейский сборник. - К., 2004. -

С. 201-244.

³ Майко В.В. Средневековые некрополи Судакской долины. - К., 2007. - 275 с.

⁴ СагайдакМ.А. Давньокиївський Поділ. - К., 1991. - С. 92.

⁵ Там само. - С. 156, рис. XXXIV; Ивакин Г.Ю., Степаненко Л.Я. Раскопки в северо-западной части Подола в 1980-1982 гг. // Археологические исследования Киева 1978-1983 гг. - К., 1985. - С. 95, рис. 17.

⁶ Майко В.В. Сугдея во второй половине Х - начале XI вв. - С. 220, рис. 8, 12; Арустам’ян Ж.Г Фонди Заповідника // Національний заповідник «Софія Київська». - К., 2004. - С. 392; Майко В.В. Средневековые некрополи Судакской долины. - С. 75, рис. 47, 1.

⁷ ФронджулоМ.А. Раскопки в Судаке // Феодальная Таврика. - К., 1974. - С. 146, рис. 9, 2.

⁸ СагайдакМ.А. Давньокиївський Поділ. - С. 107.

⁹ БоровськийЯ.Є. Світогляд давніх киян. - К., 1992. - С. 109-111.

¹⁰ Шовкопляс Г.М. Керамічні писанки з колекції Київського Державного історичного музею // Археологія. -1981. - № 35. - С. 92-98.

¹¹ БоровськийЯ.Є. Світогляд давніх киян. - С. 110.

¹² Българите и техните съседи през V-X век. Каталог на изложба. - Варна. - 2004. - № 67 - С. 85; Йотов В. Археологически приноси към историята на Варна през средновековието (2). Древноруски внос във Варна през XI-XII в. // Българските земи през средновековието (VII-XVIII в.)..

- Варна, 2005. - AMV. - III - 2. - С. 145.

¹³ Моця А.П. Некоторые сведения о распространении христианства на юге Руси по данным погребального обряда // Обряды и верования древнего населения Украины. - К., 1990. - С. 129.

¹⁴ Коновалова И.Г., Перхавко В.Б. Древняя Русь и Нижнее Подунавье. - М., 2000. - С. 180, табл. 2.

¹⁵ Баранов И. А. Болгаро-хазарский горизонт средневековой Сугдеи // Проблеми на прабългарската история и култура. - София, 1991. - С. 156-157.

¹⁶Майко В.В. Сугдея во второй половине Х - начале XI вв. - С. 220.

¹⁷ БоровськийЯ.Є., КалюкО.П. Дослідження Київського дитинця // Стародавній Київ. Археологічні дослідження 1984-1989. - К., 1993. - С. 5, рис. 2: 7.

¹⁸ Килиевич С.Р., Орлов Р.С. Новое о ювелирном ремесле Киева Х в. // Археологические исследования Киева 1978-1983 гг. - К., 1985. - С. 66-70.

¹⁹ Там само. - С. 66.

²⁰Майко В.В. Средневековые некрополи Судакской долины. - С. 16, рис. 5а, 3-5.

²¹ СергееваМ. С. Деякі особливості орнаментики давньоруських виробів з кістки в Лісостеповому Придніпров’ї // Любецький з'їзд князів 1097 року в історичній долі Київської Русі. - Чернігів, 1997.

- С. 145.

²² ЗакироваИ.А. Косторезное дело Болгара // Город Болгар. - М., 1988. - С. 232.

²³ Плетнева С.А. Древности Черных Клобуков // САИ. - М., 1973. - Вып. Е1 - 19. - С. 65, табл. 17, 4,9; с. 59, табл. 11: 13.

²⁴ СергєєваМ. С. Деякі особливості орнаментики давньоруських виробів з кістки в Лісостеповому Придніпров’ї. - С. 146.

²⁵ Закирова И.А. Косторезное дело Болгара. - С. 231, рис. 102: 10, 11, 24.

