<<
>>

Історичніі блоки Першої світової війни та їх склад. Причини, характер та привід війни,

■ Стратегічні плани країн. Основні фронти.

Стратегічні плани противників. Перша світова війна стала, за влучним виразом німецькою письменника Генріха Манна, «матір’ю катастроф століття».

Вона стала не тільки

■ і.іоПріїжснням корінних змін, що відбулися у світі протягом попередніх століть і одним із імйжяхлишших наслідків процесу розвитку європейської цивілізації, а й закономірним наслідком мнк ірснпя суперечностей між європейськими державами, проявом їхньої внутрішньої кризи, MiaiiiiiIUiHajibHHX, соціальних та інших проблем у суспільстві4.

ІІІііидкий економічний розвиток провідних країн світу, завершення в них промислового ιιv∣ιrmιpoty призвели до остаточного поділу світу. На початку XX ст. загострилися протиріччя між ‘ішмі віинно-політичними блоками країн — Троїстим союзом (Німеччина, Австро-Угорщина, /іяіиіл, блок утворено протягом 1879-1882 р.) та Антантою5 (Англія, Франція, Росія; блок 11 мі|и ни протягом 1891-1907 рр.).

II основі протиріч між блоками лежала давня суперечка за колонії між Німеччиною та 4n∙ιι∣ «і Війну розпочав і програв Троїстий союз, який в ході війни перетворився на Четверний6 і Iiii Пінну увійшли Османська імперія та Болгарія, а Італія у 1915 р. вийшла з блоку). У ході війни чи Пінну Антанта приєдналися Італія, Японія, а Росія з приходом до влади більшовиків у жовтні ГИ 1 ∣∣ ішйшла з війни, уклавши сепаратний7 Брестський мирний договір (1918 р.) з країнами llrιaa∣∣ιι∣>ro союзу. США вступили у війну 1917 р. на боці Антанти як позаблокова країна. Усього ні і і ∏∣h∣ii∣ Антанти у війні брали участь 34 держави.

Дп причин Першої світової війни можна віднести:

• иіісріїїення наприкінці XIX — на початку XX ст. територіального поділу світу між IitHiIiiiiiHMH країнами світу та бажання перерозподілити його;

• нерівномірний економічний розвиток провідних країн світу — «молоді» держави

і«і■■ ∣∣∣Mимей в другій половині XIX ст.: Німеччина, Італія, Австро-Угорщина) відставали в ну економіки від «старих» (Британія, Франція, Росія);

• посилення ролі держави в економіці в умовах монополізації виробництва — формування ці інвіїипо-монополістичного капіталізму, що проявлялося в зрощуванні держави та мііиііііплістичних об’єднань;

■ ікігилення гонки озброєнь в країнах - учасницях військових блоків;.

• Іііжання урядів країн відвернути увагу власного народу від внутрішгііх проблем.

І иювними стратегічними планами країн Троїстого союзу були:

• Німеччина намагалася покінчити з пануванням Англії на морях, послабити її вплив на

■ ііиіІНЙ ринок і захопити колонії, приєднати промислово розвинуті північно-східні регіони ∣iihiiπ, захопити у Росії Прибалтику, Україну, Дон і Кавказ;

• Івстро-Угорщина прагнула панувати на Чорному, Адріатичному та Егейському морях, і и і ∣∣∣∣∣∣∣ih і и сферу впливу на Балканах, захопити Сербію, Чорногорію та Болгарію, відібрати у Росії I Ii!цыпу, І Іравобережну Україну (Поділля та Волинь);

• Османська імперія, що виступила на боці Троїстого союзу в жовтні 1914 р., розраховувала MtoiiHiH російське Закавказзя і відновити свій вплив на Балканах.

У стратегічні плани країн Антанти входило:

IIiIMtiii мамі C Велика іійьз ■■ проїв кризи єврспейсьаої іімаіпізацп До 9(‰p∣44a початку Першої світової війни U Дзеркало тижня — 2004 - № ЗО

» -< • її і її іріниузькоі поіна назва блоку означає «Сердечна згодам

* Iaa - чм ∙*N∣∙>on. назву Почвірмий.

і мцр мир, укладений з противником однією з країн блоку без згоди СОЮЗНИКІВ.

• Велика Британія сподівалася зберегти свої колонії та панування на морях, послабити Німеччину, захопити частину німецьких колоній в Африці, поділити Османську імперію — забрати багаті нафтою Месопотамію та частину Аравійського півострова;

• Франція прагнула послабити Німеччину, повернути Ельзас і Східну Лотарингію, що були захоплені Німеччиною після франко-прусської війни, захопити Саарську область (вугільні шахти) та лівий берег Рейну — природний кордон з Німеччиною, крім того, там знаходилися сучасні промислові підприємства;

• Росія бажала встановити своє панування на Балканах і в протоках Босфор і Дарданелли, послзбити Німеччину економічно, відібрати у неї землі по нижній течії Німану, відібрати в Австро-Угорщини Східну Галичину, Північну Буковину і Закарпаття;

•Японія, що вступила у війну з Німеччиною в середині 1914 р., намагалася захопити німецькі орендні території в Китаї (півострів Шаньдунь) та острова у Тихому океані;

• США, які виступили на боці Антанти у 1917 р., бажали проникнення в Китай, де велику активність проявляла Японія, розширити свій вплив на увесь американський континент.

