Основні воєнні та політичні події в ході війни у 1914-1918 роках.

План Шліффена та його крах. Бойові дії 1914-1915 років. Воєнні дії Першої світової війни розгорнулися на десятках фронтів - на суші, морі і, вперше в історії, в повітрі. Початок війни ознаменувався сплеском патріотизму, сотні тисяч добровольців штурмували призовні пункти.

План воєнних дій Німеччини був складений напередодні начальником Генерального штабу генералом А фон Шліффеном і передбачав «блискавичну війну»: в обхід через нейтральні Бельгію і Люксембург та слабкозахиіцений франко-бельгійський кордон за півтора-два місяця розгромити Францію, до того як Росія відмобілізує свої війська, а Британія висадить свої на континенті. Захоплення Парижу повинно примусити Францію капітулювати. Потім усі війська мали бути перекинути на Східний фронт, благо Німеччина володіла чи не найкращою мережею залізниць в Європі, і розбити за півмісяця російську армію.

Розпочавши наступ на заході на початку серпня 1914 р., німецька армія зустрілася з героїчним опором бельгійських військ під Мобажем і Антверпеном, проте вже 20 серпня столиця Бельгії Брюссель була захоплена німецькими військами. На початку вересня німецькі війська підійшли до р. Марна з метою оточити французьке угрупування, проте наразилися на контрнаступ англо- французьких військ на чолі з маршалом Жоффром. Англо- французькі війська зупинили німецький наступ. Після битви 5-12 вересня 1914 р. на р. Марні, під Парижем, було остаточно зірвано «план Шліффена», блискавична війна не вдалася з самого початку. Західний фронт до кінця 1914 р. стабілізувався, розтягнувшись на 720 км.

Цікавою військовою новинкою стало те, що в ході битви на Марні Франція вперше в історії використала автотранспорт для перевезення армії.

Росія вже 17 вересня, з метою допомоги французьким військам, розпочала наступ у Східній Пруссії та Галичині силами двох армій на чолі з генералами П.

У жовтні 1914 р. після обстрілу російських портів у Причорномор’ї турецьким та німецьким флотом до Троїстого союзу приєдналася Туреччина і блок отримав назву Четверного. У грудні 1914 р. турецькій війська вторглися в російське Закавказзя, проте потерпіли поразку.

Наступ німецької армії у Фландрії (Бельгія) у жовтні-листопаді 1914 р., шо мав на меті прорвати англо-французьку оборону в районі Inpa та захопити порти Дюнкерк і Кале, був невдалим. Таким же став наступ австро-німецьких військ на Східному фронті восени 1914 року на території Польщі.

На воді англійському флоту вдалося блокувати німецький в Балтійському морі, а австро- угорський - в Адріатичному.

У цілому протягом 1914 р. стратегічна ініціатива в ході війни належала країнам Троїстого союзу, проте війна Німеччини на два фронти розпорошувала сили союзників. Довоєнні стратегічні плани не спрацювали, виникла необхідність у новому плануванні, перебудові економік воюючих держав для воєнних потреб та додатковій мобілізації. Величезними були втрати у кадровій армії - до 75%.

Перехід до стратегічної оборони на Західному фронті в листопаді-грудні 1914 р. дав змогу Німеччині перекинути свої сили у 1915 р. на Східний фронт, де ініціатива перейшла до австро- німецької армії. У лютому-березні 1915 р., після боїв біля Мазурських озер, німецька армія витіснила російські війська із Східної Пруссії. 22 березня 1915 р. російські війська оволоділи стратегічно важливою фортецею Перемишль на Західній Україні, проте російський наступ зупинився через виснаження.

З лютого по листопад англо-французькі війська на прохання Росії провели морську Дарданелльську операцію з метою нанесення відволікаючого удару по Туреччині, проте вивести Туреччину з війни та встановити контроль над протоками Босфор та Дарданелли не вдалося.

На Західному фронті відбулися бої у Фландрії та Шампані. Найбільша битва —у квітні 1915 р. поблизу міста Inp (Бельгія), де вперше було застосовано хімічну зброю. 15 тис. осіб отруїлися, 5 тис. з них померли.

ЦІКАВО ЗНАТИ

бойові дії проти Сербії, зайнявши у грудні її територію. Сербська армія відступили до Албанії. Таким чином Німеччині вдалося встановити прямий зв’язок з Туреччиною. Протягом 1915 р. війна остаточно стала позиційною, становище країн Четверного союзу погіршилося через обмежені внутрішні ресурси, в цей час країни Антанти нарощували воєнне виробництво.

Бойові дії 1916 року. Брусиловсъкий прорив. Верденська битва. Контрнаступ на р. CommL Основні бойові дії 1916р. відбулися:

• на Західному фронті німецькі війська намагалися штурмом взяти фортецю Верден — найважливішу ланку оборони Франції. У цій грандіозній битві, що тривала з 21 лютого по 21 грудня 1916 р., Німеччина втратила 600 тис. чоловік, Франція — 300 тис. (так звана Верденська м'ясорубка, що «перемолола» 120 воюючих дивізій). Однак реального успіху Німеччина не досягла, Верден залишився за Францією;

• більш успішними були дії військ Антанти на Східному та Кавказькому фронтах. У січні- лютому 1916 р. в результаті успішного наступу на Кавказі захоплена турецька фортеця Ерзерум. У червні-серпні 1916 р. Росія розпочала ряд наступальних операцій в Галичині. Армія генерала О. Брусилова, скориставшись тим, що великі німецькі сили були зосереджені біля Вердена, прорвала фронт в декількох місцях і зайняла більшу частину Галичини і Буковини («Брусиловський прорив»).

• з 1 липня по 18 листопада 1916 р. французька армія намагалася прорвати оборону німців на р. Соммі і вийти до Брюсселю, що призвело до загальних втрат чисельністю 1,3 млн. чоловік. Тут вперше англійською стороною застосована нова зброя — танки (вперше застосовані у вересні 1916 р.), яка дала, щоправда, лише психологічний ефект. Наступальна операція не дала англо- французьким військам бажаної перемоги.

Стратегічна ініціатива перейшла до Антанти, і вона відмовилася від німецької пропозиції розпочати переговори наприкінці 1916 року.

Підводна війна. Бойові дії велися також і на морі. Основними суперниками на морях в ході Першої світової війни були Британія та Німеччина. Маючи найкращий на той час флот у світі, британці ще 1914 р. встановили морську блокаду Німеччини. Проте розгорнута Німеччиною напередодні війни кампанія по будівництву підводного флоту (підводних човнів) дала свої результати - вже восени 1914 р. німці затопили 5 британських крейсерів, не рахуючи десятки риболовецьких та торгових суден. А вже з 1915 р. Німеччина, яка фактично завершила будівництво свого флоту, сама розпочала морську блокаду Британських островів. Німецькі підводні човни не обмежувалися діями проти англійського військового флоту, а залюбки топили і пасажирські судна. Так у цьому ж році ними було потоплено англійський пасажирський лайнер, на борту якого перебувало до 2 тисяч чоловік. Бойові дії на морі, не перериваючись, тривали всю війну.

Найбільша морська битва між Німеччиною та Англією в ході війни — Ютландська (31 травня - І червня 1916 р.), де британський флот, незважаючи на більші, ніж у Німеччини вграти, переміг.

У 1916 р. стратегічна ініціатива перейшла до Антанти, країни Четверного союзу перейшли до оборони, ресурси блоку поступово вичерпувалися.

Поразки російських військ. Воєнні кампанії 1917-1918 рр.

Літній наступ (червень-вересень 1917 р.) російських військ на Південно-Західному фронті закінчився провалом, втратою Прибалтики та появою загрози для Петрограду. Це викликало спробу, щоправда, невдалу, командуючого російськими військами генерала Л. Корнілова скинути Тимчасовий уряд. На захист Тимчасового уряду виступили переважно більшовицькі загони «Червоної гвардії». Авторитет центральної влади фактично зник, популярність же крайніх лівих партій, більшовиків та есерів, які вимагали неіайного вирішення аїрарного питання та укладення миру, в умовах тотальної кризи зростала.

Вступ у війну США. Воєнні дії на Західному фронті. 6 квітня 1917 р. уряд США, що до цього були нейтральною країною і торгували практично з усіма воюючими державами, оголосили війну Німеччині. Американці розуміли, що можуть залишиться біля «розбитого корита», і використавши як привід загибель своїх громадян на англійських пасажирських суднах, вступили у війну.

У 1917р. основні бойові дії розгорнулися на Західному та Італійському фронтах'.

• на Західному фронті вдалими для військ Антанти були наступи поблизу Арраса (квітень) та у Фландрії (червень-серпень), невдалими - поразка в районі Реймса («л/ 'ясорубка Нівеля», квітень- травень) та Inpy (влітку); у битві біля Камбре (листопад) англійці вперше застосували масовану ганкову атаку, американці розпочали бойові дії у Франції;

• на Італійському фронті біля Kanopemo у жовтні австро-угорські війська завдали нищівної поразки італійцям.

На Близькому Сході та у Східній Африці перемога була за англо-французькими військами. На грудень 1917 р. німецькі колонії припинили опір, блок Антанта досяг переваги у підводній війні.

Вплив революції в Росії на хід війни. У результаті перевороту 25 жовтня (7 листопада за новим стилем) 1917 р. в Росії Тимчасовий уряд було скинуто і до влади прийшла більшовицька партія на чолі з Володимиром У.іьяновим (Леніним), сформований радянський уряд — Рада Народних Комісарів. На заклик більшовиків укласти мир без анексій і контрибуцій відгукнулася тільки Німеччина. Вона бажала позбутися війни на два фронти. У грудні 1917 р. між Росією та Німеччиною укладено перемир'я, незабаром почалися переговори делегацій Четверного союзу та Радянської Росії у Бресті. Під загрозою продовження бойових дій Росія погодилася на тяжкі умови сепаратного⁸ Брестського мирного договору (3 березня 1918 р.) - втрату Фінляндії, Прибалтики, Польщі, БIiopycії та України', повернення Туреччині захоплених областей; виплату контрибуції в сумі 6 млрд. марок.

Таким чином у 1917 р. Антанті не вдалося розгромити противника, оскільки вихід з війни Росії суттєво послабив блок. Сприятливим для Антанти став виступ на її боці США.

«14 пунктів» В. Виїьсони. У відповідь на більшовицький декрет про мир, на який відгукнулися лише країни Четверного союзу, президент США В. Вільсон висунув власну програму миру - «14 пунктів». У них він запропонував:

• відмовитися від таємної дипломатії, властивій для попереднього періоду історії;

• забезпечити свободу торгівлі і мореплавства;

• визнати право націй на самовизначення як основи післявоєнного світу;

• створити міжнародну організацію на підтримку миру;

• спільно скоротити озброєння тощо.

Стратегічні плани Антанти на 1918 р. передбачали розгром Четверного союзу. Проте цим планам було нанесено удар більшовицьким урядом Росії, який у березні 1918 р. уклав мир з країнами Четверного союзу. Країни Антанти, які не визнали цього сепаратного мирного договору, почали військову інтервенцію в Росію.

Після укладення миру Німеччина спробувала перехопити стратегічну ініціативу і розгорнула наступ на Західному фронті під Аррасом (березень 1918 р.), створивши загрозу Парижу. Проте наступ припинився через відсутність резервів. Влітку '418 р. німецькі війська вийшли на р. Марну («.друга Марна») і стали обстрілювати Париж з гармат далекобійної артилерії. У липні 1918 р. союзні армії Англії та Франції, отримавши підкріплення з США, перейшли в контрнаступ, витіснивши німецькі війська з Франції та Бельгії. У серпні німецькі дивізії були розгромлені під Am 'еном і Німеччина запропонувала укласти перемир’я.