²⁶ Васильев Д.В. Новые исследования на городище Мошаик // Археология Нижнего Поволжья на рубеже тысячелетий. - Астрахань, 2001. - С. 54, рис. 4: 8,9; Круглов Е.В. О некоторых особенностях погребального обряда Огузов // Археология Нижнего Поволжья на рубеже тысячелетий. - Астрахань, 2001. - С. 59-60; Руденко К.А. К вопросу об огузских древностях в Поволжье // Археология Нижнего Поволжья на рубеже тысячелетий. - Астрахань, 2001. - С. 57-58.

²⁷ Дончева-Петкова Л. Одърци. Некрополи от XI век. - София, 2005. - Т. 2. - С. 87.

²⁸ Сергеева М.С. Кістяні та дерев’яні вироби з колекції «Десятинна церква» у збірці НМІУ // Церква Богородиці Десятинна в Києві. - К., 1996. - С. 101.

²⁹ Шовкопляс А.М. Некоторые данные о косторезном ремесле в древнем Киеве // КСИА АН СССР.

- 1954. - Вып. 3. - С. 28.

³⁰ Сергеева М.С. Кістяні та дерев’яні вироби з колекції «Десятинна церква» у збірці НМІУ. - С. 101.

³¹ Майко В.В. Средневековые некрополи Судакской долины. - С. 19, рис. 8.

³² Артамонова О.А. Могильник Саркела-Белой Вежи // Труды Волго-Донской археологической экспедиции. - Т III. - МИА - 1963. - № 109. - С. 115.

³³ Там само. - С. 115, рис. 80: 1,2.

³⁴ Артамонов М.И. Саркел-Белая Вежа // Труды Волго-Донской археологической экспедиции.

- Т. I. - МИА - № 62. - 1958. - С. 60.

³⁵ Дончева-Петкова Л. Одърци. Некрополи от XI век. - С. 348, табло XCVII: 3; Радева М. Средновековни накити от Сливенско // Известия на музеите от югоизточна България. - Бургас, 2003. ХХ. - С. 33.

³⁶ Дончева-Петкова Л. Одърци. Некрополи от XI век. - С. 84.

³⁷ Добролюбский А.О. Кочевники северо-западного Причерноморья в эпоху средневековья. - К., 1986. - С. 116, табл. Х: 2.

³⁸ Петровский В.А. Православные памятники Тепе-Кермена // Православные древности Таврики.

- К., 2002. - С. 90, рис. 7, 5.

³⁹ ПетровскийВ. А. НовыеданныеохристианскихпамятникахБаклыпоматериаламархеологических раскопок 1993 года // Византия и народы Причерноморья и Средиземноморья в раннее средневековье (IV-IX вв.). - Симферополь, 1994; Петровский В.А., Труфанов А.А. Средневековый христианский комплекс к западу от Баклы (по материалам раскопок 1993-1994 гг.) // Проблемы археологии древнего и средневекового Крыма. - Симферополь, 1995. - С. 136-142; Рудаков В.Е. Христианские памятники Баклы. Храмовый комплекс X-XIII вв. // Античная и средневековая идеология. - Свердловск, 1984.

⁴⁰ Макарова ТИ. Комплекс украшений из разрушенного женского погребения около церкви Иоанна Предтечи в Керчи // МАИЭТ. - Симферополь, 2005. - Вып. XI. - С. 347.

⁴¹ СагайдакМ.А. Давньокиївський Поділ. - С. 137, табл. XV.

⁴² Сергеева М.С. Стекольная мастерская на северо-западной окраине Киевского Подола // Проблеми вивчення та охорони пам'яток археології Київщини. Тез. доп. - К., 1991. - С. 77.

⁴³ АртамоновМ.И. Саркел - Белая Вежа. - С. 60; Артамонова О.А. Могильник Саркела - Белой Вежи. - С. 129.

