Сутність авторитаризму та тоталітаризму.

Тоталітаризм. Передумови виникнення тоталітарних систем. Людство XX ст. стало співучасником і свідком виникнення нової форми політичного режиму — тоталітарної диктатури. Вся перша половина XX ст.

Тоталітаризм (від латинського «totalitas» - «повнота», «цільність»^[32]) - політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення. Це поняття, що охоплює низку політичних режимів XX ст., в яких влада базується на однопартійній системі і всезагальному втручанні держави в економіку, культуру, суспільне й політичне життя.

Які ж були причини того, що людство опинилося на межі тоталітарної безодні, а деякі суспільні сили і до сьогодні співають хвалу цій антилюдській системі? Сучасні дослідники виділяють їх декілька:

• економічна: наприкінці XIX — на початку XX ст. в результаті об'єктивного економічного розвитку державно-монополістичного капіталізму держава отримала у свої руки величезну власність (заводи, фабрики, залізниці тощо), вона стала не тільки втручатися в економічне життя суспільства, а й підпорядковувати собі індивідуальне життя людини. За роки Першої світової війни владними структурами у кожній державі кожного із воюючих блоків, що прагнули здобути перемогу, було накопичено певний досвід керування суспільством, соціально-політичними та соціально-економічними процесами.

• структурна: технологічний розвиток людства значно випереджає його соціальний і духовний розвиток - людина ні духовно, ні фізично не встигає за тими технічними перетвореннями, які відбуваються у суспільстві. Аби їх «перетравити», потрібен час;

• психологічна: іспанський філософ X. Ортега-і-Гассет пов'язує появу тоталітаризму з виходом на політичну арену в XX ст. «масової людини», яка у кризових ситуаціях легко підпадає під вплив антилюдських ідей;

• політико-технологічна: насамперед, повинні були з’явитися засоби масової інформації (спершу це були дешеві газети, котрі орієнтувалися на масового читача, згодом радіо й телебачення), сформуватися їхній масовий споживач (принаймні мінімально освічені прошарки населення). Внаслідок цього умоглядні проекти тоталітарної перебудови суспільства, які перед тим розроблялися поодинокими теоретиками, дістали змогу трансформуватися в ідеологію, яка за сприятливих обставин могла спонукати до дій великі маси населення;

• політична: суттєвою обставиною був і вихід на арену суспільно-політичного життя наприкінці XIX - на початку XX ст. масових політичних партій. Відбулося це, коли було скасовано цензи - майновий та осілості, розширено вікові рамки участі громадян у голосуванні, до виборчих кампаній допущено жінок. Відтак поступово сформувалися демократичні норми, згідно з якими політична партія, котра перемагає на виборах, могла виступити у ролі вершителя долі суспільства.

Очевидно, це були лише об'єктивні передумови для встановлення тоталітарного режиму у тій або іншій країні, які існували потенційно - тобто як можливість, котра могла реалізуватися, а могла так і залишитися лише можливістю.

Ознаки та види тоталітарних режимів. Найбільш вдалу спробу систематизувати характерні риси тоталітарного режиму зробили К. Фрідріх та 3. Бжезинський у праці «Тоталітарна диктатура і автократія» (1956). Вони виокремили шість основних ознак, наявність яких, на їхню думку, дозволяє визначити режим як тоталітарний. До числа цих ознак належать такі:

• політична система спирається на ретельно розроблену ідеологію, яка пронизує усі сфери життя суспільства і дотримання якої є загальнообов'язковим;

• існує єдина масова партія, членство у якій відкрито лише для незначної частини суспільства (партія Має олігархічну структуру або переплітається із державною бюрократією, або контролює ії);

• управління здійснюється за допомогою системи терору, який скеровує і здійснює партія і таємна поліція;

• засоби масової інформації перебувають під жорстким контролем влади;

• засоби збройної боротьби монополізовано партією та урядом;

• правляча партія та уряд контролюють економічне життя.

Отже, характерні риси тоталітаризму:

• послідовний антилібералізм і антидемократизм',

• нічим не обмежене насильство, яке, до того ж, видається за одну з найбільших чеснот людства;

•заборона будь-якої опозиції проти правлячої партії;

• одержавлення всієї власності або повний контроль над нею з боку держави;

• прагнення держави і правлячої партії до встановлення необмеженого контролю над особистістю, її духовним життям і творчістю;

• культ особи вождя і маси, що слухняно і радісно підпорядковується йому;

• матеріальна і духовна ізоляція суспільства.

Основна мета будь-якої тоталітарної держави - впровадження у життя ідеї, явно утопічної, як, наприклад:

• побудова вічного всесвітнього нацистського Третього Райху;

• «світова пролетарська революція» і торжество комунізму в усьому світі, що намагалися здійснити російські більшовики;

• відродження Римської імперії - ідея Б.

Тоталітарна диктатура в XX ст. мала декілька видів:

• фашистська диктатур Б. Afycamiui в Італії (1922-1943 рр.);

• комуністична диктатура Й. Сталіна в CPCP (1929-1953 рр.);

• нацистська диктатура А. Гітлера в Німеччині (1933-1945 рр.).

Серед диктатур, що існували в Європі у XX ст. можна виділити авторитарні диктатури — антидемократичний режим, за якого поряд з диктатором існують виборні й представницькі органи влади, що мають певний вплив у суспільстві. До авторитарних диктатур, що існували в Європі у першій половині XX ст., можна віднести:

• диктатури Ф. Франко в Іспанії, А. Салазара в Португалії;

• військово-монархічні та диктаторські режими в Східній Європі - короля Олександра в Югославії, короля Бориса ПІ в Болгарії; режим «санації» в Польщі часів Ю. Пілсудського, диктатури М. Горті в Угорщині, Tico в Словавччині, И. Антонеску в Румунії, міжвоєнні режими в країнах Балтії (Естонія, Латвія, Литва).

Тут не було масових розстрілів, існувала багатопартійна система. Проте будь-яка диктатура — тоталітарна чи авторитарна — спирається на репресії і терор проти власного населення.

2.