Аномалія неімперіалізації та олігополярності - особ­ливість Європи, якщо порівняти її з досконалістю Китайсь­кої імперії, політичною неспроможністю Індії, яку компенсу­вав кастовий режим, і хаотичною розсіяністю азійського аре­алу.

Як перейти від цієї надзвичайної, але надто загальної особливості до особливостей конкретніших, визначених у та­кий спосіб, аби можна було показати, що вони водночас на­слідки аномалії та уможливлення виникнення загальних явищ? Найпростішим і найнадійнішим було б аналізувати імперії в зворотному напрямку, постулюючи «не-імперію» та зважуючи наслідки, які така ситуація мусила мати для політії та трансполітії, політичного режиму, морфології та цивілізації. Наклавши на Європу таку сітку прочитання та інтерпретації, ми виділимо чотири європейські особливості: королівства, монархії, нації, цивілізацію, яка ґрунтується на діалектиці тем і варіацій.