⁴⁴ ФехнерМ.В. К вопросу об экономических связях древнерусской деревни // Труды ГИМ. - 1959.

- Вып. 33. - Прил. V, рис. 6, 11.

⁴⁵ Артамонова О.А. Могильник Саркела-Белой Вежи. - С. 129, рис. 89, 2.

⁴⁶ Гуревич Ф.Д. Древний Новогрудок. - Л., 1981. - С. 64, рис. 49, 6.

⁴⁷ СагайдакМ.А. Давньокиївський Поділ. - С. 137, табл. XV.

⁴⁸ Ивакин ГЮ., Степаненко Л.Я. Раскопки в северо-западной части Подола в 1980-1982 гг. - С. 94, рис. 14: 1; СагайдакМ.А. Давньокиївський Поділ. - С. 39, рис. 18, 2.

⁴⁹ Петрашенко В.О. Давньоруське село за матеріалами поселення в Канівському Подніпров'ї // Археологія. - 1999. - № 2. - С. 70, рис. 7: 3.

⁵⁰ Історіографія питання викладена у статті: Толочко П.П. Топографія скарбів монетних гривен у Києві // Археологія. - 1966. - Т 20. - С. 123-134.

⁵¹ Там само. - С. 123-134; ТолочкоП.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности.

- К., 1980. - С. 31; Килиевич С.Р. Детинец Киева IX - первой половины XIII вв. - К., 1982. - С. 170­173; Зразюк З. Нумізматичні знахідки на території Десятинної церкви // Церква Богородиці Десятинна в Києві. - К., 1996. - С. 90-92.

⁵² Бала І.Л. Київські гривні з нумізматичної колекції Одеського Державного археологічного музею // МАПП. - 1960. - Вип. 3. - С. 253-259.

⁵³ Зразюк З. Нумізматичні знахідки на території Десятинної церкви. - С. 92.

⁵⁴ Корзухина ГФ. Русские клады IX-XIII вв. - М. Л., 1954. - № 106, 138, 145, 170.

⁵⁵ Анохин В.А. Деньги Киевской Руси // Археология Украинской ССР. - Т. 3. - К., 1986. - С. 485-491.

⁵⁶ Stepanova E. New finds from Sudak // Studies in Byzantine sigillography. - № 7. - Washington, 2003.

- P. 127.

⁵⁷ Banescu N. La domination byzantine a Matracha (Tmutarakan), en Zichie, en Khazarie et en Russie a l'epoque des Comnenes // Bulletin de la Section Historique de TAcademie Roumaine. - Vol. 2. - Bucarest, 1941.

⁵⁸ Древнерусские вислые печати, зарегистрированные в 1997 году // Новгород и новгородские земли. - Новгород, 1997.

⁵⁹ Степаненко В.П. К статусу Тмутаракани в 80-90 годы XI века // МАИЭТ. - Вып. V. - Симферополь, 1996. - С. 254-263; Степанова Е.В. Печати из Судака (к вопросу об интерпритации) // Сугдейский сборник. - Киев-Судак, 2005. - Вып. II. - С. 542-545.

⁶⁰ Степанова Е.В. Печати из Судака (к вопросу об интерпритации). - С. 543.

⁶¹ Jordanov I. Sceau d'archonte de Patzinakia du XIe siecle // Etudes balkaniques. - No. 2. - 1992. - Р. 80-81; Степанова Е.В. Печати из Судака (к вопросу об интерпритации). - С. 543.

⁶² Янин В.Л. Актовые печати Древней Руси X -XV веков. - М., 1970. - Т Ι. - С. 16-26.

⁶³ Серед останніх робот: Зоценко В.Н. Об одном типе древнерусских энколпионов // Древности Среднего Поднепровья. - К., 1981. - С. 113-125; Пекарська Л.В., Пуцко В.Г. Давньоруські енколпіони в збірці Музею історії м. Києва // Археологія. - 1989. - № 3. - С. 84-94; Корзухина ГФ., Пескова А.А. Древнерусские энколпионы. Нагрудные кресты-реликварии XI-XIII вв. - СПб., 2003.

