1. «Холодна війна»: причини, початок,етани.

Періодизація міжнародних відносин енських країн — ^на початку XXI століття. Початок «холодної війни». Умовно міжна]_нзан;л _τa ∩ _ТИ у другій половині XX — на початку XXI ст.

*1946-1953 рр. - початок «холодної B-J_aJjgj_jlbln р_03в:ння міжнародних відносин, посилення процесу деколонізації; y_lj_κa (ПАР), —

*1953-1959 рр. - послаблення міжнаддого часу там ■. покращення відносини між країнами світу; мли. білих, ∏f

• 1959-1969 рр. - посилення протистояьби за соціагстрення міжнародних відносин;

• 1969-1979 рр. - розрядка міжна^К), створенийроків (вони повернулися додому

лише у 1951 р.).

Причинами «холодної війни» стали: ОТИ

• протистояння двох наддержав — CPC¹" ^{3 κ}P^alli ( ^Япо

^1:01 до сьогодні у всіх пострадянських підручниках з історії саме та,

ЛОДЯОЇ ВІЙНИ».

•бажання наддержав контролювати весь світ і поширити свою ідеологію на всю планету Земля (США — американський варіант ліберальної демократії, CPCP — сталінський варіант комунізму).

Складові компоненти «холодноївійни»:

• активна участь в регіональних конфліктах (найбільш відомі — Корейська війна 1950-1953 PP-, В'єтнамська війна 1964-1975 рр., арабо-ізраїльський конфлікт (з 1947 р.), Карибська криза 1962 р., війна в Афганістані 1979-1989 рр. тощо);

• згуртування воєнно-політичних блоків (США - НАТО, CEATO₁ CEHTO₁ АНЗЮС, АНЗЮК: CPCP - ОВД);

• гонка звичайних і ракетно-ядерних озброєнь;

• гонка у галузі космічних досліджень,

• боротьба розвідувальних служб (ЦРУ та КДБ) та пропагандистська війна;

• економічна війна та технологічна блокада;

• ідеологічні диверсії та стратегія взаємного залякування;

• боротьба за вплив у країнах, що розвиваються.

Доктрина Трумена. Складовою частиною «холодної війни» є «доктрина Трумена» — зовнішньополітичний курс президента США Г. Трумена. Вона була проголошена у листі президента до конгресу (12 березня 1947 p.). В основі доктрини лежав принцип «стримування комунізму» — необхідність стримувати експансію CPCP для захисту безпеки США. Основні її принципи сформулював радник посольства США у Москві, видатний політолог Дж. Кеннан, автор праці «Джерела радянської поведінки»:

• сутність демократії втілена в США — і тому повинна бути розповсюджена американцями у всьому світі;

• СРСР протистоїть «поширенню демократії», тому США повинні бути сильнішими від CPCP у кожній точці земної кулі, де тільки Радянський Союз виявить «схильність порушити мир і стабільність».

Безпосереднім практичним втіленням «доктрини Трумена» стало надання термінової фінансової допомоги Греції і Туреччині у розмірі 400 млн. доларів. США вважали, що ці країни опинилися під безпосередньою комуністичною загрозою, оскільки CPCP організував антиурядове повстання у Північній Греції та бажав отримати вихід до Егейського і Середземного морів.

Видатним кроком для зміцнення та поширення демократії та прав людини у світі стало прийняття Генеральною Асамблеєю OOH «Загальної декларації прав людини» 10 грудня 1948 року. В ній вперше в історії міжнародних відносин були визначені права і свободи людини. Хоча положення, які містяться в Декларації, є лише рекомендаціями і не мають юридичної сили, проте вони мають велике морально-політичне значення. Виходячи з цього документа, вироблено цілий ряд міжнародно-правових документів: Пакт про права людини (1966), Конвенцію про ліквідацію усіх форм расової дискримінації (1965) тошо.

Протистояння НАТО і Варшавського договору. У період «холодної війни» були утворені військово-політичні блоки, що протистояли один одному в різних регіонах:

• в Європі НАТО^[119] (Північно-Атлантичний союз — воєнний блок капіталістичних країн, утворений 4 квітня 1949 р.) та ОВД^[120] (Організація Варшавського Договору — блок соціалістичних країн, утворений у травні 1955 р., розпався 1991 р.);

• в південній частині Тихого океану — АНЗЮС (1951 р.), до якого входили Австралія, Нова Зеландія.

• в Азії — CEATO (1954-1977 pp.: США, Велика Британія, Франція, Австралія, Неви Зеландія, Філіппіни, Пакистан), Багдадський пакт (1955 р., з 1959 р. — CEHTO: Ірак, Іран, Туреччина, Велика Британія, Пакистан; перестав існувати 1965 p.)∙

Після введення у Західній Німеччині у червні 1948 р. нової грошової одиниці, яку союзники запропонували ввести і на території Берліну, CPCP запровадив у своїй зоні окупації власні гроші і організував блокаду Західного Берліну (союзницької зони окупації). Радянські війська перекрили всі сухопутні, повітряні і водні шляхи до американо-франко-англійської зони окупації. Блокада, що тривала 324 дні — з червня 1948 по травень 1949 р. — коштувала США і Великобританії 200 млн. доларів, оскільки вони через «повітряний коридор» регулярно забезпечували Західний Берлін усім необхідним.

Війна в Кореї JSp краю загострила міжнародну ситуацію в Азії агресія Північної Кореї (КНДР) проти Південної (Республіки Корея) у 1950 році. Добре підготовлена Радянським Союзом північнокорейська армія до червня 1951 р. захопила столицю Південної Кореї Сеул. OOH засудила агресію, 15 країн світу згодилися надати свої війська і під прапором OOH відвернути агресію. Основну частину цих військ складали американські солдати. У результаті наступу американців на чолі з генералом Макартуром північнокорейські війська було швидко відкинуто. До жовтня 1951 р. американці оволоділи столицею КНДР Пхеньяном, дійшовши до кордону з Китаєм. На допомогу армії КНДР прийшли радянські спеціалісти і китайські частини. Пропозиція Макартура використати проти південнокорейців ядерну зброю не знайшла підтримки серед керівництва США. Між воюючими сторонами розпочалися мирні переговори, що закінчилися укладенням перемир'я у 1953 р., у результаті чого обидві армії відійшли до довоєнної 38-ї паралелі.

2.