Бій під Берестечком. Білоцерківський мир.
Зборівський договір викликав на Україні велике невдово- ленє, бо на поклик Хмельницького повстав весь нарід котрому обіцяно козацькі права і волю, а тепер крім одної частини, що ввійшла до реєстру, всі мали знов стати кріпаками.
Хмельницький бажав тим направити свою похибку, що для кождо- го козака-реєстровця казав приписувати трох або чотирох, бо ніби то одній сїмї трудно ставити козака до війська. Тим способом реєстер із сорок тисяч збільшив ся до яких 200 тисяч. Алеж і сим не можна було вдоволити всего народу. Хмельницький і козаччина починають в широких верствах тратити значінє проводирів народу, а хоч і опісля значні маси народні брали участь в боротьбі за волю, то се робили більше з завзя- тя проти Польщі або нераз і з примусу. В широких верствах закипіла ворохобня а одною з головних причин невдоволеня Хмельницьким було те, що Татари після зборівського бою забрали богато людий в полон. Дійшло до того, що Хмельницький для удержаня спокою покарав кількох завзятих полковників смертию. Тим не здержав він невдоволеня і боротьба мусї- ла починати ся наново.Весною 1651 р. зійшли ся козаки під Берестечком (на Волині), недалеко Бродів, із стотисячним польським військом під проводом самого короля. Козакам прийшло сто тисяч Татар на поміч, але сей бій випав нещасливо для Хмельницького, бо хан покинув з Татарами боєвище і захопив самого Хмельницького в полон, так, що козаки лишили ся без гетьмана. Козаки вибрали Богуна наказним (заступником гетьмана), але бій скінчив ся їх повним пораженєм, так що їх там згинуло ЗО до 40 тисяч. Здавало ся, що козацька справа зовсім програна, але стало ся инакше, бо тут розходило ся о справу всего українського народу. Отже рішучість народних верств піддержала сю справу і вела її дальше.
Тимчасом Хмельницький вибрав ся з татарського полону, вернув на Україну і почав збирати нове військо, так що міг розпочати дальшу війну з Польщею.
Але польсько-литовська шляхта розпочала вести нові переговори з Хмельницьким і так дійшло до Білоцерківського мира. Сей мир випав ще гірше для козаків як Зборівський договор, бо реєстер обмежив тепер на 20 тисяч козаків і лишено їм лише київське воєводство а подільське і брацлавське мали заняти польські війська, всі мали вернути в кріпацтво.Втомлений сею боротьбою, роздратований невдоволенєм народу оглядав ся Хмельницький за союзниками. Він навязав переговори з Семигородським князем Ракочиєм, мав також думку зробити союз з Волощиною і для того постановив конче одружити свого сина Тимоша з дочкою волоського господаря (князя) Лупула. Хоч Лупул вагав ся, був одначе приневолений віддати дочку, коли Хмельницький вислав з Тимошем 20 тисяч сватів (козаків), як він висловив ся. В сім походї розбив він польське військо під Батогом (недалеко від Брацлава), пере- справляв також із Швецією, але ніхто не йшов йому з підмогою в боротьбі з Польшею.
Не вспівши з тими малими державами довести до корисного союза в боротьбі з Польщею, звертає ся Хмельницький до союза з Московщиною. Довго вели ся сї переговори між Хмельницьким, а царем Алексієм Михайловичем, аж з початком 1654-го року зробив Хмельницький умову на переяславській раді з московськими боярами, заступниками царя. Реєстрових козаків збільшено на 60 тисяч, а козаки мали ходити за платою на царську службу. Признано стан козацький і міщанський вільними, тимто всі селяни вписали ся до переписи міщанами, щоби не попасти в кріпацтво. Але політичні права були вельми неясно уложені у Переяславській умові (не було сказано виразно, чи гетьман може переговорювати з чужими державами і чи московське військо має право входити на Україну). Московський уряд привик був до такого крутійства і мабуть навмисне так неясно і невиразно зложив сю переяславську умову, щоби оіпсля користувати ся сею неясностю і відбирати помалу права українському народови. Хмельницький злучив ся отже з Московщиною, але сам бачив, що не обезпечив добре самоуправи України і пережив лише три роки Переяславську умову (умер в Суботові 1657 р.). Він не вмів покористувати ся тою силою, яку йому дав нарід, не мав потрібного полїтич- ного розуміня, а до того і нарід не мав потрібної освіти, щоби осягнути мету своїх бажань; народ умів нищити ненависний йому лад, але не знав як здобувати се, що йому було потрібне, як зробити Україну независимою державою, а навіть не смів своїх бажань і домагань ясно висловити, хоч се відчував.
9.