⁶⁴ Яшаева Т.Ю. Древнерусские энколпионы из раскопок византийского Херсона // Nomos. - Krakow, 1999/2000. - № 28/29. - С. 87; Яшаева Т.Ю. Сокральная сущность энколпионов: реликварий- крест-икона // Символ в религии и философии. - Севастополь, 2005. - С. 121-130.

⁶⁵ Майко В.В., Джанов А.В., Фарбей А.М. Энколпионы средневековой Сугдеи // Религиозное мировоззрение в древнем и современном обществах: праздники и будни. Тезисы докл. - Севастополь, 2006. - С. 36-37; Майко В.В. Средневековые некрополи Судакской долины. - С. 135-137.

⁶⁶ Пекарська Л.В., Пуцко В.Г. Давньоруські енколпіони в збірці Музею історії м. Києва. - С. 88.

⁶⁷ Crimean Chersonesos: city, chora, museum, and environs. - Austin, Texas, 2003. - Р. 167, fig. 11. 14.

⁶⁸ Пекарська Л.В., Пуцко В.Г. Давньоруські енколпіони в збірці Музею історії м. Києва. - С. 87, рис. 2, 5

⁶⁹ Корзухина ГФ. О памятниках «корсунского дела» на Руси // ВВ. - 1958. - Т 14. - С. 133.

⁷⁰ Пекарська Л.В., Пуцко В.Г. Давньоруські енколпіони в збірці Музею історії м. Києва. - С. 88.

⁷¹ Там само. - С. 90.

⁷² Антонова В. Шумен и Шуменската крепост. - Шумен, 1995. - С. 111, 3.

⁷³ Пекарська Л.В., Пуцко В.Г. Давньоруські енколпіони в збірці Музею історії м. Києва. - С. 91.

⁷⁴Архіпова Є.І. Пам'ятки декоративно-ужиткового мистецтва стародавнього Києва (за матеріалами розкопок 2001-2002 рр.) // Археологія. - 2006. - № 1. - С. 70.

⁷⁵ Яшаева Т.Ю. Древнерусские энколпионы из раскопок византийского Херсона.

⁷⁶ Пекарська Л.В., Пуцко В.Г. Давньоруські енколпіони в збірці Музею історії м. Києва. - С. 91.

⁷⁷ Архіпова Є.І. Пам'ятки декоративно-ужиткового мистецтва стародавнього Києва. - С. 70-71.

⁷⁸ Яшаева Т.Ю. Сокральная сущность энколпионов: реликварий-крест-икона. - С. 121-130.

⁷⁹ Лысенко А.В., Тесленко И.Б. Античные и средневековые памятники горы Аю-Даг // Алушта и алуштинский регион с древнейших времен до наших дней. - К., 2002. - С. 85, рис. 8.

⁸⁰ Адаксина С.Б. Две новые находки энколпионов с горы Аю-Даг // Сугдея, Сурож, Солдайя в истории и культуре Руси-Украины. - Киев-Судак, 2002. - С.14-15.

⁸¹ Під час підводних досліджень 2004-2005 рр. у Судацькій бухті було знайдено ще одну печатку Олега-Михайла та печатку Тмутараканського князя Давида: Булгакова В.И. Печати стратигов Херсона из находок в Сугдее // Сугдейский сборник. - Киев-Судак, 2004. - С. 384-388. Не дивлячись на те, що це найважливіший додатковий аргумент, до публікації цих знахідок їх використання як додаткового джерела, на мій погляд, передчасне.

⁸² Янин В.Л. Русские денежные системы IX-XV вв. // Древняя Русь. Город, замок, село. - М., 1985.- С. 365.