Водночас почався наступ на Балканах. 28 вересня 1918 р. Болгарія, а 3 жовтня Австро- Угорщина запросили перемир'я. Наступ англійських військ на Близькому Сході примусив Туреччину ЗО жовтня 1918 р. підписати перемир'я.

Антивоєнні виступи. Революційні події в Німеччині та розпад Австро-Угорщини. У ході війни у Німеччині та Австро-Угорщині почалися революційні виступи:

• у вересні німецький уряд звернувся до США з проханням перемир'я, а 3 листопада 1918 р. у Кілі (Німеччина) відбулися демонстрації матросів, солдатів і робітників, що переросли в

' Брестський мир традиційно називають сепаратний, тобто укладеним окремо, без згоди союзників, оскільки між Британією. Франвкю та Росією у вересні ]914 р. була підписана угода про неможливість укладення миру з противником будь-якою країною Антанти окремо

У війні взяли участь мільйони представників колоніальних країн. У цьому одна з її характерних особливостей. Англія і Франція мобілізували у власних колоніях до 6 млн. осіб («кольорові війська»). Крім того, мільйони чоловіків використовувалися на різноманітних роботах у тилу й на фронті. Під час війни до Франції, наприклад, було перевезено із колоній майже один мільйон осіб для служби у війську та праці у сільському господарстві.

Війна принесла людські жертви, які дорівнювали воєнним втратам у Європі упродовж попередніх двох століть. За 1914-1918 рр. було поранено 20,8 млн. осіб, вбито 8,7 млн. чоловік, у той час як за попередні 100 років в усіх війнах втрачено 1,6 млн. життів: Німеччина втратила - 1,77 млн осіб; Росія - 1,7 млн; Франція - 1,36 млн; Австро-Угорщина - 1,2 млн; Велика Британія - 0,91 млн.

Всі досягнення науки і техніки в цей час були спрямовані на винищення людей. Від самих лише отруйних речовин у французькій, англійській, американській та німецькій арміях загинуло 500 тис. осіб. Варварськими методами, особливо з боку Німеччини, провадилася підводна війна: підводними човнами торпедувалися не лише військові кораблі, але й кораблі з пораненими, під знаком Червоного Хреста, а то й пасажирські судна. Мільйони людей загинули від хвороб і голоду. Надзвичайного поширення набули всілякі психічні захворювання, психічні травми, які безпосередньо або ж опосередковано пов'язували з воєнними діями. Генерація молодих людей, які пройшли чистилище Першої світової війни, невдовзі у європейській літературі дістали назву «втраченого (загубленого) покоління».

Неймовірних матеріальних збитків зазнали майже всі європейські держави. Були зруйновані або ж переведені на виробництво військової продукції фабрики й заводи. Спотворені дороги, висаджені в повітря залізниці, мости, тунелі, стерті з лиця землі міста й села, втрачені шедеври людського генія справляли гнітюче враження, не піддавалися поясненню здорового глузду.

Війна поглинула 1/3 національних багатств країн-учасниць війни, загальні втрати становили 359,9 млрд. доларів золотом¹⁰. У роки війни на фронти мобілізовано 74 млн. чоловік. Росія втратила 60% свого національного продукту, Австро-Угорщина — 41%, Німеччина — 33%, Франція — 31%, Англія — 16%, лише Японія і США збільшили свої багатства.

Наслідки війни. Одним із підсумків війни стало нове співвідношення сил на міжнародній арені:

• Сполучені Штати Америки почали чимдалі більше відігравати роль кредитора європейських держав-переможниць (а згодом — і переможених), відповідно посилилася їхня роль у світовій політиці;

• в Європі залишилися лише дві великі держави — Велика Британія та Франція;

• у перебігу війни державний устрій Австро- Угорщини, Німеччини, Османської імперії не витримав випробувань воєнного часу. Імперії прусських Гогенцоллернів, австрійських Габсбургів, російських

Романових та турецьких султанів розпалися. Загалом війна і революції спричинили крах монархій: із 41 правлячої династії у Європі напередодні війни після її завершення залишилося лише 17. На їхніх уламках постали нові держави;

• посилився вплив Японії та Китаю. Почала занепадати колоніальна могутність європейських держав.

