Неолітичне перетворення забезпечує перехід від природної історії виду до його культурної історії.
Природна історія стосується первісних і природних способів прояву людини як такої в різних укладах людської діяльності. Культурна історія - це різні способи прояву людини, розвинені на великих культурних ареалах Китаю, Індії, Близького Сходу, Європи та Центральної Америки.
Зазначений перехід ставить запитання: як і чому людство перейшло від першої стадії до другої? Щодо першого запитання, то раціональний підхід вимагає визначити кінцеву точку, великі культурні ареали, які можуть «імперіалізуватися» та показати, як до них дійшли культурно диференційовані частки людства. У кінцевій точці центри ваги планети визначаються трьома основоположними рисами:- кожний ареал охоплює простір десь у п’ять мільйонів квадратних кілометрів із десятками чи сотнями мільйонів людей на ньому;
- ці простори й кількості входять до імперської політії або до спільної трансполітії;
- кожна політія чи трансполітія лежить у спільній цивілізації, часовий діапазон якої становить близько п’яти тисяч років.
Якщо дотримуватися загальних аспектів, що діють для окремого виду й ігнорувати деталі регіонального розвитку, можна відповісти на запитання «як?», виходячи з еволюційних розв’язань, висвітлених у попередньому розділі, та показавши, як початок таких змін логічно веде до констатованого завершення: існування ойкумен, що можуть імперіалі- зуватися.
Запитання «чому?» набагато тонше. Потрібно знайти пояснення, яке ніколи не відхиляється від історичності людства, від її пояснюваної випадковості, і водночас ураховує відсутність будь-яких причин - позитивних чи негативних - для виходу з палеоліту, адаптивний характер якого підкреслювався вище. Ці дві умови задовольняє гіпотеза, за якою трапилися одна чи декілька зовнішніх для палеоліту подій, і ці події привели до нової ситуації, позначеної позитивними або негативними рисами. Відтак одразу формується проста, зв’язна і, можливо, плідна проблематика, що складається з чотирьох основних моментів.
Необхідно встановити межу, під час перетинання якої відкриваються нові можливості та нові варіанти актуалізації. Перетинання межі - це відкриття поля можливостей, безпосередньо доступних дієвцям, яке дозволяло уникати всіляких гіпотез про порушення становища людським чинником. Другим моментом є чинник тяжіння, що визначається як точка логічного завершення, який можна встановити в кінцевій ситуації та який може привести до неї шляхом проб, невдач і відбору. Кожний чинник тяжіння має бути таким, щоб його можна було ділити на невизначене число субчинників тяжіння так, аби передбачити ймовірність проміжних етапів, кожен з яких позначається локальним завершенням. Такі жорсткі умови потрібні, щоб пояснити варіанти розвитку та ситуації, які не призвели до ареалів, що можуть імперіалізуватися, і щоб мати змогу встановити ситуації, які відхиляються від нормального напрямку розвитку й багаті на можливі похідні. Третім є момент дієвців, яких потрібно спонукати до дій, до пізнання та до роботи в напрямку, який сприяв би притягальності чинника тяжіння з причин, які можуть бути негативними (якщо вони не роблять нічого або не рухаються в напрямку до чинника тяжіння, їм це дорого обходиться) чи позитивними (правильний напрямок забезпечує їм вигоду). Четвертий і останній момент - це умови можливості, які дозволяють дієвцям виробляти стратегію і навіть уникати витрат чи отримувати прибуток. Особливістю таких умов є те, що їх не створюють дієвці за бажанням, бо інакше вони б завжди були наявні. Вони повинні поставати перед дієвцями як обмеження.Залишається виділити предмети, до яких застосовується ця проблематика. Критерій відбору задається кінцевою точкою - ареалами імперіалізації. Мільйони квадратних кілометрів, населені десятками й сотнями мільйонів людей, стосуються перш за все економічного укладу. Кожний ареал об’єднаний в політію або в трансполітію, і це вже предмет укладу політичного, хоча торкається також і морфологічного укладу, щоб можна було розглядати ці гігантські масиви вкупі. Кожний ареал збігається з цивілізацією, яка належить у першу чергу до релігійного та етичного укладів. В історичному матеріалі, який відкладався тисячоліттями й примножувався дедалі ширшими документальними даними, потрібно виявити досить багаті й складні явища, щоб можна було сподіватися вивести з їхнього аналізу відповіді на запитання: як і чому відбувалися політичні, економічні, морфологічні, релігійні, етичні зрушення, які привели людство за п’ять чи сім тисяч років від природної до традиційної історії? Ми виокремили шість нових явищ, які дають змогу торкнутися всіх потрібних моментів і обіцяють відповісти на поставлене запитання. Це харчове виробництво, перехід від племені до імперії, ієрократизація, війна, соціальна стратифікація, релігійний чинник.