Розрядка міжнародної напруженості (70-і - перша половина 80-х років). Гельсінська угода.
Нормалізація відносин ФРН із країнами Центральної та Східної Європи. З приходом до влади у ФРН уряду соціал-демократів на чолі з канцлером Віллі Брандтом та проголошенням ним «нової східної політики» покращилися відносини між Західною Німеччиною та CPCP, країнами Центральної і Східної Європи.
Початок цьому процесові поклала німецько-радянська угода (серпень 1970 р.), де зафіксовано непорушність східного кордону ФРН. У цьому ж році укладено західнонімецько-польську угоду, згідно з якою обидві сторони зобов'язалися поважати територіальну цілісність одна одної та непорушність своїх кордонів. Договори про взаємне визнання кордонів укладені у 1972 р. між ФРН та НДР, у 1973 р. — між Чехословаччиною та ФРН (у цьому ж році Західна та Східна Німеччини стали членами ООН). ФРН також встановила дипломатичні відносини з Болгарією, Угорщиною.У 1970р. набрав чинності Договір про нерозповсюдження ядерної зброї.
У вересні 1971 р. укладено чотирьохсторонню угоду між CPCP, США, Францією і Великобританією про статус Західного Берліну, який визнано незалежною державою, заборонено застосування сили, всі спірні питання вирішено врегульовувати мирними засобами.
Радянсько-американські угоди. На початку 70-х рр., з приходом до влади у США президента Р. Ніксона, покращилися відносини між CPCP і США. Було проголошено курс на розрядку1?3 міжнародної напруженості. У травні 1972 р. підписано:
• Договір про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО — протиракетна оборона);
• Тимчасову угоду про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (ОСО-1 — обмеження стратегічних озброєнь);
• Договір про запобігання інцидентів у повітрі та у відкритому морі;
• Договір про «Основи взаємовідносин між CPCP і США», де йшлося про те, що розбіжності у ідеологічних і соціальних системах не є перепоною для ділового співробітництва між двома країнами.
У червні 1973 р. укладена Угода про запобігання ядерної війни, а влітку 1974 р. — Договір про обмеження підземних випробувань ядерної зброї, в листопаді цього ж року у Владивостоці підтверджено намір підписати договір ОСО-2 між CPCP (Л. Брежнєв) та США (Дж. Форд), сторони домовилися про кількість стратегічного озброєння на суші і на морі.
1975 р. відбувся спільний політ радянських космонавтів і американських астронавтів за програмою «Союз-Аполлон».
18 червня 1979 р. на зустрічі Л. Брежнєва та Дж. Картера у Відні підписано Договір про обмеження стратегічних озброєнь (ОСО-2), що обмежував кількість пускових установок міжконтинентальних балістичних ракет наземного базування, на підводних човнах і важких бомбардувальниках.
У другій половині 70-х рр. між CPCP та США встановлено ядерний паритет — обидві країни мали приблизно однакову кількість ядерної зброї.
Наради з питань безпеки та співробітництва в Європи Велику роль у послабленні міжнародної напруженості відіграло підписання 33 державами Європи, а також CULA і Канадою Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ, Гельсінкі, 30 липня — 1 серпня 1975 р.).
Цим договором заборонено перегляд кордонів у Європі, всі держави-учасниці обіцяли дотримуватися прав людини та обмінюватися передовими технологіями.
Учасники наради взяли на себе зобов'язання у стосунках між різними державами керуватися такими принципами:
• суверенна рівність, взаємна повага прав;
• непорушність кордонів;
• незастосування сили або погрози силою;
'd Автор терміну — Ш. де Голль.
• територіальна цілісність держав;
• мирне врегулювання спірних питань;
• невтручання у внутрішні справи;
• поважання прав і свобод людини;
• рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею;
• співробітництво між державами;
• сумлінне виконання зобов'язань з міжнародного права.
Гельсінська нарада мала величезне значення для стабілізації ситуації в Європі та світі. Саме тут були сформульовані основні принципи європейського співіснування — заборона перегляду повоєнних кордонів у Європі та дотримання прав людини.
CPCP, підписуючи цей договір, бажав таким чином розширити економічні зв'язки з країнами Заходу. Проте останні поставили питання про розширення торгівлі у залежність від додержання CPCP прав людини. А оскільки в CPCP ніхто й не збирався їх додержуватись, то Захід в основному продавав за сировину застарілі технології. Крім того, CPCP став розміщувати на своїх західних кордонах нові ракети середнього радіусу дії — СС-20, що «накривали» всю Європу.
Ускладнювали міжнародні відносини проблеми врегулювання на Кіпрі та Близькому Сході, а також військовий переворот генерала А. Піночета у Чилі (1973).
Проблеми мирного врегулювання конфліктів на Сході Після здобуття незалежності Кіпром (1960) виник конфлікт між греками та турками, які проживають на острові. 1974 р. греки-кіпріоти влаштували переворот з метою об'єднання з Грецією. Розвідка CPCP, зайнята пошуками доньки Л. Брежнєва Галини, не змогла вчасно повідомити керівництво Радянського Союзу про назріваючий конфлікт. Турки-кіпріоти, підтримані турецьким десантом, у відповідь утворили «Турецьку федеративну державу Кіпр». Питання єдності Кіпру не вирішено до сьогодні.
У 1973 р. Єгипет напав на Ізраїль, однак зазнав поразки. Новий президент Єгипту А. Садат переорієнтувався від CPCP до США. Позиції CPCP у цьому регіоні, як і в Латинській Америці, похитнулися. CPCP став втрачати вплив на Китай, однак посилив свій вплив в Індії.
1973 р. укладена Паризька угода по В'єтнаму. В результаті цієї угоди бойові дії в регіоні припинено і утворено Соціалістичну республіку В'єтнам (1976). У 1977 р. припинив своє існування блок CEATO, у 1979 — CEHTO.
Радянсько-афганська війна. Економічна криза 70-х рр., наростання революційних і національних рухів, розміщення радянських ядерних ракет СС-20 у Східній Європі (Чехословаччина, НДР) призупинили процес розрядки і відновили «холодну війну». Остаточного занепаду політика розрядки зазнала у грудні 1979 р., коли CPCP ввів війська до Афганістану. CPCP твердив, що США безпосередньо допомагають афганським «контрреволюціонерам». Радянська розвідка «засікла» у районі Пешавара радіогру, яка означала концентрацію американських військ у цьому районі. Коли до Афганістану ввели радянські війська, американців там не було. Це була чудово організована провокація з боку ЦРУ — CPCP перед усім світом постав як агресор. Гак США помстилися CPCP за програш у в'єтнамській війні. Конгрес США відмовився ратифікувати договір ОСО-2, заборонив продаж зерна і технологій CPCP.
У 1980 р. адміністрація США на чолі з президентом Р. Рейганом бойкотувала Олімпіаду у Москві, а сесія Генеральної Асамблеї OOH засудила введення радянських військ до Афганістану і закликала до їх негайного виведення. У відповідь на введення радянських ракет американці почали розміщувати американські крилаті ракети у Західній Євроггі.
4.