Сталися радикальні зміни у співвідношенні сил у світі:

• революція у колишній Російській імперії, справжню мету якої на гой час далеко ще не всі усвідомлювали, на півстоліття поставила її поза колом великих держав;

• країни Четверного блоку (Австро-Угорщина, Німеччина, Болгарія, Туреччина) внаслідок поразки у війні також випали із гурту країн, котрі визначали світову політику;

• виснажені війною, Англія і Франція істотно поступилися своїми позиціями CIlIA та Японії, значення і вплив яких незмірно зросли;

^lfl Воронянський O В Всесвітня історія XX CT.: Навчальний посібник для вступників до ВНЗ. — Харків; Парус 2006. — С. 39.

20

• значно активізувався національно-визвольний рух у колоніальних і залежних країнах Азії та Африки;

• перестали існувати Німецька, Російська, Австро-Угорська, Османська імперії;

• у Європі утворилися нові держави — Польська Республіка, Чехо-Словацька Республіка, Королівство сербів, хорватів і словенців (із 1929 р. — Югославія), Австрія, Угорщина, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія. Водночас серйозне порушення (перш за все — країнами Антанти) права націй на самовизначення (зокрема, української нації, словаків, народів Балканського півострова) під час установлення кордонів нових держав та амбіції їхніх лідерів перетворювали цей стратегічний регіон у постійне джерело напруження.

Ще в 1918 р. з’явилася й незабаром стала європейським і світовим бестселером книга німецького гімназійного викладача математики Освальда Шпенглера «Занепад Європи», автор якої вкрай песимістично оцінював перспективи європейського розвитку, заявляв про вмирання європейської культури. Книга стала сигналом глибокої кризи післявоєнного світу.

Післявоєнне покоління називали «загубленим поколінням». Три молоді письменники з різних країн персоніфікували це покоління: німець Epix Марія Ремарк, англієць Річард Олдінггон, американець Ернест Хемінгуей. Усі троє брали участь у війні — Олдінггон пішов на фронт добровольцем, Ремарк воював на Західному фронті солдатом, Хемінгуей описав свій фронтовий досвід (він був шофером Червоного хреста в Італії) в романі «Прощавай, зброя». їхній висновок був категоричний: колишній формат існування світу не годиться. Книги Е. М. Ремарка («На Західному фронті без змін», «Повернення», «Три товариші» та ін.) своєрідні хроніки, що показують загублені життя, дають можливість зрозуміти психіку молодих фронтовиків. З одного боку, надлам, шок, жах, самітність. «Чи не божевілля уявляти, начебто ти, окрема людина, щось означаєш і чогось варта!?» — говорить один з героїв. З другого, «миті істини»: солдатське товариство, солдатське братерство. Герої Ремарка міцно тримаються один одного серед економічної, політичної й духовної розрухи післявоєнної Німеччини. Із гретього, здичавіння мільйонів людей, страшне знецінення людського життя, піднесення грубої сили і нелюдськості (характерна назва одного з романів Р. Олдінгтона «Усі люди — вороги»),

У підсумку — величезне розчарування: за що помирали наші друзі, брати й сини? Умирали за мільйонерів, за брехунів, за химери, «за тих, хто зрадив нас». Проводжаючи на фронт, їх призивали до порядку, почуття боргу, солідарності, вірності солдатським традиціям. А тепер... Скрізь тріумфували найбезсоромніше гендерство, хаос, роз’єднаність, моральна деградація. І вони, фронтовики, нікому не були потрібні: «Морок і порожнеча, і більше нічого».

ОСТАННІЙ...

5 травня 2011 р. в м. Перт (Австралія) в будинку для престарілих у віці 110 р. помер останній учасник Першої світової війни ICiod Стенлі Шоулз. Він народився у Великобританії 1901 р. де і розпочав службу у BMC Великої Британії. У 1916 р. К.С. Шоулз взяв участь у Першій світовій війні. Під час служби на кораблі «Рівендж» він став свідком капітуляції німецького флоту. У 1926 р. Шоулз був відправлений до Австралії як інструктор.