З обох боків війна мала загарбницький імперіалістичний характер.

Тільки Сербія, Чорногорія та Бельгія вели війну за своє визволення, що, однак, не міняє характеру самої війни в цілому. Її ініціаторами були Німеччина та Австро-Угорщина, які розпочали війну першими. Початок війни викликав сплеск патріотизму у воюючих країнах, що швидко переріс у шовінізм. Спроба російського царизму назвати чергову загарбницьку війну Вітчизняною, не дала результату.

Війна велася на десятках фронтів у різних куточках земної кулі: в Європі, Азії, на Тихому океані тощо. Однак головними фронтами були Західний, де Німеччина воювала з англійськими, французькими та бельгійськими військами, та Східний, де німецькі та австро-угорські війська билися з російськими. Крім того, певне значення для ході війни мали Кавказький фронт (Росія вела війну проти Туреччини), Італійський (бойові дії Італії проти Австро-Угорщини), Балканський, Румунський, Африканський, Далекосхідний, Месопотамський та Палестинський.

На 1914 р. протиріччя між блоками вкрай загострилися, особливо щодо Балканського питання. Австро-Угорщина, за порадою німецького імператора, вирішила одним ударом по Сербії утвердити свій вплив на Балканах.

Приводом для розв'язання війни стало вбивство спадкоємця престолу, австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда. Він був убитий у Сараєво (Боснія) сербськими націоналістами — студентом 8-го класу гімназії Гаврилом Принципом та типографом Надейком Габриловичем — членами напіввійськової організації «Млада Босна» («Молода Боснія»),

ЦІКАВО ЗНАТИ

Перший замах було скоєно, коли Франц-Фердинанд з дружиною їхали з військового табору до міської ратуші. Недалеко від будинку жіночої семінарії, коли відкритий автомобіль почав їхати повільніше, в нього було кинуто чорний пакет з бомбою. Наступник престолу встиг відкинути його рукою, він влучив у сусідній автомобіль, що його супроводжував, і поранив кілька осіб, одного з них — підполковника Меріція — досить серйозно. Після цього Франц-Фердинанд не відмінив подальшої програми свого візиту й поїхав до ратуші. Тут він був урочисто прийнятий

Арешт убивці.

Г. Принцип

1 представниками місцевої влади, хоча, звичайно,

прийом був затьмарений інцидентом, що стався по дорозі. Після прийому губернатор Боснії, начальник поліції та графиня Гогенберг просили Франца-Фердинанда не ризикувати життям і негайно повернутися до табору, однак зін відмовився і поїхав до госпіталю провідати пораненого підполковника.

При повороті автомобіля на вулицю Франца-Йосифа пролунали два револьверні постріли, якими було

смертельно поранено і наступника престолу, і його дружину. За такий злочин закон передбачав смертну кару, проте підсудним не виповнилося і 20 років. Обидва терористи були засуджені на 20 років і померли, з часом, у в’язниці.

Австро-Угорщина пред'явила Сербії ультиматум, виконання умов якого означало б для Сербії відмову від державного суверенітету:

• Австро-Угорщина вимагала від сербського уряду засудити будь-яку антиавстрійську пропаганду;

• Сербія мала звільнити зі служби причетних до антиавстрійської пропаганди офіцерів і дсржслужбовців (списки склали в Австро-Угорщині);

• Сербія повинна була допустити на свою територію австрійських слідчих для розслідування вбивства.

Сербія, за порадою Росії, згодилася виконати всі вимоги ультиматуму, крім останньої. 28 липня 1914 р. Австро-Угорщина, не задоволена відмовою Сербії, оголосила війну. Наступного дня, 29 липня 1914 р., Росія розпочала часткову мобілізацію. На вимогу Німеччини ц припинити Микола Il оголошує повну мобілізацію. Тоді Німеччина 1 серпня 1914 р. оголосила війну Росії, а З серпня — Франції і розпочала наступ на неї через Бельгію. Англія стала на захист нейтралітету останньої і 4 серпня оголосила війну Німеччині. 6 серпня Австро-Угорщина оголосила війну Росії, Британія та Франція, як союзники Росії, оголосили війну Австро-Угорщині. 15 серпня Японія поставила вимогу перед Німеччиною передати їй свої території в Китаї, але отримавши відмову, починає війну.

2.

<< | >>
Источник: Всесвітня історія XX початку XXI століть. Навчальний посібник: курс лекцій І Г JI. Гладка, В О. Дрібниця. - Івано-Франківськ,2012. - 336 с.. 2012

Еще по теме Історичніі блоки Першої світової війни та їх склад. Причини, характер та привід війни,: