Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х рр. XX століття:

а) міжнародні конференції 20-х років; пакт Бріана-Келлога (1928 р.)

Недосконалість Версальської системи договорів. Версальська система договорів хоча і забезпечила мирний розвиток Європи протягом майже 20 років, проте була недосконалою:

Робота Ліги Націй розпочалася 1920 р..

Мандати були трьох категорій — А В. С. Метою країни, ню отримала мандат категорії “Ам було підготувати підмандатну територію до незалежності. «Би - надати території антиномію. «С» територія, no-суті, залишалася колонию

• між колишніми країнами-союзницями в ході війни була відсутня єдність з питань повоєнного врегулювання;

• велика частина кордонів у Європі були проведені не враховуючи історичні кордони та права народів — німці проживали у Франції, Польщі, Чехо-Словаччині, Данії; українці — в Польщі, Румунії, Чехо-Словаччині тощо;

• деякі народи так і не отримали власної державності — українці, словаки, народи Балканського півострова (хорвати, боснійці, словенці та ін.);

• Італія вважала себе обділеною територіями;

• Росія була усунена від вирішення міжнародних питань;

• залишалося відкритим питання колоній;

• Німеччина повинна була виплатити просто астрономічну суму репарацій.

Уряд Німеччини фактично відмовився виплачувати ці гроші, мотивуючи свої дії важкою фінансовою ситуацією в країні. Крім того, у січні 1923 р. Німеччина перестала постачати вугілля у Францію, порушуючи попередні домовленості.

У відповідь на це 11 січня 1923 р. франко-бсльгійські війська окупували Рурську область та Рейнську область - «промислове серце» Німеччини. Уряд країни закликав населення не співпрацювати з окупантами, не працювати на виробництві, а Німеччина продовжувала виплату заробітної плати у цьому регіоні.

У серпні 1923 р. Німеччину охопив загальний страйк. У результаті посилився вплив радикальних партій: лівих — комуністичних і правих — фашистських. Лідер до цього невідомої націонал-соціалістичної партії А. Гітлер навіть закликав до походу на Берлін та зміни уряду.

Для пошуку компромісу у цій ситуації за ініціативи США було вирішено створити комісію експертів. Франція та Бельгія, не бажаючи загострювати конфлікт, вивели свої війська та погодилися на перегляд репараційних зобов’язань Німеччини.

Вашингтонська конференція 1921-1922 рр. Для розгляду далекосхідних питань у листопаді 1921 — лютому 1922 рр. була скликана Вашингтонська конференція 9-ти держав — США, Великобританії, Японії, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Португалії, Китаю. Найактивніший учасник конференції — США, які намагалися встановити контроль над Азійсько-Тихоокеанським регіоном.

Офіційна мета конференці. — обмеження морських озброєнь і вирішення проблеми Далекого Сходу й Тихоокеанського регіону. В основному її рішення були спрямовані на обмеження програми Франції по збільшенню свого флоту і зменшенню впливу Японії, яка втрачала свої позиції в Китаї. США вимагали припинити в усіх країнах будівництво великих військових кораблів.

13 грудня 1921 р. підписано договір «чотирьох держав» — США, Британії, Франції та Японії, який, в цілому, був договором про ненапад у зоні Тихого океану та недоторканості острівних володінь країн-переможниць. Країни, що підписали договір, домовилися «поважати всі права стосовно їх острівних володінь... у зоні Тихого океану». США надавалася можливість «придбання» островів у регіоні.

6 лютого 1922 р. підписано договір про обмеження морських озброєнь (договір «п'яти держав») між США, Британією, Францією, Японією та Італією терміном на 15 років. У ньому визначалася кількість лінкорів, що їх могли мати держави-учасниці, у такій пропорції: по 5 для США і Англії, 3 — для Японії, по 1,75 — для Франції та Італії.

Одним з найскладніших на конференції вважалося питання Китаю. 6 лютого 1922 р. підписано договір «дев'яти держав», у якому йшлося про дотримання суверенітету, незалежності та територіальної цілісності Китаю і дотримання принципу «відкритих дверей», тобто «рівних можливостей, що відкриваються у Китаї для торгівлі і промисловості всіх націй». Фактично, це давало перевагу США в Китаї, оскільки до цього останній був поділений на сфери впливу тільки Франції, Англії та Японії. Держави-учасниці обіцяли не використовувати ситуацію, що склалася в Китаї, з метою здобуття переваг для себе. На той час у Китаї існували 2 уряди: у Пекіні — монархічний, у Кантоні — республіканський на чолі з Сунь Ятсеном, які ворогували між собою. Іноземні громадяни мали право екстериторіальності — тобто у разі порушення ними китайських законів вони не підлягали юрисдикції Китаю.

Вашингтонська конференція зафіксувала нове співвідношення сил на Далекому Сході на користь США та Японії.

Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х рр. Генуезька конференція. Після підписання Версальського договору та договорів з союзниками Німеччини міжнародна ситуація в Європі стабілізувалася. Однак «відкритим питанням» залишалася Радянська Росія: європейські уряди не визнавали більшовицького режиму, намагалися ліквідувати його під час громадянської війни у Росії; радянський уряд відмовився розраховуватися за царськими кредитами. Це стримувало її міжнародне визнання і розвиток торгівлі. Винятком став торговий договір Росії з Англією 1921 року.

Початком виходу Росії з міжнародної ізоляції стала Генуезька конференція, яка проводилася з квітня по травень 1922 року. Основне питання конференції — взаємне визнання боргів.

Практичним наслідком переговорів став договір між Радянською Росією та Німеччиною (країнами, «ображеними Версалем»), укладений у містечку Раппало 16 квітня 1922 р., за яким країни визнали одна одну і встановили тісні політичні, військові та економічні зв’язки — Раппальський договір. Договір супроводжувався таємною домовленістю: в обмін на воєнно- технічні знання Росія надає німцям бази для випробування нових зразків озброєнь і тренування німецького військового персоналу²⁶. У Саратові створено центр хімічної війни, в Казані — танковий центр, в Липецьку — авіаційний центр. Після Рапалло зав'язалися найтісніші контакти Росії і Німеччини, особливо у військовій сфері: з 1923 р. практикувалася спільна підготовка офіцерів Червоної Армії і Рейхсверу, провадився обмін військовими технологіями. На території CPCP таємно вироблялися підводні човни, інша зброя для Німеччини, заборонені у Версалі. Тим самим радянське керівництво таємно сприяло відродженню воєнної сили німецького мілітаризму. Взаємні кредити становили 700 млрд. марок. У квітні 1926 р. між CPCP і Німеччиною підписано договір про ненапад і нейтралітет.

Рішення Гаагської, Лозаннської та Локарнської конференцій. Ідентичні генуезьким фінансові питання розглядалися і на Гаагській конференції влітку 1922 р., однак теж безрезультатно. Сподівання західних країн отримати хоча б часткову компенсацію за втрачене в Росії майно чи часткове повернення боргів не справдилося.

На Лозаннській конференції 1922-1923 рр. укладено договір європейських країн та Туреччини, що замінив Севрський договір. Відповідно до Лозаннського договору встановлені сучасні кордони Туреччини.

За Локарнськими угодами, підписаними в жовтні 1925 р., гарантована недоторканість кордонів між Францією і Бельгією та Німеччиною (Рейнський гарантійний пакт). Східні кордони Німеччини гарантуванню не підлягали. Німеччину було прийнято до Ліги Націй. З Саарської області виводилися французькі війська.

Поступово країни Європи відходили від принципів Версалю, ставали на шлях визнання CPCP, і до 1925 р. він був визнаний 22 країнами.

Пакт Бріана-Келлога. З ініціативи міністра закордонних справ Франції А. Бріана і державного секретаря США²⁷ Ф. Ке.иога з метою забезпечення миру в Європі 27 серпня 1928р. у Парижі було підписано пакт Бріана-Келлога, за яким країни-учасниці пакту відмовлялися у взаєминах між собою від війни як знаряддя політики. Спочатку його підписали 15, а на 1929 р. — 64 країни.

Однак економічна криза 1929-1933 рр. зруйнувала багато міжнародних домовленостей, система договорів, що існувала, не змогла втримати фашистську агресію 30-х рр., не запобігла Другій світовій війні.

б) плани Дауеса (1924 р.) та Юнга (1929 р.)

У 1924 р. голова американської репараційної комісії, директор банку Моргана у Чикаго Чарльз Дауес запропонував знизити суму репарацій, встановити розмір їх виплати з поступовим збільшенням і надати Німеччині кредит у сумі 800 млн. золотих марок для стабілізації її валюти — так званий «план Дауеса». На Лондонській конференції в липні-серпні 1924 р. цей план, розрахований на 5 років, було затверджено. Відповідно до нього:

• Франція повністю виводила свої війська з Руру;

• за шість років Німеччина виплатила 7,5 млрд., а отримала кредитів на 21 млрд. марок;

• для покриття репарацій в Німеччині збільшувалися непрямі податки на товари широкого вжитку (цукор, тютюн, пиво, горілку, взуття, одяг тощо). При цьому дані надходження йшли не до Німеччини, а в касу комісара по податках, якого призначав генеральний агент по репараціях²⁸;

• німецькі залізниці вилучалися з ведення держави і передавалися спеціальному комісару по дорогах; залізничні тарифи ж збільшувалися.

Головними наслідками запровадежння «плана Дауеса» стали:

• втрата Францією контролю над репераційною політикою;

• нормалізація виплат репараційних платежів;

• зменшення франко-німецького протистояння;

• початок економічної стабілізації в промисловості Німеччини за допомогою іноземного капіталу.

Наступним кроком для врегулювання фінансових питань став «план Юнга» (1929²⁹-1931 рр.), вироблений комітетом фінансових експертів на чолі з американським підприємцем та банкіром О. Юнгом. Він передбачав:

• зниження розміру щорічних платежів Німеччини та відміну цілого ряду фінансових обмежень;

• ліквідацію іноземних контрольних органів, які стежили за порядком та сумами виплат; одночасно створювався Банк міжнародних розрахунків, який фінансував важку та військову галузі промисловості Німеччини;

• загальна сума репарацій знижувалася до 113,9 млрд. марок, а термін їх виплат розтягувався на 59 років³⁰;

• окупаційні французькі війська достроково евакуювалися з Рейнської зони (у 1930 р. замість 1935 року).

У 1931 р. в СІЛА прийнято «мораторій Гувера», за яким відмінялися всі платежі по міжнародних боргах, у тому числі і німецькі. У 1932 р. на Лозаннській конференції за ініціативою Англії Німеччина взаіалі звільнилася від виплати репарацій³¹, виплативши 21,8 млрд., отримавши при цьому кредитів на 38 млрд. марок.

Всі ці заходи дали можливість не тільки стабілізувати економічну ситуацію в Німеччині, а й підняти військовий потенціал країни. Крім того, позитивно вплинуло на військову промисловість Німеччини військово-технічне співробітництво Німеччини та CPCP, що здійснювалося в 20-30-і рр. у відповідності до Раппальського договору.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Заповнити таблицю та прослідкувати по кари (за картою підручника / атласом) зміни зазначених територій:

Міжнародні договори з союзниками Німеччини по закінченню Першої світової війни

2. Заповнити порівняльну таблицю:

Міжнародні договори 20-х рр. XX століття

КОНТУРНІ КАРТИ

1. Територіальні зміни в Європі н 1919-1923 рр. Нові незалежні держави.

2. Поділ Османської імперії.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1 Опишіть хід Паризької конференції та визначте причини розбіжностей між державами - переможницями на Паризькій конференції, зокрема статей Версальського договору

2 Дайте характеристику особистостям: В Вільсону, Д Ллойд Джорджу, Ф. Пуанкаре, Ж. Клемансо.

3 Охарактеризуйте головні положення Версальського договору з Німеччиною та договорів з її союзниками у Першій світовій війні.

4 Розкрийте механізм створення, переваги й недоліки Ліги Націй

3. Поясніть механізм разе язання проблеми репарацій та значення ЇЇ подолання для стабільності у світі. Поясніть значення реалізації планів Дауеса і Юнга для Європи і США

4. Покажіть на карті територіальні зміни Німеччини за умов Версальського договору

5. Покажіть на карті територіальні зміни, що виникли в результаті мирних договорів із союзниками Німеччини у Першій світовій війні.

6. Покажіть кордони нових незалежних держав Європи, які виникли внаслідок закінчення Першої світової війни.

9 Покажіть нові кордони, що склалися в Азії як наслідок укладення Вашингтонського договору

10 Яке значення мало повоєнне врегулювання міжнародного становища?

11 Поясніть значення термінів: «анексія», «репарація», «контрибуція».

12. Назвіть дати Паризької мирної конференції, Версальського мирного договору, рішення конференції країн Антанти про приєднання Східної Галичини до Польщі, існування Ліги Націй, дії «плану Дауеса» та «плану Юнга», Вашингтонської конференції, укладення пакту Бріана-Келллога

ЛІТЕРАТУРА

1. Баран З А, Кипаренко ГМ., Мовчан С.П., Швагуляк М.М. Новітня історія країн Західна та Північної Америки. Посібник для студентів історичних і гуманітарних фш університетів. — Львів: Афіша, 2005. — С. 33-47.

2. Дюрозель Ж. Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів — Київ, 1995.

З Ладиченко T B. Всесвітня історія: підруч для 10 кл. загальноосвіт навч. закл.: профіл. T B Ладиченко, С.О. Осмоловський. - К.: Генеза, 2010. -С. 139 162.

4. Полянський П.Б. Всесвітня історія. 10 клас. ~ К.: Генеза, 2010. - C 103-126

5 Полянський П Б. Всесвітня історія 1914-1939: Підруч для 10-го кл загальноосвіт навч K : Генеза, 2003. — C 35-54

6 Сич О.І. Історія західного суспільства в міжвоєнний період (1919-1939 рр.): Навч Чернівці: TOB «Видавництво «Наші книги», 2008 - С. 10-42.

7. Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія. Новітній період - Запоріжжя, Прем’єр, 2( 94-121.