У віці 108 років Шоулз видав свою автобіографію - «Останній з останніх» - у якій згадує день, коли крізь його рідне містечко проїхав перший автомобіль, а мешканці вибігли подивитися.

Хоча ветеран став відомим саме завдяки військовій службі, Клод Шоулз ненавидів тих, хто прославляв війну.

Після смерті Шоулза британка Флоренс Ґрін залишилася останнім живим ветераном Першої світової війни. Але вона не брала участь у бойових діях, працюючи офіціанткою на базі королівських військово-повітряних сил.

За матеріалами сайту «Історична правда» (сайт відвідано 5.05.2011 р.)

Війна призвела до загострення світових суперечностей, становлення нової правової системи та зростання пацифістських (антивоєнних) настроїв. Таким чином, Перша світова війна стала важливим рубежем у розвитку людства. Вона, зокрема, довела єдність та взаємозалежність світової цивілізації й започаткувала докорінні зміни в економіці, внутрішньополітичному житті, міжнародних відносинах, культурі, а також — і насамперед —у свідомості й поведінці людей.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Охарактеризуйте міжнародні відносини напередодні Першої світової війни:

а) Імперіалістичні війни (війна США проти Іспанії 1898р., англо-бурська 1899-1902рр. та російсько- японська 1904-1905pp. війни);

б) Марокканські кризи 1905-1906 та 1911рр.;

в) Балканські війни 1912 та 191 Зрр.

2. Заповнити хронологічну таблицю:

Основні битви та політичні події Першої світової війни

Методичні рекомендації до складання таблиці:

В таблиці повинні бути відображені лише найбільші/наймасштабніші воєнні дії - битви, наступи на суші та на морі, утворення нового фронту, застосування нових видів зброї (хімічна, танки тощо) та найвизначніші політичні події - вступ країни у війну, вихід країни з війни, підписання перемир’я чи миру.

Студент / студентка зачитує події з зошита та показує місце їх розташування на настінній карті.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Опишіть процес створення Троїстого блоку та Антанти.

2 Охарактеризуйте витоки та природу.міжнародних криз та конфліктів на початку XX століття.

3. Поясніть процес гонки озброєнь, посилення мілітаризму, шовіністичної пропаганди, причини, привід та початок Першої світової війни, зміну статусу жінки в суспільстві в період війни.

4. Визначте стратегічні плани противників, причини вступу у війну головних Ті учасників, зокрема CLLIA, виходу Росії з війни.

5. Дайте характеристику персоналіям: О. Брусилов, П. фон Пнденбург, Ф Фош.

6. Охарактеризуйте головні битви Першої світової війни, покажіть їх на карті.

7 Назвіть дати періодизації світового розвитку в першій головині XX cm., Першої світової війни, Верденської битви.

8. Визначте наслідки Першої світової війни для країн Європи та всього світу.

КОНТУРНІ КАРТИ

1. Перша світова війна 1914-1918 рр.)

2. Воєнні дії в Європі (1914-1918 рр). Європейські та Кавказький фронти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Баран З.А., Кипаренко Г.М., Мовчан С.П., Швагуляк М.М. Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки Посібник для студентів історичних і гуманітарних факультетів університетів. — Львів: Афіша, 2005. — С. 7-19.

2. Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: підруч. для 10 кл. загапьноосвіт. навч. закл.: профіл. рівень І Т.В. Ладиченко, СО Осмоловський. - К.: Генеза, 2010. -С. 99-138.

3. Полянський П.Б. Всесвітня Історія. 10 клас. - К.: Генеза, 2010.-С. 59-102.

4. Полянський П.Б. Всесвітня історія. 1914-1939: Підруч. для 10-го кл. загапьноосвіт. навч. закл. — К.: Генеза, 2003 — С. 9-34.

5. Смолій В. Велика війна 1914-1918 рр. Ювілей початку, перебігу та завершення H Історія України. — 2005. —№39.

6. Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія. Новітній період. - Запоріжжя, Прем’єр, 2010. - С. 56-93.