БОРОТЬБА ЗА ВЛАДУ В УКРАЇНІ В КІНЦІ 1917 - НА ПОЧАТКУ 1918 РР.
Перемога більшовицької революції в пролетарських центрах Росії активізувала пробільшовицькі та більшовицькі сили і в Україні. Враховуючи авторитет Центральної Ради серед трудящих, більшовики вирішили повести роботу у напрямі перетворення її у виконавчий орган Рад, очистивши, зрозуміло, попередньо від явних і прихованих контрреволюціонерів.
З метою поглинення Центральної Ради Всеукраїнським з’їздом Рад була розгорнута робота по його підготовці. На з’їзд запрошувалися представники усіх Рад робітничих,солдатських і селянських депутатів губернського, міського і повітового рівня. Переваги надавались представникам Рад промислових районів і великих міст. Представництво селян обмежувалося.Одночасно більшовики зміцнювали військові позиції. У Києві вони утворили військово-революційний комітет, який став готувати нове повстання. Між більшовицькими та українськими військовими підрозділами наростали конфлікти. Раднарком Росії сприйняв як виклик домовленість між Центральною Радою України та Донським військовим урядом генерала О. М. Каледіна про взаємний пропуск військових частин. З усім цим постала реальна загроза для більшовицької Росії втратити бакинську нафту, вугілля, марганець та хліб України. 4 грудня Раднарком Росії в особі Леніна і Троцького виступив з ультиматумом до Центральної Ради. Визнаючи формально Українську Народну Республіку та національні права українського народу, Раднарком вимагав негайного скликання крайового з’їзду українських Рад і визнання радянської влади в Україні. Ультиматум закінчувався прямою погрозою: в разі неприйняття вимог протягом двох діб Раднарком вважатиме Центральну Раду “в стані відкритої війни проти радянської влади в Росії і на Україні".
У відповідь на ультиматум в Україні було вирішено припинити транспортування хліба на північ і негайно організувати, власну грошову систему. Це був крок до реальної незалежності, а значить - загроза для Росії залишитися без українського вугілля, хліба, цукру, м’яса.
Все не могла дати Росії радянська влада України. З метою її поширення на Україну Раднарком Росії розпочав повномасштабну війну з Центральною Радою. Водночас активізувалась діяльність більшовицьких організацій всередині України. 10 грудня у Харкові була проголошена радянська влада. Сюди і переїхала частина депутатів Всеукраїнського з’їзду Рад після невдалого для більшовиків тижня роботи з’їзду у Києві. Вони об'єдналися з делегатами обласного з’їзду Рад Донбасу і Криворіжжя й конституювалися в І Всеукраїнський з’їзд Рад. З’їзд працював 11-12 грудня, висловився за встановлення радянської влади в Україні і проголосив її Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Було створено структури, паралельні існуючим, які б не відрізнялись від них за формою, але мали інший зміст: радянська “Українська Народна Республіка", уряд - Народний секретаріат. Для контролю за місцевим радянським урядом Ленін призначив надзвичайного комісара України - Г. К. Орджонікідзе.На початку 1918 р. в Україні було дві влади, два уряди. З наступом більшовицьких військ українське керівництво позбулося ілюзій щодо можливостей перетворення Росії в демократичну федеративну республіку. 9 (22) січня 1918 р. Мала Рада прийняла IV Універсал. Україна була оголошена повністю незалежною державою. Одночасно були узаконені права національних меншин України.
У середині січня розгорнувся наступ радянських військ на Київ. Військами Червоної гвардії командував В. Ангонов-Овсієнко. Складалися вони з московських і петроградських загонів, солдатів Західного фронту, балтійських матросів, а також харківських, катеринославських і донбасівських червоногвардійців. На Київ просувалися загони під командуванням полковника царської армії М. Муравйова. В самому Києві більшовики підняли на збройний виступ робітників військового заводу - “Арсеналу”.
Захищати Київ могли лише мізерні українські сили - Український гайдамацький кіш Слобідської України, Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців та загін київських гімназистів.
Спроба зупинити Червону гвардію на підступах до Києва під Бахмачем і Крутими зазнала невдачі. Під Крутими в оточення потрапили 300 київських студентів та гімназистів, і всі загинули.26 січня радянські війська зайняли Київ. За три тижні, які загони Муравйова перебували в Києві, вони встигли провести масові розстріли “контрреволюціонерів”. За деяким и даними, число жертв перевищувало 5000 осіб.
З 20 листопада в штабі німецьких військ у Брест-Литовську йшли мирні переговори. 2 грудня було підписано угоду про перемир’я. 9 грудня розпочалися переговори про мир. Проголосивши незалежність, Українська Народна Республіка стала суб’єктом міжнародного права і на запрошення Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії і Туреччини приєдналася до переговорного процесу.
Делегація УНР була визнана єдиним репрезентантом України на ііереі оворах. Однак Радянська Росія відтягувала час підписання мирного договору, бо це означало б втрату України. Встановивши контроль над Україною, російська делегація включила до свого складу представників українського радянського уряду і заявила про неправомочність делегації Центральної Ради. Союзники ж заявили, що є всі підстави для визнання УНР суверенною державою.
27 січня (9 лютого) 1918 р. угоду між УНР і чотирма державами німецького блоку Брестський мир було підписано. За цим договором кордони між УНР та Австро-Угорщиною встановлювались на довоєнних австро-російських кордонах. Кордон із Польщею мав бути визначений спеціальною комісією. Україна зобов’язувалась поставити Німеччині велику кількість зерна, круп, м’яса. У відповідь їй обіцяли збройну допомогу у боротьбі з більшовиками. 18 лютого 1918 р. німецькі й австрійські війська чисельністю 450 тис. осіб рушили в Україну. За короткий період вся її територія була окупована. Захоплена також значна частина Чорноморського флоту. 1 березня німецькі війська зайняли Київ. 7 березня в місто, окуповане німцями, повернулася Центральна Рада.
(?) ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Які справжні причини ультиматуму Раднаркому Центральній Раді?
2. Чому Центральна Рада зазнала поразки у війні з Радянською Росією у січні 1918 р. ?
3. Якими були наслідки Брестського миру для УНР?