«Воєнний комунізм» о Радянській Росії (1917/1918-1921 рр.): причини запровадження, суть та наслідки.
Протягом 1918-1919 років більшовики намагалися втілити на практиці положення комуністичної програми — запровадити в Росії комунізм:
• безкласове суспільство, де була б відсутня експлуатація людини людиною;
• усуспільнена приватна власність;
• існувала безринкова економіка.
Перш за все для цього, з їх точки зору, потрібно було націоналізувати промисловість і сільське господарство. Пізніше В. Ленін з тактичних міркувань назвав ці комуністичні експерименти «воєнним комунізмом», що начебто не мало відношення до справжніх комуністичних ідеалів.
Першими, у травні 1918 р., ВЦВК прийняв декрети, що встановлювали продовольчу диктатуру на селі:
• введення державної монополії на продаж і заготівлю хліба;
• заборона приватної торгівлі хлібом;
• надання дозволу народному комісаріату продовольства примусово вилучати хліб у селян. У січні 1919 р. введено продрозкладку вилучення у селян запасу хліба і сільськогосподарської продукції з метою забезпечення армії і жителів міст.
19 лютого 1918 р, декретом «Про соціалізацію землі», підписаним головою ВЦВК Я. Свердловим і головою PHK В. Леніним, фактично скасовано «Декрет про землю». Новий декрет вимагав від державних органів влади примусово створювати великі державні господарства (держгоспи) і селянські комуни замість одноосібних або кооперативних господарств. Кількість держгоспів у Росії зросла з 3100 у 1918 р. до 4400 у 1920 році.
У червні 1918 р. прийнято декрет про націоналізацію всієї промисловості. На 1920 р. державі належала майже вся промисловість — 37,2 тис. підприємств. Введено безгрошові розрахунки, заборонено торгівлю, товари стали розподілятися за картками; запроваджена загальна трудова повинність.
Наслідком стало повне розбалансування економіки, катастрофічне падіння виробництва, зростання цін, інфляція, поява «чорного ринку».
До 1922 р. за допомогою жорстокого терору і створення концентраційних таборів, за декретом від 3 вересня 1918 р., з політичної арени усунуті всі опозиційні партії — кадети (1918), ліві есери (1918-1921), праві есери (у 1918-1922), меншовики та анархісти (1919-1921).
3.